
- •Біогеоценоз
- •Неорганічні речовини в клітині. Вода та її функції.
- •Розмноження та його типи.
- •Наука генетика. Методи генетичних досліджень
- •Одномембранні органели
- •Закони Менделя
- •Наука цитологія.
- •Що вивчає екологія. Екологічні фактори.
- •Методи цитологічних досліджень.
- •Функції вуглеводів.
- •Генотип
- •Ядро: функції, будова
- •Вегетативне розмноження.
- •Будова клітин прокаріотів
- •Гібрид, гібридизація.
- •Будова клітин еукаріотів
- •Запліднення, запилення.
- •Функції білків, жирів.
- •Наука про селекцію.
- •Будова і функції хромосом.
- •Теломери
- •Супутники
- •Середовище існування, типи середовищ.
- •Типи: наземно-повітряне середовище, Ґрунтове середовище, водне середовище.
- •Структура і функції ферментів.
- •Фотосинтез.
- •Статеві клітини.
- •Фенотип.
- •Мінливість, спадковість.
- •Двомембранні органели клітини.
- •Пластиди розділяють на 4 види: Хлоропласти, Лейкопласти, Хромопласт, хроматофори
- •Мітохондрії, процес дихання.
- •Раси і народності.
- •Віруси та їхня будова.
- •Бактеріальні захворювання.
- •Особливості еволюції людини.
- •Будова тканини тваринного походження.
- •Мутація та її види.
- •Органи багатоклітинних організмів.
- •Методи селекції рослин.
- •Мейоз та його фази.
- •Гіпотези виникнення життя на Землі.
- •Обмін речовин.
- •Пластиди та їх функція.
- •Не мембранні органели: рибосоми, клітинний центр.
- •Роль бактерій у природі та житті людини.
- •Профілактика віл інфекцій та інших вірусних хвороб.
- •Автотрофи, гетеротрофи.
- •Що таке спадковість.
- •Функції нуклеїнових кислот.
- •Сучасне визначення поняття життя.
- •Ланцюги живлення.
Середовище існування, типи середовищ.
Природне середовище — це об'єктивно існуюче середовище будь-якого живого організму, в тому числі й людини. Соціальне середовище — це сукупність оточуючих людину суспільних, матеріальних, духовних умов її існування та діяльності. Воно, по суті, охоплює всю суспільно-економічну систему, в межах якої перебуває людина. Природні компоненти середовища життя людини досить різноманітні. Оскільки людина є біосоціальною істотою, вони відіграють важливу роль у її добробуті. Фізичні компоненти середовища, такі, як географічне положення місцевості, наявність та якість природних ресурсів (вода, повітря) — все це є умовою нормальної життєдіяльності. До природного середовища входять і всі живі організми, що оточують людину.
Типи: наземно-повітряне середовище, Ґрунтове середовище, водне середовище.
Структура і функції ферментів.
Ферме́нти або ензи́ми — органічні каталізатори білкової або РНК природи, які утворюються в живих організмах, здатних прискорювати перебіг хімічних реакцій в організмі. Ферменти каталізують більшість хімічних реакцій, які відбуваються у живих організмах. Вони можуть мати від одного до кількох поліпептидних ланцюгів — субодиниць. Кожен із ферментів має один або більше активних центрів, які визначають специфічність хімічної реакції, що каталізується даним ферментом. Крім активного центру деякі ферменти маютьалостеричний центр, який регулює роботу активного центру. Ферментативна реакція також може регулюватися іншими молекулами, як білкової природи, так й іншими —активаторами та інгібіторами.
Всі біохімічні реакції відбуваються за участю ферментів за нормальним тиском, температурою, у слабокислому, нейтральному чи слаболужному середовищі.
Ферменти РНК-природи називаються рибозимами і вважаються первісною формою ферментів, які були замінені білковими ферментами в процесі еволюції.
Терміни «фермент» і «ензим» можна використовувати як синоніми. Але наука про ферменти називається ензимологією, а не ферментологією (ймовірно щоб не змішувати коріння слів латинської і грецької мов).
Ферменти є біологічними каталізаторами, вони наявні в усіх живих клітинах і сприяють перетворенню одних речовин (субстратів) на інші (продукти). Ферменти виступають в ролі каталізаторів практично в усіх біохімічних реакціях, що відбуваються в живих організмах — ними каталізується близько 4000 окремих біореакцій[3]. Ферменти грають найважливішу роль у всіх процесах життєдіяльності, скеровуючи та регулюючи обмін речовинорганізму. Для ферментів характерним є те, що їх синтез та каталітична активність контролюється на генетичному рівні, а також за участю низькомолекулярних сполук-субстратів або продуктів реакції[4].
Ферменти широко використовуються і в народному господарстві — у харчовій, текстильній промисловості, у фармакології.
Як і всі білки, ферменти синтезуються у вигляді лінійного ланцюжка амінокислот, який згортається певним чином. Кожна послідовність амінокислот згортається особливим чином, і молекула (білкова глобула), що виходить, володіє унікальними властивостями. Кілька білкових ланцюжків можуть об'єднуватися у білковий комплекс. Найбільші рівні структури білків — третинна та четвертинна структури — руйнуються при нагріванні або під дією деяких хімічних речовин