58

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний аграрний університет

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

з фінансового обліку на тему:

„Стан та напрямки удосконалення обліку грошових коштів ” в СВК „Світанок” Комінтернівського району Одеської області.

Виконала: студентка 3 курсу 3 групи

економічного факультету

денної форми навчання

спеціальності „облік та аудит”

Керівник: асистент Стоянова-Коваль С.С.

Одеса

міст

Вступ

1. Наукові основи організації бухгалтерського обліку по стану та напрямках удосконалення обліку грошових коштів……………………………………..5

2. Коротка природно - економічна характеристика господарства………………..14

3. Облік грошових коштів та напрямки його удосконалення

   0. 3.1 Економічний зміст і завдання обліку грошових коштів…………………….25

   1. 3.2 Облік касових операцій………………………………………………………..27

   2. 3.3 Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті……………..34

   3. 3.4 Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті…………………41

   4. 3.5 Облік операцій на інших рахунках в банку………………………………….43

   5. 3.6 Облік інших коштів……………………………………………………………49

   6. 3.7 Напрямки удосконалення обліку грошових коштів…………………………51

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

В умовах ринкової економіки значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати господарством.

Сільськогосподарські підприємства є суб’єктами підприємницької діяльності. Їх види визначаються за формами власності і формами господарювання. Функціонування господарств різних форм власності регламентується Конституцією України, Земельним кодексом України, а також законами України: „Про власність”, „Про форми власності на землю”, „Про підприємство”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про сільськогосподарську кооперацію”. Важливу роль у реформуванні сільськогосподарських підприємств відіграють Укази Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва” і „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року №1529/99.

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв’язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів. Щоб ці операції мали місце в господарстві необхідно проводити рух грошових коштів по касі підприємства і на рахунках банка.

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.

Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність – можливість перетворення активів підприємства на готівкові гроші.

Сільськогосподарським підприємствам законодавчо дозволено проводити розрахунки з юридичними та фізичними особами за готівку. Всі сільськогосподарські розрахунки з підприємства, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі, банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг). Усе ж ті підприємства та індивідуальні підприємці, які мають податкову заборгованість, не можуть використати готівкову виручку для забезпечення господарських потреб. У таких випадках розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також з громадянами можливі лише за рахунок коштів виданих в установі банку та оприбуткованих в касі підприємства. Згідно з Постановами правління Національного банку України від 4 червня 1999 року № 265 „Про затвердження змін і доповнень до Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні” встановлена гранична сума, якою можуть оперувати в готівкових розрахунках підприємницькі структури.

Метаю курсової роботи було дослідити стан, позитивні та негативні сторони готівкових розрахунків підприємства з юридичними та фізичними особами, дотримання законодавчих актів з ведення обліку грошових коштів у господарстві та в установі банку, визначити можливі напрямки удосконалення операцій з грошовими коштами.

Об’єктом дослідження курсової роботи являється СВК „Світанок” Комінтернівського району Одеської області.

Завданням курсової роботи є вивчення ведення обліку грошових коштів на підприємстві.

Для написання цієї курсової роботи було використано як первинні документи так і журнали – ордера за рухом грошових коштів.

1 Наукові основи організації бухгалтерського обліку по стану та напрямках удосконалення обліку грошових коштів.

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об’єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

- здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємства, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);

- зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України;

- мають право зберігати у своїх касах готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як на три робочі дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перерахуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна – у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організують, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із законодавчими актами.

На думку Сопко В. правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням [16].

Згідно із ст.198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

Основними завданнями обліку грошових коштів є: виконання операцій з грошовими коштами за розрахунками з постачальниками, покупцями ; контроль за дотриманням касової ї розрахункової дисципліни; своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з руху грошових коштів, щоденний контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства; інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку; дотримання стандарту бухгалтерського обліку №4 „звіт про рух грошових коштів” та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберіганням і кожним видом призначення згідно з діючим планом передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) – рахунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) – рахунок «Інші необоротні активи»; для обліку готівки і руху коштів – рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів – рахунок «Інші кошти»; для куплених цінних паперів – рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів – рахунок «Короткострокові векселі одержані».

У всіх випадках на дебеті рахунків відображають надходження (збільшення), а на кредиті – вибування (зменшення).

Для своєї виробничої діяльності кожне підприємство повинне мати оборотні засоби. Характерною їх особливістю є те, що ці засоби повністю споживаються і відновлюються після кожного виробничого циклу.

На думку Скирпана О.П., Олійника В.М., Палюха М.С. для здійснення виробничої діяльності кожне підприємство повинно мати в необхідній кількості оборотні засоби. В складі оборотних засобів важливе місце займають кошти, які потрібні для розрахунків за придбані матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги; для оплати зобов’язань перед фінансовими органами по платежах у бюджет, установами банку за одержані кредити, виплати заробітної плати та ін [16].

За Ткаченко Н.М.. оборотні засоби здійснюють безперервний кругообіг: із грошової форми вони переходять у матеріальну, потім у виробничу і знову в матеріальну (у вигляді продукції) та грошову [19]. Цей процес можна виразити формулою: Г-М-В-П-Г. На першій стадії (Г-М) гроші дають змогу придбати матеріальні цінності, необхідні для процесу виробництва: корми, насіння, добрива, запасні частини тощо. Тим самим на першій стадії кругообігу гроші замінюються на матеріальні цінності, здійснюється процес постачання. На другій стадії (М-В) вони споживаються в процесі виробництва, у результаті чого виникають нові матеріальні цінності – готова продукція (В-П), яка виступає як товар і продається, тим самим відбувається процес реалізації, що дозволяє підприємству одержати гроші (П-Г). Різниця між сумою, одержаною від реалізації та авансованою для діяльності (Г-Г або Г-Г), становить результат господарювання (прибуток або збиток). Таким чином, у процесі діяльності підприємства гроші постійно здійснюють кругообіг і поступово проходять усі його стадії.

Рахунки класу 3 «Кошти, рахунки та інші активи» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Граченко Н.М. вважає, що вільні грошові кошти підприємств повинні обов’язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші [7]. Готівку, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв’язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунка в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов’язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів. По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових розрахунків.

Кошти у валюті іноземних держав обліковуються окремо по кожній валюті, але в перерахунку на національну валюту України. Необхідність такого перерахунку пов’язана з тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

Згідно Нашкерської Г.В. до грошових коштів підприємства відносяться не обмежені для використання гроші та грошові документи на поточних та інших рахунках, у касі підприємства, а також еквіваленти грошових коштів.

Граничний розмір суми грошових коштів, які можуть зберігатися в касі підприємства, називається лімітом каси. Більшість розрахунків між підприємствами здійснюються через установи банків безготівковим шляхом.

Валютні кошти обліковуються за видами валют та в перерахунку на національну валюту України. Перерахунки проводяться на дату операції або на дату складання фінансової звітності за курсом НБУ[12].

Основними джерелами надходження коштів є виручка від реалізації продукції, виконаних робіт для інших підприємств, виручка від ліквідації основних засобів, страхові відшкодування, бюджетне фінансування та ін.

Розрахунки сільськогосподарських підприємств з іншими підприємствами, організаціями та установами здійснюються по безготівковому розрахунку, шляхом перерахування коштів з одного рахунка банку на інші, а з окремими особами – готівкою через касу.

Для обліку коштів, розрахункових і кредитних операцій у плані рахунків передбачені розділи: V «Грошові кошти», VI «Розрахунки», IX «Кредити банків і фінансування». Структура рахунків і субрахунків цих розділів забезпечує організацію бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах агропромислового комплексу в умовах ринкових відносин за єдиною методологією.

На думку Огійчука М.Ф. під терміном «грошові кошти» розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання; «грошові потоки» - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів [13].

«Звіт про рух грошових коштів» є новою формою звітності. Зміст, формула звіту та загальні вимоги до розкриття його статей регламентується П(С)БО 4. Метою складання звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбуваються у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітній період.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, як вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. При визначенні еквівалентів грошових коштів потрібно дотримуватися таких вимог:

• короткостроковість (строк погашення до двох місяців);

• висока ліквідність (здатність вільно конвертуватися у грошові кошти);

• при конвертуванні майже не змінювати свою вартість.

У звіті наводяться дані про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту не включаються. Це відноситься і до не грошових операцій (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо).

Процес складання включає п’ять основних етапів (рис. 1.1)

Рис. 1.1. Етапи складання Звіту про рух грошових коштів

Для визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів необхідно зіставити суми балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» на початок і кінець року та відобразити їх у відповідних статтях звіту (рис. 1.2)

Рис. 1.2. Узгодженість статті балансу і Звіту про рух грошових коштів

При складанні звіту можуть застосовуватися такі методи:

- прямий, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати;

- непрямий, який передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного в звіті про фінансові результати.

Згідно Колузанової Н.О. в Україні Звіт про рух грошових коштів до 2000 р. не входив до складу фінансової звітності і підприємствами не складався, в той час як у розвинених зарубіжних країнах він є обов’язковим в останні роки. Основний напрямок звіту про рух грошових коштів – це надавати користувачам для прийняття рішень інформацію про рух грошових потоків, про зміни у їх складі, джерела надходження грошей, напрямки і цілі витрачання грошей, зміна залишку грошових коштів за звітній період [10]. НСБО 4 визначає зміст і форму та загальні вимоги до розкриття його статей.

Згідно з П(С)БО 4 форма звіту передбачає використання непрямого методу подання інформації про рух коштів як результат операційної діяльності.

При складанні «Звіту про рух грошових коштів» (ф № 3) інформація заповнюється на підставі методології вказаної НСБО 3 «Звіт про фінансові результати» (ф № 2), НСБО 2 «Баланс» (ф № 1) із відповідних рядків, граф, а також використовуються деякі вибірки систематизацією даних з регістрів аналітичного прибутку або збитку від реалізації необоротних активів, первинних документів.

До НСБО 4 не включаються переміщення грошей з каси в банк і навпаки, розміщення реальних коштів через придбання депозитних сертифікатів, а також такі обороти за не грошовими операціями як бартерні операції, вартість активів, одержаних за фінансовою орендою, або за рухом емісії акцій.

Грошовий потік, за Євсєєва Т., – це динамічний показник, що характеризує постійний рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, який пов'язаний з надходженням (вхідні грошові потоки) чи витрачанням (вихідні грошові потоки) грошових ресурсів підприємства. У результаті ж збалансування вхідних та вихідних грошових потоків утворюється чистий грошовий потік, що характеризує приріст чи зменшення грошових ресурсів і є результативним фактором діяльності підприємства [8].

Валуєв Б.І. запропонував найбільш широку класифікацію грошових потоків, виділяючи аж 12 класифікаційних ознак [6]. Однак найбільш доцільно грошові потоки класифікувати відповідно до таких класифікаційних ознак:

• виду діяльності, у результаті якої виник рух грошових коштів;

• напряму руху грошових коштів;

• методу розрахунку грошових потоків;

• впливу грошових потоків на обсяг грошових ресурсів підприємства;

• форми грошових потоків;

• валюти грошового потоку;

• оцінки грошових потоків у часі;

• ступеню пріоритетності грошового потоку;

• відношення грошового потоку до звітного періоду.

Аналіз грошових потоків за видами діяльності, з точки зору забезпечення ефективності управління грошовими потоками підприємства, є одним з найбільш важливих, оскільки керована зміна грошового потоку по операційній, інвестиційній чи фінансовій діяльності підприємства в найбільшій мірі може вплинути на значення загального чистого грошового потоку підприємства, а як наслідок – на фінансовий стан тощо. Виходячи з цього аналіз грошових потоків за видами діяльності варто проводити чи на початку загального аналізу грошових потоків, чи-то наприкінці загального аналізу грошових потоків підприємства і саме на його основі слід приймати відповідні управлінські рішення, що розраховані переважно на середньострокову та довгострокову перспективу.

Від інноваційних фондів потік грошових коштів спрямовується до виконавців проблемно-цільових проектів та програм.

Успішно виконувати проекти і програми, націлені на оптимальне рішення актуальних проблем, привертають до себе увагу потенційних споживачів даних ефектів та викликають у них природне бажання всебічно сприяти прискоренню реалізації намічених цілей.

Вкладаючи в проекти свої кошти, споживачі пропонують їх виконавцям різноманітні організаційно-економічні послуги, додаткові матеріально-технічні, інформаційні, кадрові ресурси. Все це прискорює хід проектних робіт; підвищується якість отриманих результатів та ефективність їх використання в ширшому масштабі.