Додаток

Ли́зинг — вид финансовых услуг, форма кредитования при приобретении основных фондов предприятиями или очень дорогих товаров физическими лицами.

Нерезиде́нти — юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Прямі податки — податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків. Історично є найбільш ранньою формою оподатковування. Прямими податками в Україні є податки на доходи фізичних осіб, на нерухомість, податки на прибутки, отримані у вигляді відсотків, у тому числі податки на доходи від користування позиками, орендної плати.

Непрямі податки — це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи наданої послуги.

Акцизи (специфічні та універсальні) — це непрямі податки, які встановлюються державою на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і сплачуються покупцем. Існують три форми універсальних акцизів:

• податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;

• податок з обороту (застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі);

• податок на добавлену вартість (сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг).

Непрямі податки, перш за все, призначені для переміщення податкового тягаря на кінцевого споживача. Саме тому, ПДВ досить часто називають “податком на споживання”.

Відповідно до директив ЄС, усі країни співдружності зобов'язані використовувати саме ПДВ.

Ідея введення податку на обіг, який є попередником ПДВ, належить німецькому підприємцю фон Саймонсу, який у 1920-х роках у своїх працях теоретично обґрунтовував доцільність і необхідність введення такого податку.

Першою ж країною, яка запровадила ПДВ була Франція. В його основу було покладено методику справляння та застосування податку з обігу.

Першим описав механізм дії ПДВ французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ перед іншими універсальними акцизами — податком з обороту і податком з продаж. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу.

У 70-ті роки поширення ПДВ стало загальноєвропейським. Цьому в значній мірі сприяло прийняття 17 травня 1977 спеціальної директиви ЄЕС про уніфікацію правових норм, що регулюють справляння податку на додану вартість в країнах - членах Співтовариства. Згідно зазначеної директиви, ПДВ визначався як основний непрямий податок і запроваджувалося його обов'язкове введення для всіх країн - членів ЄЕС до 1982 р.

Введення податку на додану вартість було зумовлено необхідністю отримання додаткових стабільних надходжень до державного бюджету для відновлення економік після Другої Світової війни.

В Україні податок на додану вартість був введений в дію:

• 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991.

• Пізніше був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року.

• 2 ЕТАП. 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1жовтня 1997. Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:

• Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше).

• Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

• Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної

• Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

До 01.10.1997 року системі ПДВ притаманно:

• відсутність механізму бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

• відсутність правил інфляційної нейтральності;

• момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань;

• ПДВ, сплачений у ціні капітальних товарів, амортизується;

• податкове поле зруйновано численними пільгами.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законами України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, сплачена у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при перед чі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Бюджетне відшкодування ПДВ — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку — покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.

Операції, які не належать до об'єкта оподаткування (здійснюються суб'єктами господарювання):

• надання послуг зі страхування;

• виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

• надання брокерських, дилерських послуг;

• випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

• передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

• оплата вартості фундаментальних досліджень, що здійснюються за рахунок держ бюджету.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори.

База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

Термін сплати ПДВ — 12 або 40 днів.