46. Що таке спадковість.

СПАДКОВІСТЬ здатність передавати ознаки нащадкам, притаманна усім живим організмам; одиниці с. (гени) є ділянками дезоксирибонуклеїнової кислоти, яка локалізується в хромосомах; спадкова інформація (генетична інформація) записана в ДНК у вигляді послідовності нуклеотидів (генетичний код); комплекс генів певного організму - генотип, комплекс ознак організму - фенотип; постійність осн. спадкових властивостей організмів забезпечена реплікацією ДНК; зміни спадкових властивостей (мутації) виникають внаслідок змін в самих генах або змін в складі генів у хромосомах.

47. Функції нуклеїнових кислот.

Нуклеїнові кислоти — складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Природні нуклеїнові кислоти — ДНК і РНК — виконують у всіх живих організмах роль передачі і експресії генетичної інформації. Цей термін був введений Рихардом Альтманом. Вперше їх виявлено в ядрі клітини, звідки й походить назва цих сполук (від лат. нуклеус — ядро). Молекула нуклеотиду складається із залишків нітратної основи, п'ятивуглецевого моносахариду (пентози) і фосфатної кислоти. Залежно від виду пентози, що входить до складу нуклеотиду, їх поділяють на дезоксирибонуклеїнову (ДНК) та рибонуклеїнову (РНК).

Найважливіше біологічна функція ДНК — генетична, тобто. збереження і передача наслідуваних ознак. У 1943 р. Про. Т.Эвери,

функціярРНК не вичерпується роллю структурного компонента. Упрокариотов виявлено, що урРНК є невеликі ділянки,комплементарние ділянкаммРНК.Спаривание їх, певне, сприяє початкового зв'язуваннямРНК зрибосомой. Ймовірно, деякі ділянкирРНК грають певну роль формуванніпептидтрансферазного центру рибосоми, відповідального що за утворення пептидних зв'язків при синтезі білка.

48. Сучасне визначення поняття життя.

«Життя́» (Vitae; синонімія: Biota, Eobionti^[1])  — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак (метаболізму, гомеостазу, росту, розвитку,відповіді на подразнення, розмноження, еволюції тощо), які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існуванняматерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення^[2]. Вивченням властивостей життя займається наука біологія, яка покликана з'ясувати фундаментальні закони його існування та безперервності у часі.

49. Ланцюги живлення.

Угруповання організмів, що входять до складу біогеоценозів, складаються з трьох груп компонентів: утворювачів органічної речовини (автотрофних організмів) — продуцентів; споживачів живої органічної речовини— консументів; руйнівників органічних решток — переважно мікроорганізмів, які розщеплюють органічні речовини до простих мінеральних сполук, — редуцентів. Всі вони пов'язані ланцюгами живлення.

Наприклад: Ш    рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи; Ш    рослини – зайці – лисиці - вовки. В даних випадках ряди починаються з рослин. До іншого типу рядів живлення належать ряди, що розпочинаються з посліду тварин з невикористаними запасами речовин: Ш    коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки. Прикладом ланцюгів живлення, які починаються з рослинних решток, може бути: Ш    рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.