5. Одномембранні органели

Органели - постійні внутрішньоклітинні структури, що мають певну будову і виконуючі відповідні функції.

Органели діляться на дві групи: мембранні і немембранні. Мембранні органели представлені двома варіантами: двумембранним і одномембранним. До одномембранних відносяться органели вакуолярної системи - ендоплазматичний ретикулум, комплекс Гольджи, лізосоми, вакуолі рослинних і грибних клітин, пульсуючі вакуолі та ін. 

Ендоплазматичний ретикулум був відкритий за допомогою електронного мікроскопа в 1945 р. Він є системою розгалужених каналів, цистерн (вакуолею), бульбашок, що створюють подібність рихлої мережі в цитоплазмі. Стінки каналів і порожнин утворені елементарними мембранами. 

6. Закони Менделя

Зако́ни Ме́нделя — закони, що становлять основу класичної генетики. У своїх працях Грегор Мендель ґрунтувався на дослідженнях, проведених на горосі посівному (рід Pisum). Цей об'єкт виявився вдалим, тому що для нього характерне самозапилення, яке уможливлює одержання чистих ліній, тобто особин гомозиготних за більшістю генів. У своїх роботах Мендель не виділяв окремих законів, їх виділили й назвали інші дослідники, вже після їхнього перевідкриття в 1900 році.

Перший закон Менделя або закон одноманітності гібридів першого покоління формулюється так:

У першому поколінні від схрещування гомозигот із домінантною та рецесивною ознаками виявляється тільки домінантна ознака

Другий закон Менделя або закон розщеплення говорить:

При схрещуванні гібридів першого покоління у нащадків спостерігається розщеплення фенотипових класів у співвідношенні 3:1

Правило чистоти гамет:

Кожна гамета диплоїдного гетерозиготного організму несе лише один алельний ген і не може одночасно містити обидва

7. Наука цитологія.

Цитологія (грец. κύτος - «вмістилище», тут: «клітка» і λόγος - «вчення», «наука») - розділ біології, що вивчає живі клітини, їх органели, їх будова, функціонування, процеси клітинного розмноження, старіння і смерті.

8. Що вивчає екологія. Екологічні фактори.

Еколо́гія (грец. οίκος — будинок, дім; грец. λογος — наука) — наукова дисципліна, один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім довкіллям.

Екологія вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем,біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні (гр. а — заперечна частка і bios — життя), біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.