3. Різновиди та організація Руху Опору

Різновиди Руху Опору в Україні

К. Васильєв «Прощання слов’янки» М.Реріх «Партизани»

«Новий порядок» нацистів приніс українському народу такі поневіряння, що недавнє радянське минуле здавалося вершиною справедливості. На українській землі наростав народний гнів, формувався Рух Опору окупантам. Поступово сформувалося три течії Руху Опору(див. таблицю):

Різновид Руху Опору	Мета	Діяльність
Радянський партизанський і підпільний рух(основний час існування :1941-1944)	Сприяти вигнанню і знищенню німецько-фашистських загарбників, відновити УРСР, радянський соціалістичний устрій	Створення бойових підпільних організацій у зайнятих фашистами містах; Створення партизанських загонів в лісах, на окупованій ворогом території; Здійснення диверсій, саботажу, терору проти фашистів, організація народних повстань, здобування розвідданих; Ведення розгорнутих бойових дій
Націоналістичний Рух Опору (основний час існування :1942-1944)	Визволення України з під влади Німеччини, не допустити відновлення на Україні радянського устрою; агітація за незалежну Україну	створення боївок, загонів УПА(в основному – в лісах); агітація, терор проти фашистів, боротьба проти радянських та польських партизан; ведення боїв з німцями, Червоною Армією, Армією Крайовою
Польський визвольний Рух (основний час існування :1939-1945)	За відновлення незалежної Польщі	створення Армії Людової та Армії Крайової Здійснення диверсій, саботажу, терору проти фашистів, організація народних повстань, боротьба з УПА; Ведення розгорнутих бойових дій проти німецької армії та УПА

Спочатку гнів народу виражався стихійно: невихід на роботу, зриви виконань замовлень, псування хлібу, зрив поставок харчів, відібраних окупантами, до Німеччини, псування обладнання, розклеювання саморобних листівок, створення невеличких загонів, визволення полонених. У той же час ЦК ВКП(б) придавало дуже велике значення «малій війні».

Організація радянського Руху Опору

29 червня 1941 року опублікована Директива ЦК ВКП(б) про утворення на захоплених ворогом територіях мережі партизанських загонів і підпільних організацій. Член ЦК КП(б)У, голова Верховної Ради М.Бурмистренко звернувся до партійного активу Києва з пропозицією організації Руху Опору в тилу ворога. Пропонувалося залучати до боротьби досвідчених ветеранів громадянської війни, передовиків виробництва, активну молодь. Вже у червні-липні 1941 року було організовано 23 підпільних обласних комітети(обкоми) партії, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і бойових груп КП(б)У. 3500 спеціально навчених груп було залишено для організації партизанських загонів. Залишали сотні комуністів, для їх організації та керівництва. Першим підпільникам і партизанам було дуже важко. Зв’язку з командуванням Червоної Армії не було. Не було загального органу для керівництва, координації дій. Не вистачало гарної зброї, вибухівки, патронів, рації, медикаментів. А головне – був відсутній досвід боротьби в нових умовах. Населення, залякане німцями, було малоактивним, чекало скорого визволення Червоною Армією. Тому багато перших груп і загонів було розгромлено спецзагонами вермахту, заарештовано гестапо. Так з 3500 груп до кінця 1942 року «дожили» лише 25-30 груп. Їх боротьба була малоефективною. Лише у 1942 році, після перемоги у битві під Москвою, яка вселила надію у перемогу, Рух Опору став активнішим. Населення пізнало методи «фашистської демократії» і охочіше йшло до партизан, допомагало підпільникам.

П. Пономаренко- керівник Центрального штабу Т. Строкач – голова Українського штабу паризан. руху

Ставка Верховного Головнокомандування СРСР стала уважніше відноситися до партизан, допомагати їм. Під час зустрічі у Москві зникла недовіра до діячів партизанського руху. У травні 1942 року, з метою координації дій Руху, при Ставці було створено Центральний штаб партизанського Руху, під керівництвом ПантелеймонаПономаренка. Штаб укріпив дисципліну, відповідальність діячів, боровся з анархізмом і проявами авторитаризму серед командирів загонів. Було налагоджено зв’язок партизан з «Великою Землею». У партизанські загони, підпільні групи постачалися харчування, медикаменти, зброя, боєприпаси, агітаційна література, спецапаратура, засилалися воєнні та медичні спеціалісти, професійні розвідники.

У червні 1942 року було створено Український штаб партизанського Руху, під керівництвом Тимофія Строкача(1903-1963). Він народився на Далекому Сході у родині українських переселенців. Брав участь у громадянській війні. Згодом служив у прикордонних військах НКВС. Брав участь у обороні Києва. Очоливши партизанський рух, Т.Строкач реорганізував і зміцнив його. Завдяки його організаційним діям партизанський і підпільний Рухи в Україні стали одними з найдієвіших і найефективніших антифашистських Опорів у Європі.