Тема1 теорія аграрних відносин

ЯК НАУКА

Аграрна економіка являє собою органічну частину загальної економічної теорії. Важливість визначення предмету теорії аграрних відносин пояснюється тим місцем, яке займає аграрна економіка в механізмі національного господарювання.

Сільське господарство є однією із найважливіших галузей виробництва. Воно є джерелом нічим не замінюваних предметів споживання, сировини для промисловості, додаткової робочої сили для несільськогосподарських галузей. В аграрній сфері створюється більше 30% національного доходу. Ця галузь суттєво впливає на соціально економічний розвиток суспільства в цілому.

Як і в інших секторах економіки в сільському господарстві діють загальні закономірності економічного розвитку. Але деякі закони ринкового господарства проявляються в аграрній економіці у більш чистому вигляді, ніж в інших галузях. Тому підручники з макро- та мікроекономіки дуже часто проілюстровані прикладами сільськогосподарського виробництва. Багато відомих вітчизняних і зарубіжних економістів починають свої дослідження якраз з аграрної економіки, наприклад: М.Туган-Барановський, Г.Манків, Н.Конд-ратьєв, Дж.Гелбрейт та ін.

Завданням даної теми є дослідження методологічних аспектів теорії аграрних відносин та її місце в аграрній політиці держави. Ми вважаємо за доцільне показати практичну реалізацію теорії аграрних відносин та її зв'язки з іншими навчальними дисциплінами, а також подати коротку довідку про основні історичні аспекти аграрного розвитку України.

моральні рушійні засади поведінки селянина під час вибору цілей своєї діяльності.

При визначенні предмета теорії аграрних відносин необхідно розмежувати об'єкт і предмет аграрних відносин, зауважуючи, що об'єкт - це процес, який обирається для вивчення, а предмет - те, що перебуває в межах об'єкта. Об'єктом аграрних відносин виступають поточні процеси в аграрній економіці, а предметом - система заходів, які визначають умови функціонування сільського господарства.

Завдання Конкретними завданнями теорії аграрних відносин є:

теорії по-перше дослідження взаємозв'язків між суб'єктами

аграрних підприємницької діяльності, домогосподарств-вами і

відносин державою з приводу власності на землю, майно і

продукт аграрного виробництва; по-друге, дослі­дження, спрямоване на забезпечення участі сільського господарства в загальній динаміці доходів; по-третє, забезпечення продуктами харчування населення країни; по-четверте, розв'язання соціальних проблем і проблем охорони навколишнього середовища.

Перелічені завдання не завжди можуть виконуватися на практиці. В результаті ускладнюється гармонійне введення аграрного сектора в економічні умови, що змінюються. Це виявляється насамперед у погіршенні паритету доходів між аграрним і промисловим секторами економіки. Відмінності в доходах можуть виникати між сільськогосподарською й іншими сферами та між окремими групами селян (наприклад, фермерськими і колективними господарствами)

Перехід суб'єктів підприємницької діяльності в Україні до ринкової економічної системи висуває перед аграрною політикою як сферою реалізації теорії аграрних відносин специфічні завдання: визначити механізм функціонування ринку землі, межі введення землі в товарний оборот; розвиток аграрної інфраструктури (виробничої та соціальної), яка відповідала би вимогам ринкової економіки; трансформація крупних державних і колективних господарств у фермерські; місце особистих підсобних господарств.