Мистецтво оздоблення книги

Із прийняттям християнства на Русі з’явився ще один культ — культ книжного знання. Це визначило ставлення до книги, як до святині. Книгами пишалися в Київській Русі, ціна на деякі з них була такою високою, що як говорили тоді, її «один бог знає»: недарма при пожежі перш за все рятували книги. Так як і в Візантії, книга вважалася скарбницею «божественного одкровення» мудрості. Прикрашали книгу так, що вона сама собою була коштовністю. Вся орнаментика книги виконувалася художником-златописцем, а виготовлень окладу, оздобленого сріблом, ажурною філігранню, коштовними каменями золотими пластинами доручалося златоковалю і емальєру.

У зразках давньоруської книги, які дійшли до нас, можна побачити взаємодію кількох видів мистецтва.

Сторінки рукописних книг часто оздоблювали мініатюрами, які відзначались високохудожньою майстерністю. У давньоруській мініатюрі відбилися риси, що характеризують загальний шлях розвитку давньоруського мистецтва. Як в пам’ятках монументального мистецтва, в ранніх мініатюрах відчуваються візантійські впливи. Але вже з ІІ половини XI ст. спостерігається проникнення сюжетів і мотивів, узятих з навколишнього життя. У книгах XI ст. є зображення не тільки руських князів, а й простих людей, трудових процесів розваг тощо.

У другій половині XII ст. тематика книжкових мініатюр розширилася. Наприкінці XII — на початку XIII ст., з’явився цілий цикл сюжетів світського змісту — ілюстрацій літописів, історичних розповідей.

Найдавнішою і найвідомішою пам’яткою книжкового мистецтва Київської Русі є «Остромирове євангеліє», написане дияконом Григорієм у 1056-1057 рр. на замовлення новгородського посадника Остромира, наближеного великого князя Ізяслава. В мініатюрах спостерігається відгук софійських мозаїк. Кожен колір і фігури євангелістів обведені золотом, тому вся мініатюра нагадує перегородчасту емаль. Фігури обведені рамкою зі складним орнаментом, який характерний для виробів київських ювелірів. Великі заглавні літери з рослинними мотивами переходять у людські або звірині зображення і своїми золотими контурами і кольоровими сполученнями також нагадують емаль.

Найцікавішими з художнього погляду є три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Луки і Марка. На першій мініатюрі зображений Іоанн з учнем Прохором. Вся композиція вписана у квадрифолій (чотирилистник) і обрамлена рослинним орнаментом на золотій смузі. Художні прийоми в мініатюрах із зображенням Луки і Марка зовсім інші, ніж у першій. На відміну від зображення Іоанна, яке наближене до монументального живопису, образи Луки і Марка виписані більш графічно, нагадуючи перегородчасті емалі. Очевидно мініатюри створені різними художниками.

Про мистецтво книжкової мініатюри XI ст. дає уявлення й «Ізборник Святослава» 1073 року, написаний дяком Іоанном на замовлення Ізяслава. Найцікавішою ілюстрацією цього рукопису є портрет родини князя Святослава Ярославича. Композиція мініатюри характеризується фронтальністю і статичністю. Ліворуч від портрета зображене фантастичне чудовисько у вигляді крилатого дволапого створіння з собачою головою. Вважається, що це зображене язичницьке божество Сімаргл, охоронець дерева життя. Є такі припущення, що це міг бути герб династії Святославовичів та їх нащадків. Ця думка підтверджується тим, що скульптурне зображення подібного чудовиська було поміщене у Борисоглібському соборі в Чернігові.

Цікаві також малюнки на полях рукопису, які уособлюють знаки Зодіаку. Символи ці прийшли на Русь зі Стародавньої Греції, але стилістика їх виконання суто руська: «стрілець» зображений у вигляді руського воїна, «діва» — кругловидої рум’яної руської дівчини в кокошнику.

Традиції XI ст. знайшли пряме продовження і розвиток у ХІІ-ХІІІ ст. Але в цей час на мініатюрах позначилися риси місцевих художніх шкіл періоду феодальної роздробленості.

Довгий час вважали, що руському мистецтву ХІ-ХІІІ ст. був мало властивий такий вид живопису, як портрет. Однак портретні зображення були присутні у монументальному живописі, наприклад портрет родини Ярослава Мудрого в Софійському соборі. У книжкових мініатюрах такі портрети мали навіть менш умовний характер. Таким було зображення родини князя Святослава Ярославича в «Ізборнику Святослава» Мистецтво книжкової мініатюри Давньої Русі — це самобутня пам’ятка руського живопису. В портретах князів, зображеннях святих, в орнаментальних мотивах, в тематиці знайшли вияв самобутні риси давньоруського мистецтва. Разом з графічною майстерністю блискуче виявилося обдарування митців. Яскраве мистецтво давньоруських художників-мініатюристів міцно увійшло в скарбницю вітчизняного й світового мистецтва.