1.2. Практична реалізація теорії аграрних відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами

Практичне Відомий англійський вчений, кінця XIX - початку значення XX ст. А. Маршал зазначив, що економіст повинен

теорії мати три вагомі інтелектуальні якості: сприйняття;

аграрних уявлення; здоровий глузд. Це повною мірою

відносин відноситься і до економіста-аграрника. Найбільше,

однак, йому потрібне уявлення, щоби виявити ті причини явищ, які він спостерігає в природі та господарюванні, і збагнути наслідки причин, котрі не лежать на поверхні.

Практичне значення теорії аграрних відносин полягає в тому, щоб:

1) розкрити практичні напрями регулювання економічних процесів на селі, зумовлених особливостями сільськогосподарського виробництва;

створити такі економічні відносини, та форми

2. господарювання, які б могли забезпечити селянинові відчуття господаря-власника на ресурси і вироблений продукт;

3. сприяти встановленню економічно обґрунтованих, паритетних відносин (зокрема, цінових) між аграрним та іншими секторами національної економіки;

4. обґрунтувати напрями державного регулювання аграрного виробництва із використанням фінансово-кредитних, інвестиційних, податкових та інших методів державного впливу;

5. визначити умови побуту і життя сільського населення, спрямовані на те, щоби селянин і його праця посіли гідне місце в суспільстві, а турбота про людину в селі стала головним критерієм політики Української держави.

Отже, теоретичне обґрунтування практики функціонування аграрного сектора веде до пізнання закономірностей його розвитку. Це в свою чергу дає змогу передбачити правильні дії в аграрній політиці

1.3. Методологія і методи теорії аграрних відносин

Методологія - кожна наука, теорія аграрних відносин використовує сукупність методів дослідження, тобто

має свою методологію. Методологія дає змогу. просуватися від масиву зібраних даних до теорії,

принципів та економічних законів, яких

дотримуються господарські працівники і політичні лідери в практичній діяльності.

Слід розрізняти методологію і методи економічних досліджень. Методологія - це наука про методи вивчення процесів і явищ. Методи - прийоми дослідження в науці, що відтворюються в системі законів і категорій.

Більшість економістів у методології виділяють декілька підходів:

1) Суб'єктивний - суб'єкти господарювання здійснюють вибір із різних варіантів.

2) Емпіричний ~ знання отримують тільки з споглядання, досвіду, без їх аналізу у взаємозв'язку і взаємозалежності.

3) Раціоналістичний - допомагає найбільш правильно організувати виробництво і розподіл сільськогосподарських продуктів та інших благ.

Величезної шкоди методології завдала адміністративно-командна система радянського періоду. Марксистсько-ленінську філософію вважали за основу методології, що розглядалася як форма вираження класових інтересів. Принцип партійності був перенесений на науку і використаний для дискредитації та репресій цілих наукових напрямів - генетики, кібернетики та ін. Марксизм утвердився як парадигма, вершина філософської, економічної та соціальної думки. Цей період став роками бездумного коментаторства праць класиків марксизму-ленінізму і рішень КПРС.

Перехід розвинутих країн до так званої інформаційної цивілізації зумовив визнання і використання необхідності доказів. Тому основою наукової методології є вчення про докази. Не володіючи доказами людині важко, а часто неможливо відрізнити істину від неправди.

Методи На першому етапі дослідження в економічній науці

теорії використовується індуктивний метод, який

аграрних передбачає збирання, систематизацію й узагальнення

відносин фактів, причетних до аналізованої проблеми. Не

можна користуватися при цьому випадковими, неперевіреними, поодинокими фактами. Дотримуючись масових, достовірних, типових фактів індуктивний метод дає змогу

викристалізувати все спільне, характерне для нових фактів чи явищ, отже, він проходить шлях від часткового до загального.

Крім індуктивного, економісти використовують дедуктивний метод, коли розв'язання наукової проблеми починається не зі збирання фактів, а з теоретичного абстрактного мислення проблеми. Внаслідок цього формується гіпотеза, яка дає змогу цілеспрямовано, через пошук і систематизацію фактів підтверджувати, чи спростовувати їх.

Отже, пізнання зв'язків у економіці, виведення законів і теорій із фактів становить суть економічного аналізу. Обидва ці методи не суперечать, а взаємодоповнюють один одного.

Гіпотези орієнтують, спрямовують дослідника в потрібному напрямі під час збирання фактів, а факти стають передумовою для формування гіпотез.

При вивченні аграрних відносин використовується метод наукової абстракції, тобто відволікання. Дослідник не враховує все несуттєве і, навпаки, виявляє головне, постійно повторюване.

Кількісну сторону явищ і процесів господарського життя можна виразити через математичні та статистичні методи.

Економічні закони - це сталі, істотні причинно- Економічні наслідкові зв'язки між економічними явищами і закони і процесами. Вони відрізняються від законів природи і

категорії належать до суспільних законів. Якщо закони

природи вічні (рух небесних сил, зміна дня і ночі) то економічні закони можуть змінюватися. Якщо економічні закони діють через людей, котрі мають певні матеріальні потреби й інтереси, то закони природи нейтральні до людських бажань і людської поведінки.

Економічні закони поділяються на емпіричні та теоретичні. Емпіричні закони очевидні. Приклади простого емпіричного закону - закон спадної віддачі. Суть його полягає в тому, що додатковий обсяг продукції, який отримують від послідовного збільшення одного фактора виробництва, зменшуються, якщо інші фактори залишаються без змін. Експериментальні спостереження засвідчують справедливість цього закону. Наприклад, коли на одній і тій самій ділянці землі збільшувати затрати праці, а інші фактори

виробництва залишити незмінними, то можна простежити дію цього закону.

Теоретичні економічні закони виражають сталі причинно-наслідкові зв'язки між абстрактними узагальненнями. Такі закони не можна виявити на емпіричному рівні (наприклад, закон рівноваги між попитом і пропозицією на ринку досконалої конкуренції).

Економічні категорії - це абстрактний вираз, наукове узагальнення реально існуючих економічних явищ і процесів, тобто поняття що використовуються економічною наукою для позначення економічних відносин. Вини мають історичний характер, тобто одні відходять у минуле, разом із явищами, які відображають, інші -розвиваються і збагачуються.