будівельна бригада.

Діяльність кооперативу спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку і реалізацію, надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Основні постачальники та споживачі продукції СВК “Світанок”:

1. Основні постачальники: ФОП Твердохліб А.І. та інші постачальники.

2. Основні споживачі: ПП «Гарман Агро», ПП «Еліта», СПД Міляр А.Ф. та господарства району.

В господарстві є штатний розпис облікового апарату. Обліковий апарат складається з 35 чоловік, а саме: голова СВК «Світанок», секретар/касир, юрконсультант, гол.бухгалтер, гол.економіст, гол.зоотехнік, гол.енергетик, гол.інженер та інжен.по ОП, ст.вет.фельдшер на правах головного, гол.агроном, інженер по ТПЖ, економіст по кадрам, зам.гол.бухгалтера, чотири бухгалтера, зав.коморою, комірник ГСМ, нач.мехзагону, нач.корм.бригади, бригадир будівельної бригади, зав.центровивозом, зав.переробним пунктом, обліковець мехзагону, обліковець кормової бригади, зав.гаражом, диспетчер, зав.гаражом, тех.працівник, охоронець, холод.наладчик, зав. ПТО№1, зав. ПТО№2, електрик.

В господарстві прийнято журнально-ордерну форму обліку. В центральній бугалтерії підприємства є в наявності один персональний комп’ютер.

3 Облік грошових коштів та напрямки його вдосконалення.

3.1 Економічний зміст і завдання обліку грошових коштів.

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв’язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.

До основних термінів обліку грошових коштів можна віднести такі:

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Негрошові операції – операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація таких необоротних активів, а також таких фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками за позичками і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

Згідно із ст. 198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться в безготівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

Більшість розрахунків з виконання зобов’язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.

При проведенні безготівкових операцій банки здійснюють контроль за дотриманням сільськогосподарськими підприємствами платіжної і договірної дисципліни, допомагають використовувати найбільш доцільні форми розрахунків, прискоренню обігу обігових коштів.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

• своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів і розрахунків;

• виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками і покупцями;

• контроль за дотриманням касової розрахункової дисципліни;

• оперативний, повсякденний контроль за збереженням наявних грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;

• інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку;

• контроль за цільовим призначенням використання грошових коштів;

• контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом;

• контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з покупцям і постачальниками;

• своєчасна звірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості;

• дотримання норм і правил П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 і надання користувачам фінансової звітності повної і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.

3.2 Облік касових операцій.

До касових операцій відносять операції, пов’язані з отриманням і використовуванням готівки безпосередньо з каси підприємства. Дії по веденню касових операцій суворо регламентовані.

Касові операції (надходження до каси готівки і видача) здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Усі підприємства незалежно від форми власності зобов’язані зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Усі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

При організації обліку ведення касових операцій вживаються терміни в такому значенні: виплати, пов’язані з оплатою праці, відокремлені підрозділи готівка (готівкові кошти, готівкова виручка, готівкові розрахунки, депонована заробітна плата, картковий рахунок, каса, касова книга, касовий ордер, касові документи, касові операції, книга обліку розрахункових операцій (КОРО), корпоративна картка, ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси), операційний час, оприбуткування готівки, переказ готівки.

Гранична норма готівкового розрахунку між підприємством (підприємцем) та іншим підприємством (підприємцем) у розмірі 10000грн. протягом 1 дня по одному або декількох платіжних документах встановлена ухвалою Нацбанку України від 09.02.2005р. №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.04.2005р. під №410/10690, що набув чинності з 29.04.2005р.

Обмеження 10000грн. стосується також готівкових розрахунків підприємств і підприємців між собою, тобто з моменту набуття чинності Положення №637 таке обмеження щодо розрахунків готівкою стосується не тільки підприємств - юридичних осіб, а й підприємців – фізичних осіб.

Підставою для розрахунків готівкою є такі документи: податкова накладна, товарний чек, акт виконаних робіт та інші.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються на:

• розрахунки підприємств з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

• добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

• розрахунки підприємств за спожиту ними електроенергію;

• використання коштів, виданих на відрядження;

• розрахунки підприємств між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі наприкінець для платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Зберігати в касі готівку дозволяється в межах лімітів, які установлюються підприємствами самостійно на підставі розрахунку. Розрахунок залишку ліміту готівки в касі підписується головним бухгалтером та керівником підприємства і затверджується внутрішнім наказом. Розрахунок ліміту готівки в касі проводиться на підставі середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси протягом трьох будь-яких місяців поспіль з останніх дванадцяти, що передують терміну встановлення ліміту каси.

Готівка, що перевищує ліміт каси, підлягає зарахуванню на рахунки в терміни визначені підприємством і встановленими за погодженням із тим банком, у якому відкрито рахунок підприємства.

Згідно з діючим положенням видача готівки в підзвіт проводиться з кас підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими в підзвіт сумами.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на термін не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі потреби на термін не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих питань, то термін, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Згідно із Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” Звіт про використання коштів на відрядження або підзвіт надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

• завершує таке відрядження;

• завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти в підзвіт.

Якщо підзвітна особа повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного терміну, то така підзвітна особа сплачує штраф у розмірі 15% суми надмірно витрачених коштів.

Для ведення касових операцій у штаті підприємства може бути передбачено посада одного або кількох касирів, які несуть повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих цінностей. Після рішення про призначення на посаду касира головний бухгалтер ознайомлює його за підписом з Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.

Підприємство створює необхідні умови, що забезпечують збереження грошових коштів у касі, при доставці їх з установ банків або при внесені на поточні рахунки.

Касою називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило, ведеться Касова книга. Уся готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи закривають ключем і опечатують сургучною печаткою касира. Зберігання в касі готівки й інших цінностей, які не належать підприємству, заборонено.

Керівник підприємства має надати касиру охорону при транспортуванні грошових коштів з установ банків або здачі в них і в разі потреби транспортний засіб.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із чинним законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводяться за прибутковими касовими ордерами (ф. № КО-1), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (ф. № КО-2) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть надаватись заяви на видачу готівки, розрахунки тощо.

У випадку видачі певній фізичній особі готівки за видатковими документами касир вимагає пред’явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, записує його назву, номер, ким і коли він виданий. Фізична особа підписується в видатковому документі про отримання готівки із вказанням отриманої суми (гривень – словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку темного кольору.

Якщо видатковий документ складено на декілька осіб, відповідно всі отримувачі пред’являють паспорта або документи, що засвідчують особу і підписуються у відповідній графі документа.

Оплата праці, виплата допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, стипендій, пенсій і премій виконується касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, за складанням видаткових касових ордерів після закінчення видачі.

На титульному аркуші відомості робиться підпис керівника та головного бухгалтера, що дозволяє видачу готівки, і терміни видачі. По закінченні видачі готівки в терміни, обумовлені Положенням про ведення касових операцій, касир зобов’язаний у платіжній відомості навпроти прізвища осіб, яким не виплачено готівку, поставити штамп або зробити помітку від руки „Депоновано” і скласти реєстр депонованих сум. Депоновані суми належить здати в установу банку і скласти один загальний видатковий касовий ордер.

Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером з відображенням цієї операції в Касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є Квитанція до заяви на переказ готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою установи банку.

Усі прибуткові і видаткові ордери та документи, що їх замінюють, виписують у бухгалтерії чітко і ясно чорнилом або пастою кулькових ручок. Забороняється жодних виправлень, а також видавати прибуткові і видаткові документи особам, які вносять або одержують гроші.

Усі прибуткові та видаткові касові ордери та документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструють у бухгалтерії в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (ф.№ КО-3). Форму журналу встановлено Наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 „Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”.

Надходження і видачу грошей обліковують у Касовій книзі (ф. КО-4), записи до якої робить касир відразу після одержання або видачі грошей за кожним ордером чи документом. Наприкінці робочого дня касир підсумовує операції за день, визначає залишок грошей у касі на наступний день і передає до бухгалтерії відривний листок Касової книги. Касова книга повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною печаткою. На останній сторінці Касової книги необхідно указати кількість пронумерованих сторінок, яка завіряється підписами керівника господарства та головного бухгалтера.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства призначений рахунок 30 „Каса”. Це рахунок активний, балансовий, основний, призначений для обліку оборотних активів. За дебетом рахунка 30 „Каса” відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, за кредитом – виплата грошових коштів із каси.

Рахунок 30 „Каса” має такі субрахунки:

• 301 „Каса в національній валюті”;

• 302 „Каса в іноземній валюті”.

Кореспонденцію рахунка 30 „Каса” в кореспонденції з іншими рахунками СВК „Світанок” наведено в таблиці 3.5

Таблиця 3.5 Кореспонденція рахунків з обліку готівки в касі (рахунок 30 „Каса”) СВК „Світанок”

Облік операцій за рахунком 30 „Каса” за журнально-ордерною формою ведеться в журналі-ордері № 1с.-г. та відомості. У журналі-ордері відображається кредит рахунка 30 „Каса” в кореспонденції з дебетовими рахунками, у відомості – дебет рахунка в кореспонденції з кредитованими рахунками. Записи до журналу-ордера і відомості здійснюються на підставі перевірених звітів касира.

По закінченні місяця підводять підсумки за дебетом і кредитом рахунка 30 „Каса” і звіряють з оборотами кореспондуючих з ним рахунків, що відображені в інших журналах-ордерах і відомостях. Після цього кредитові обороти по касі за місяць із журналу-ордеру № 1с.-г. переносять у Головну книгу.

В СВК „Світанок” при проведенні обліку грошових коштів складають такі документи:

• прибутковий касовий ордер (ф. № КО-1), (Додаток А);

• видатковий касовий ордер (ф. № КО-2), (Додаток Б);

• Касова книга (ф. КО-4), (Додаток В);

• журналі-ордері № 1с.-г. та відомості (Додаток Г).

3.3 Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

Для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків в установі банку за місцем реєстрації підприємства або будь-якого банку за згодою сторін відкриваються рахунки.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України і нормативними актами Національного банку України. Відкриваються і закриваються рахунки згідно з Інструкцією „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах”, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. № 1172/8493 зі змінами та доповненнями.

Саме інструкція встановлює, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні рахунки).

Під поточним рахунком слід розуміти рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

До поточних рахунків належать: рахунки зі спеціальним режимом їх використання; поточні рахунки типу „Н”, що відкриваються в національній валюті офіційним представництвом і представництвом юридичних осіб – нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України; поточні рахунки типу „П”, що відкриваються в національній валюті постійним представництвом, карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками.

Під вкладним (депозитним) рахунком розуміють рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтам в управління на встановлений термін або без зазначення такого терміну під визначений відсоток і підлягають поверненню клієнту відповідно до чинного законодавства України та умов договору.

Для відкриття поточного рахунку підприємство надає в банк такі документи:

1) заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

2) засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію;

3) засвідчену нотаріально копію статуту підприємства;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) засвідчену нотаріально копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

6) картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та зразком печатки підприємства.

Після перевірки вказаних документів банк відкриває підприємству рахунок з присвоєнням йому номера. Одночасно заключається договір „Про розрахунково-касове обслуговування”.

При відкритті поточного рахунка всі юридичні особи надають у банк картку із зразками підписів і відбитком печатки. Право першого підпису належить керівникові підприємства, право другого підпису належить головному бухгалтеру і уповноваженій ним особі.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форма розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

При здійсненні розрахункових операцій використовуються платіжні інструменти у формі: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення оформляється не менше ніж у двох примірниках і приймається банком протягом десяти календарних днів з дати його виписки.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися:

• за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

• у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством або обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам на їхні рахунки, відкриті в банках;

• для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів;

• в інших випадках.

Для перерахування коштів підприємству поштового зв’язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їхнім одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів і доручення платника банку здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

• верхня – вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому за договором продукції;

• нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, проставлену в рядку „Сума до оплати прописом”.

Вимога-доручення заповнюється отримувачем коштів і направляється безпосередньо платнику банком-отримувача через банк платника.

Розрахункові документи повинні відповідати вимогам установлених стандартів і мати залежно від їх форми такі реквізити: назва документа, номер документа, дата складання, дата валютування, сума платежу, назва платника і отримувача коштів, назва банків платника і отримувача, призначення платежу.

Готівка з поточного рахунку в касу господарства на оплату праці, пенсій, допомога за лікарняними листами, премій, командировочні і господарські витрати видається банком на підставі чеків.

Грошовий чек являє собою розпорядження підприємства банку видати указану в ньому суму готівки з його поточного рахунка.

В останній час дедалі більшого поширення набувають розрахунки за допомогою дистанційного обслуговування банками підприємств. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк”, „телефонний банкінг” тощо.

Системи типу „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк”, „телефонний банкінг” тощо на підставі дистанційних розпоряджень підприємства можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений у договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк”, „телефонний банкінг” тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Реквізити електронного розрахункового документа, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов’язково цей документ має містити такі з них: дату і номер, назву ідентифікаційного кода (номер) платника та номер його рахунка, назву та код банку платника, назву ідентифікаційного кода (номер) отримувача та номер його рахунка, назву та код банку отримувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний цифровий підпис, інші реквізити.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також із використанням платіжних карток.

Під час використання систем „клієнт-банк”, „клієнт-Інтернет-банк” банк щоденно роздруковує реєстр розрахункових документів, відправлених клієнтом. Реєстр має обов’язково містити відомості про дату і час подання власникам рахунка електронних розрахункових документів до банку. Після отримання від банку виписки з рахунка підприємство складає реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв’язку і прийняті банком до оплати.

Для здійснення операцій за допомогою системи „телефонний банкінг” підприємство у договорі з банком про розрахункове-касове обслуговування зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунка підприємства. Ідентифікують клієнта за допомогою своєрідного пароля.

Більш перспективною формою безготівкових розрахунків в Україні є розрахунки за допомогою пластикових карток.

Установи банків періодично, але не рідше одного разу на місяць надсилають підприємствам поштою або видають через уповноважену підприємством особу виписку з поточного рахунка додаючи копії документів, на підставі яких банк здійснював операції за рахунком. Після одержання виписки банку з поточного рахунка головний бухгалтер повинен перевірити відповідність записів у ній документам та записам бухгалтерії підприємства. Виявивши помилку, бухгалтерія негайно у письмовій формі повідомляє про це відповідні установи банку.

Надходження коштів банк відображає у виписці за кредитом рахунка, а їх списання – за дебетом. В підприємстві ці операції проводять навпаки. Виписка банку є регістром аналітичного обліку грошових коштів на рахунках у банках, яка використовується для подальших бухгалтерських записів.

Для обліку операцій поточного рахунка передбачено рахунок № 31 „Рахунки в банках” який відносять до групи активних рахунків, тобто за дебетом відображають надходження грошових коштів, а за кредитом – їх використання. У таблиці 3.6 показано зміст найбільш поширених господарських операцій СВК „Світанок”, які впливають на зміну залишків за поточним рахунком і відповідні кореспондуючі рахунки.

Таблиця 3.6 Кореспонденція рахунків з обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті СВК „Світанок”

Облік операцій за рахунком № 31 „Рахунки в банку” здійснюється в Журналі-ордері № 2 с.-г та відомості. Записи здійснюють по мірі надходження виписок банку після їх опрацювання.

У кінці звітного місяців Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості підраховують підсумки оборотів у кореспонденції з іншими рахунками. У відомості визначають залишок на перше число наступного за звітним місяця, що має відповідати наведеному у виписці банку за останній день місяця.

Після звірки з іншими регістрами оборот за кредитом по рахунку 31 „Рахунки в банках” із Журналу-ордера переносять у Головну книгу в колонку „Оборот по кредиту”. Одночасно суми, що складають цей оборот, записують за дебетом відповідних кореспондуючих рахунків у Головній книзі в розділ „Обороти по дебету”.

В СВК “Світанок” при проведенні обліку грошових коштів складають такі документи:

• платіжне доручення (Додаток Е);

• виписка банку (Додаток Є);

• Журнал-ордер № 2 с.-г. та відомості (Додаток Ж).

3.4 Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів в іноземній валюті.

Після надання необхідних документів працівник банку перевіряє їх і оформляє розпорядження на відкриття рахунка.

Для здійснення банківських операцій за валютним рахунком використовуються загальноприйняті і вище розглянуті банківські документи і такі документи як:

• технічна документація – технічні паспорти машин і обладнання;

• товарно-супровідні документи – сертифікат про якість товару, відвантажувальна специфікація, комплектувальна відомість;

• транспортна, експедиторська і страхова документація – транспортна накладна, багажна накладна;

• складська документація – приймальний акт на експортний товар;

• митна документація – валютна митна декларація, сертифікат про походження товару, довідка про оплату митного збору і відповідних податків;

• розрахункова документація – рахунок-фактура, розрахункова специфікація;

• банківська документація – заява про переказ валюти, доручення на розподіл експортної виручки, виписки операцій за валютним рахунком, меморіальні ордера.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться в єдиній грошовій одиниці, яка діє на території України (гривня), в сумах, що визначається шляхом перерахування іноземної валюти за ринковим курсом Національного банку України на дату здійснення операції.

Бухгалтерський облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку 31 „Рахунки в банках”, аналітичний облік за яким організовується за кожним з відкритих у банках рахунків для збереження коштів в іноземних валютах. До рахунка 31 „Рахунки в банках” відкриваються субрахунки:

312 „Поточні рахунки в іноземній валюті”;

314 „Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

Касові операції в іноземній валюті обліковуються на рахунку 30 „Каса”, в межах якого для цих відкривається субрахунок 302 „Каса в іноземній валюті”. Записи за субрахунком 312 „Поточні рахунки в іноземній валюті” проводяться на підставі виписок банків та розрахунково-платіжних документів, за якими одержано або сплачено суми в іноземних валютах.

Позитивні курсові різниці підприємства відображуються на субрахунку 714 „Дохід від операційної курсової різниці”. Позитивну різницю записують за дебетом субрахунка 312 і кредитом субрахунка 714. Негативні курсові різниці відображуються за дебетом субрахунка 945 „Втрати від операційної курсової різниці” і кредитом субрахунка 312.

Курсові різниці за залишками придбаної для виконання зобов’язань перед нерезидентами іноземної валюти показують також на рахунку на відповідних субрахунках рахунків 71 або 94.

У таблиці 3.7 наведено кореспонденцію рахунків з обліку валютних коштів.

Таблиця 3.7 Кореспонденція рахунків з обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Облік операцій за субрахунком 312 „Поточні рахунки в іноземній валюті” ведуть в окремому примірнику Журналу-ордера № 2 с.-г. та відомості. Записи в журналі-ордері здійснюються в міру надходження виписок банку після їх перевірки з документами. Суми з кожної опрацьованої виписки записують в журнал-ордер підсумками з деталізацією сум по кореспондуючих рахунках.

Наприкінці звітного періоду в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості підраховують підсумки оборотів у кореспонденції з іншими рахунками і визначають залишок на 1-ше число наступного за звітним місяця, що повинен дорівнювати залишку, наведеному у виписці банку за останній день місяця. Обороти за кредитом субрахунка 312 Журналу-ордера № 2 с.-г. переносять у Головну книгу в колонку „Обороти за кредитом”. Одночасно суми, що складають цей кредитовий оборот записують за дебетом відповідних кореспондуючих рахунків у Головній книзі у розділі „Обороти за дебетом”. Аналітичні рахунки для кожного виду валюти відкривають у Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості. Залишок на початок кожного місяця за всіма аналітичними рахунками субрахунка 312 повинен дорівнювати залишку, наведеному у Головній книзі.

СВК “Світанок” не веде розрахунки в іноземній валюті.

3.5 Облік операцій на інших рахунках в банку

Сільськогосподарські підприємства можуть відкривати у банках також інші рахунки, кошти яких використовуються для різних операції цільового характеру. Для їх обліку призначений рахунок 31 „Рахунки в банках” субрахунок 313 „Інші рахунки в банку в національній валюті”. В межах субрахунка 313 можуть бути відкриті такі рахунки:

• „Рахунки в банках за коштами на капітальні інвестиції ”;

• „Акредитиви та особливі рахунки з вантажообороту”;

• „Інші рахунки в банках”.

Для обліку коштів на капітальні інвестиції може бути відкритий окремий рахунок. Потреба в ньому виникає тоді, коли на підприємство надходять кошти для капітальних інвестицій із централізованих джерел і коли потрібно проконтролювати, щоб їх використовувати за призначенням.

Якщо підприємство відкрило в установі банку окремий рахунок для зберігання і використання коштів з капітальних інвестицій, то облік операцій за ним здійснюють на окремому аналітичному рахунку 313 „Інші рахунки в банку в національній валюті”. Це активний рахунок, за дебетом якого показують наявність і надходження грошей, а за кредитом – їх списання. Операції з обліку грошових коштів на капітальні інвестиції відображують на підставі виписок банку в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості.

Перелік господарських операцій, з якими кореспондує субрахунок 313, де обліковуються грошові кошти на капітальні інвестиції, наведено в таблиці 3.8

Таблиця 3.8 Господарські операції з обліку коштів на капітальні інвестиції

Сільськогосподарські підприємства згідно з Інструкцією „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, можуть використовувати акредитивну та чекову форми розрахунків і таким чином задіяти для цих цілей рахунки „Акредитиви та особливі рахунки з вантожообороту”.

Акредитив – це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (замовника акредитива) зобов’язаний:

• виконати платежі третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

• надати повноваження іншому банку виконати цей платіж.

Заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту.

Бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг).

Виконуючий банк – банк бенефіціара, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитива:

1) покритий акредитив – для здійснення платежу, за якого бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітента або виконавчому банку;

2) непокритий акредитив – оплата за який, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту;

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив – акредитив, який може бути анульований банком-емітентом без попередньо погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором).

Безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути змінено або анульовано тільки зі згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Для відкриття акредитиву, депонованого у виконуючому банку, платник подає заяву у чотирьох примірниках, третій із них видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива.

У разі відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, платник подає заяву у чотирьох примірниках, третій із них видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива.

Термін дії акредитива у банку-емітенті встановлюється покупцем у межах п’ятнадцяти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв’язком між банками. У день закінчення терміну дії акредитива банк перераховує відповідну суму на рахунок заявника акредитива. На підприємстві на кожний акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок, де контролюють використання коштів.

Р

6

Рис.3.3 Розрахунки за допомогою акредитивів

1.Для відкриття акредитиву покупець надає в свій банк заяву, в якій вказуються необхідні реквізити (номер договору згідною в яким відкривається акредитив; термін чинності акредитиву; найменування постачальника та його банку; вид акредитиву та умови його реалізації; сума акредитиву). 2.Банк покупця відкриває рахунок у себе або в банку постачальника. 3.Банк покупця сповіщає свого клієнта про відкриття акредитиву, тобто йому надається банківська виписка пр списання грошів з його рахунку. 4.Банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитиву постачальнику на конкретну суму. 5.Банк постачальника сповіщає свого клієнта про відкриття акредитиву. 6.Постачальник відвантажує товар. 7.Постачальник надає в свій банк комерційні документи, які підтверджують дійсність відвантаження товару. 8.Якщо акредитив було відкрито в банку постачальника, то кошти списуються з акредитиву та зараховуються на рахунок постачальника, про що він повідомляється банківською випискою. 9.Якщо акредитив було відкрито в банку покупця, то він сплачується після надходження відповідних документів. 10.Сповіщання покупця про використання акредитиву.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекоотримувач – підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент – банк, що видає чекову книжку підприємтву або фізичній особі.

Чекові книжки виготовляються на Банкнотно-монетному дворі Національного банку України і вміщують у собі 10, 20 та 25 зброшурованих розрахункових чеків. Для чекових книжок встановлено термін дії – один рік.

Чек включає такі реквізити:

1) назву банка-емітента і його номер МФО;

2) ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

3) назву чекодержателя;

4) доручення чекодавця банку-емітенту;

5) призначення платежу;

6) число, місяць та рік складання чека;

7) підписи чекодавця та відбиток печатки.

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без виконання.

Розрахунки чеками здійснюються за такою схемою:

4

Рис.3.4 Розрахунки чеками

1.Для отримання чекової книжки платник подає в банк заяву. Одночасно надається платіжне доручення про списання певної суми коштів. 2.Депонування коштів. 3.Видача чекової книжки. 4.Постачльник відвантажує продукцію. 5.Покупець виписує чек та передає його постачальнику. 6.Постачальник передає чек у свій банк для оплати. 7.Банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця. 8.Банк покупця списує кошти з рахунку покупця та повідомляє його про це банківською випискою. 9.Повернення оплаченого чеку до банку постачальника. 10.Гроші зараховуються на рахунок постачальника, про що він повідомляється випискою банка.

Чекові книжки обліковують на субрахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами” та субрахунку 685 „Розрахунки з іншими кредиторами”.

Відображення господарських операцій з обліку грошових коштів на інших рахунках показано в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9 Господарські операції з обліку грошових коштів на інших рахунках у банку

СВК “Світанок” використовує чекову форму при отриманні готівки з банку. Акредитиви та векселя не використовують.

3.6 Облік інших коштів

Сільськогосподарські підприємства можуть відкривати в банку рахунки, на яких обліковують грошові документи і грошові кошти в дорозі як у національній, так і в іноземній валютах. До грошових документів, які облічуються на субрахунках 331 „Грошові документи в національній валюті” і 332 „Грошові документи в іноземній валюті”, відносяться документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в будинки відпочинку і санаторії, поштові марки, проїзні талони на службові роз’їзди та інші грошові документи.

При передачі путівки своєму працівнику з оплатою її вартості суму, що підлягає сплаті, слід визнавати доходом, включаючи її до складу іншого доходу від операційної діяльності.

Господарські операції, пов’язані з придбанням і наданням санаторно-курортної путівки своєму працівнику за повну вартість без податку на додану вартість у бухгалтерському обліку відображаються таким чином: перерахування грошових коштів дитячому санаторію за путівку відносять в дебет субрахунка 371 „Розрахунки за виданими авансами” з кредиту субрахунка 311 „Поточні рахунки в національній валюті”. При оприбуткуванні путівки до каси підприємства дебетують субрахунок 331 „Грошові документи в національній валюті” і кредитують субрахунок 371 „Розрахунки за виданими авансами”. Надходження до каси підприємства грошових коштів від працівника відображають за дебетом субрахунка 301 „Каса в національній валюті” і кредитом субрахунка 377 „Розрахунки з іншими кредиторами”. При передачі путівки працівнику підприємства дебетують субрахунок 677 і кредитують субрахунок 719 „Інші доходи від операційної діяльності”. При списанні собівартості реалізованої путівки дебетують субрахунок 949 „Інші витрати операційної діяльності” і кредитують субрахунок 331. Для включення до складу фінансового результату доходу від продажу путівки дебетують субрахунок 719 і кредитують субрахунок 791 „Результат основної діяльності”. При віднесені на фінансовий результат витрат з придбання путівки дебетують субрахунок 791 і кредитують субрахунок 949.

До грошових коштів у дорозі, які облічуються на субрахунках 333 „Грошові кошти в дорозі в національній валюті” і 334 „грошові кошти в іноземній валюті” відноситься виручка, одержана підприємством за послуги, виконані роботи або реалізовану готову продукцію, внесена в касу банку або поштового відділення для зарахування на поточний рахунок, але які ще не зараховані за призначенням. Підставою для відображення в обліку сум є: при здачі виручки – квитанція установи банку, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо.

Кореспонденцію рахунків з обліку інших грошових коштів наведено в таблиці 3.8

Таблиця 3.10 Господарські операції з обліку інших грошових коштів (рахунок 33 „Інші грошові кошти”)

При журнально-ордерній формі операції на рахунку 33 ”Інші кошти” облічують в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості. За кожним рахунком в названих облікових реєстрах передбачено окремі розділи. Записи здійснюють на підставі виписок банку та інших документів так само, як і на рахунку 31.

Облік інших коштів на підприємстві не ведеться.

3.7 Напрямки удосконалення обліку грошових коштів

Напрямки удосконалення обліку залежать від багатьох факторів, які залежать та не залежать від самого господарства. Умовно напрямки можна розподілити так:

• вдосконалення нормативної бази з ведення обліку грошових коштів на підприємствах;

• проведення автоматизації обліку;

• реформування бухгалтерського складу господарства.

Перший напрямок передбачає необхідність розширення нормативної бази з обліку грошових коштів, видання нових указів, законів, положень, постанов з бухгалтерського обліку, а зокрема, з ведення касових операцій. Видання нових нормативних актів дозволить вести облік „в ногу з часом”, тобто не буде виникати питань: як зробити те, якщо на сьогодні змінилися умови? Але лише одне видання нормативів не забезпечить облік необхідною інформацією, тому необхідно також забезпечити висвітлення і розтлумачення виданих наказів, положень та інших обов’язкових до використання в обліку актів в засобах масової інформації, періодичних виданнях, передплатних джерелах, тобто забезпечити розповсюдження необхідної інформації між споживачами. Нормативна база, яка відповідатиме сучасності, дозволить вести облік сьогодення на відповідному сучасному рівні, а не на крок позаду.

Другий напрямок передбачає забезпечення обліку засобами автоматизації, тобто сучасними комп’ютерними системами або іншими можливими засобами. Основна тенденція сьогодні – раціональне застосування персональних ЕОМ для автоматизації бухгалтерського обліку.

Основу машинно-орієнтованих форм бухгалтерського обліку складає інформація первинних документів. Подвійний запис, що є основним способом відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, зберігається і в умовах обробки бухгалтерської інформації за допомогою ПЕОМ.

Машинні носії інформації сприяють автоматизації процесів її обробки, суміщенню синтетичного і аналітичного обліку, накопиченню інформації , необхідної для розробки показників місячної, квартальної і річної звітності підприємств.

При машинних формах обліку технологічний процес обробки даних в бухгалтерії до кодування документів і зв’язаними з цим логічними діями, а всі інші дії виконує комп’ютер.

На першому етапі обробки облікової інформації необхідно розробити номенклатуру, яка підлягає кодуванню і вибрати систему кодування. Коди – це сукупність умовно позначених всіх елементів систематизованої облікової номенклатури.

Існує декілька систем побудови кодів: порядкова, серійна, порозрядна, система повторення і комбінована. При порядковій системі кодування усі позиції порядкової номенклатури кодують за ростом номерів без пропуску їх для резерву. Серійна система кодування, на відміну від порядкової, для кожної групи має однорідний номенклатурний резерв вільних номерів для її розширення. При комбінованій (змішаній) системі код будують зразу за декількома системами.

Важливим етапом облікового процесу є документальне оформлення господарських операцій у момент їх здійснення. Працівники бухгалтерії перевіряють і оформляють первинні документи. При цьому звертається увага не тільки на юридичну сторону оформлення, але і на правильність використання записів і наявність у документах всіх необхідних реквізитів. Відповідальним моментом облікового процесу є шифрування даних в документах.

Оскільки всяка господарська операція викликає лише одну кореспонденцію, машинна обробка інформації, на відміну від інших форм бухгалтерського обліку, оперує рахунковими формулами типу: дебет рахунка №... кредит рахунка №..., тобто простими бухгалтерськими проводками.

Кодування господарських операцій полягає в проставлені відповідних кодів на усіх ступенях аналітичного обліку як по кредиту, так і по дебету синтетичного рахунка.

Дякуючи кодуванню, створюється можливість для перенесення цифрових характеристик господарських операцій на технічний носій ПЕОМ для подальшої автоматизованої їх обробки за заданою програмою.

Сукупність будь-якої облікової фази є: група реквізитів документа, група дебету, група кредиту, група натуральних показників, сума операції. Облікову фразу можна виразити формулою:

Де 1 – код підприємства; 2 – дата; 3 – місяць; 4 – код виробничого підрозділу; 5 – код синтетичного рахунка; 6 – код субрахунка; 7 – код аналітичного рахунка; 8 – код статті витрат; 9 – кількісні показники; 10 – код синтетичного і аналітичного рахунку по кредиту.

На сьогодні вже розроблено достатню кількість бухгалтерських програм, найбільш розповсюджені з них – Microsoft Exel, 1C:бухгалтерія та інші.

На ведення журналу господарських операцій витрачається значна частина часу. Тому якість бухгалтерської програми суттєвим чином залежить від таких чинників, як зручність і швидкість введення інформації, можливістю маніпуляції раніше введеними даними.

Оскільки ми введемо сучасні технології ведення обліку, то необхідне підготувати до такого виду робіт склад бухгалтерії, тобто провести таке її реформування. Тобто підбір кадрів на посаду бухгалтерів буде проводитись ще за одним додатковим критерієм – вміння працювати на комп’ютері, зокрема, з бухгалтерськими програмами. Також під реформування можна підвести і реструктуризацію бухгалтерського штату згідно структурної організації господарства.

Отже, основними напрямками удосконалення бухгалтерського обліку, а зокрема, обліку грошових коштів є такі:

• розширення і повне тлумачення нормативних актів;

• забезпечення автоматизації обліку;

• розробка нових і удосконалення старих програм ведення обліку;

• реформування бухгалтерії.

Висновки і пропозиції

За проведеними розрахунками даної курсової роботи можна зробити наступні висновки в цілому по господарству. СВК “Світанок” розташоване в смт Комінтернівське Одеської області. Загальна площа земельної ділянки підприємства складає 4295 га, з них: сільськогосподарських угідь 4295 га.

Основними напрямками спеціалізації підприємства є вирощування зернових, кормових культур, соняшнику та виробництві продукції ВРХ.

В господарстві ведеться журнально – ордерна форма обліку.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства призначений рахунок 30 „Каса”, у банку - рахунок 31 “Рахунки в банках” та рахунок 33 “Інші грошові кошти ”. По дебету цих рахунків відображається надходження грошових коштів, по кредиту – вибуття.

Також для ефективного ведення бухгалтерського обліку і звітності з касових операцій в господарстві, на мою думку, необхідно розширити штат бухгалтерії, тобто необхідно розподілити бухгалтерів за підрозділами. Це означає такі посади: головний бухгалтер, замісник головного бухгалтера, бухгалтер з рослинництва, бухгалтер з тваринництва, бухгалтер–виконавець. Якщо визначити обов’язки кожного бухгалтера, то ми побачимо, що кожен з них виконує певні задачі обліку за закріпленим підрозділом. Так, бухгалтер з рослинництва буде виконувати задачі в обліку витрат виробництва продукції рослинництва, питання обліку її реалізації, використання на власні потреби господарства, а також облік заробітної плати працівникам підрозділу рослинництва; бухгалтер з тваринництва буде виконувати задачі з обліку витрат виробництва продукції підрозділу, питання обліку її реалізації, використання виробленої продукції на власні потреби господарства, а також облік заробітної плати працівникам підрозділу; бухгалтер-виконавець може виконувати, наприклад, задачі з обліку основних засобів та інших активів господарства. Навіть такий розподіл забезпечить більш ефективне ведення обліку в господарстві, повноту висвітлювальних даних, можливість передбачення і усунення перекручених даних.

Також, забезпечення бухгалтерії новітніми технологіями (наприклад, комп’ютерами, автоматизованими засобами ведення обліку), дозволить вести облік без надмірного накопичення документів, скоротити витрати на ведення обліку, а відповідно і зменшити загальногосподарські витрати господарства.

Отже, для забезпечення належного обліку в господарстві, виконання завдань і принципів бухгалтерського обліку, а зокрема й обліку грошових коштів, господарству необхідно переглянути умови господарювання і провести автоматизацію обліку, розширення штату бухгалтерії, підвищення кваліфікації працівників, можливо і їх перепідготовку. Тобто розвиток ведення й обліку грошових коштів в господарстві із своєчасним його удосконаленням, розвиток бухгалтерського обліку загалом, а також розвиток і перспективи господарства в цілому залежить від розсудливих рішень керівництва та його поглядів та цілей стосовно господарства.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні”, затверджений Верховною радою від 16.07.1999 р. №996-XIV.

2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 72.

3. Інструкція про організацію роботи з готівкою обліку установами банків, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69.

4. П(с)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.

5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. – Ж.: “А.С.К.” – 2001.-586 с.

6. Валуєв Б.І. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку, частина 1 Навчальний посібник. – Х.: “Одіссей”.,2001.-144с.

7. Граченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на правах України.: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів.-К.: Н.с.к., 2002.-784 с

8. Гравченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів. – К.: Н.С.К., 2002. – 74 с.

9. Євсєєва Т. Про “нове” в правилах виконання операцій банками та господарюючими суб’єктами. “Головбух”., 2001.- с. 45-49

10. Казакова. Р.Грошові кошти. Розрахунки. — К.: Нова бухгалтерія 2001.

11. Колузанова Н.О. Бухгалтерський облік та фінансова звітність. Навч.- методичний посібник.,2000.-394 с.

12. Конотоп В.И., Дорошенко В.Ю. Політична економія. Опорний конспект лекцій : Учбова допомога. — Донецьк: «КИТІС», 2000

13. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік.-К.: Кондор, 2005.-580 с.

14. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник. – К.: “Аграрна освіта”. – 2006., с.367-368.

15. Потемкина В.М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. — Донецьк: «КИТИС»,2000.

16. Савченко О. Касові операції. — Харків: Чинник, 2001Совко В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник.- 3-тє вид., 2000.-578 с.

17. Сердюк В.Н. Бухгалтерський облік: Учбовий-практична допомога. — 4-і ізд. — Донецьк: ДОННУ, 2002.

18. Скирпан О.П., Олійник В.М., Палюх М.С. бухгалтерський облік у сільському господарстві. навч. посібник для студентів спеціальностей “Економіка підприємства” та “Аграрний менеджмент”. Вид.: Тернопіль, 1998 с. 96

19. Совко В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник.- 3-тє вид. – К.: КНЕЦ, 2000. – 578 с.

20. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. Підручник. – К.: “А.С.К.”. – 2005., с. 502-509.

21. Чебанова Н.В. Василенко Ю.П. Бухгалтерський фінансовий облік.: Посібник.- К.: Видавничий центр “Академія”, 2002.- 612 с.

22. Шишкин А.К., Микропов В.А., Дышкант И.Д. // Облік, аналіз, аудит на підприємстві. — М.: ЮНІТІ, 1996 р.