Підсумки

1. Суть аграрної кризи адміністративної командної системи по­лягає у глибокому ігноруванні конкретними господарськими, орга­нізаційно управлінськими та соціально-політичними формами об'єк­тивних основ аграрних відносин, зумовлених специфікою аграрного виробництва і взаємодії людини та природи в землеробстві. Аграрна криза - насамперед криза одержавленого землеробського госпо­дарства і відчуження селянина від землі, засобів і результатів праці. Це криза ієрархічно владних управлінських структур, які здійс­нювали диктат у сільському господарстві.

2. Аграрна економічна наука досліджує такі форми власності на землю:

а) общинна форма земельної власності;

б) приватна земельна власність;

в) державна власність на землю.

3. Сучасні умови господарського життя вимагають дедалі біль­ шого впливу держави, спрямованої на регулювання й обмеження прав земельних власників. Можна виділити декілька загальних типів обмеження прав земельних власників:

а) обмеження на отримання землі та земельні угоди;

б) регулювання використання сільськогосподарської землі;

в) регулювання оренди;

г) природоохоронні обмеження;

д) експропріація земель.

4. Сервітут (лат. ЗєгуіШз - рабство) - це встановлене законом чи договором право часткового використання земельної ділянки із розташованими на ній об'єктами, особами, які не є власниками зем­лі, але вимушені використовувати її у зв'язку з об'єктивними обс­тавинами.

5. Виникнення земельної ренти зумовлено особливостями зем­лі як економічного ресурсу і пов'язаними з ним відносинами земле­користування. Суб'єктами земельних рентних відносин є земле­власник і землекористувач.

6. Монополія на землю, як виключне право ринкового суб'єкта розпоряджатися цим ресурсом, приносить його власнику дохід, що набуває економічної форми земельної ренти. Рента - один із видів доходу на власність, плата власнику за дозвіл використання землі,

застосування до неї капіталу. її розмір зумовлений у договорі про оренду. Отже, земельна рента - це та форма, де земельна власність реалізується економічно, тобто приносить дохід.

7. Згідно з марксистським визначенням, земельна рента - це частина додаткового продукту, що створюється працівниками в сільськогосподарському виробництві й присвоюється землевлас­ником або землекористувачем. Процес утворення земельної ренти зумовлений наявністю в сільському господарстві трьох соціальних груп: земельних власників, капіталістів-підприємців (орендаторів) і найманих сільсько-господарських робітників. Важливою умовою утворення земельної ренти, вважають марксисти, є два види моно­полій на землю: монополія приватної власності на землю і моно­полія на землю, як об'єкт господарювання. Перша приводить до утворення абсолютної ренти. Друга, як об'єкт господарювання, створює диференціальну ренту.

8. В основі сучасного концептуального підходу до визначення поняття земельної ренти міститься неокласичний напрям. Представ­ники неокласичної школи для пояснення ренти використовують теорію граничних продуктів. При цьому вводиться поняття еконо­мічної ренти, що трактується як відношення будь-якого доходу до виробничих затрат, котрі переважають його альтернативну вартість. Дохід, отриманий від користування землею, називається чистою економічною рентою. Основу визначення земельної ренти становить попит, пропозиція і рівноважна ціна.

9. Особливою формою земельної ренти є монопольна. Умова­ми її утворення є обмеженість і невідтворюваність земель особливої якос-ті або земель розташованих в унікальних природноекономічних умовах.

Вигідне місце розташування будівель чи земельних ділянок (близькість до центру міста, джерел мінеральних вод, тощо) через ціновий механізм також дає змогу отримувати монопольну земельну ренту.

10. Земля є товаром, тому має свою ціну. Система оцінки землі залежить від дії багатьох чинників, зокрема:

а) наявності достовірної інформації про ціни земельного ринку;

б) зміни попиту на землю внаслідок переведення її сільсь­ когосподарського до несільськогосподарського призна-

чення в результаті житлового і промислового будівництва, будівництва доріг і комунікацій тощо;

в) розміри і конфігурації земельної ділянки, інфра-струк- турного облаштування, наявності джерела води тощо;

г) при визначені ціни земельної ділянки оцінюється, зазвичай, не тільки власне земля, а й пов'язані з нею житлові та не житлові приміщення, будови.

11. Оренда сільськогосподарської землі в Україні існує в грошовій або натуральній формі. При використанні грошової форми орендного договору, орендатор виплачує землевласнику орендну плату. Вона може бути різною: сплачуватися за окремі частини земельної, ділянки чи за всю повністю; оплачуватися до початку сільськогосподарського року чи після нього; залежати від величини урожаю або ні; враховувати зміну рівня цін на сільськогосподарську продукцію або не враховувати.

Натуральна орендна плата - це така форма орендної плати, за якої орендатор виплачує землевласнику частину отриманого про­дукту.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

Аграрна криза.

Одержавлене сільське господарство.

Кооперація.

Власність на землю.

Обмежена форма власності на землю.

Приватна земельна власність на землю.

Державна власність на землю.

Обмеження прав земельних власників.

Експропріація земель.

Сервітутні відносини.

Земельна рента.

Марксистська концепція земельної ренти.

Абсолютна земельна рента.

Диференціальна рента.

Класична теорія земельної ренти.

Неокласична теорія земельної ренти.

Монопольна земельна рента.

Ціна землі.

Оренда.

Натуральна орендна плата.

Регулювання оренди.