3. Структура і функції соціології. Методи соціології.

Проблема визначення структури актуальна для будь-якої науки. Щодо соціології питання набагато складніше. Про структуру системи соціологічного знання ще й досі точаться наукові дискусії. Але більшість учених дотримується думки про трирівневу структуру соціології та виділяє такі рівні соціологічного знання:

Теоретична соціологія – це багатоманітні концепції, що розглядають різні аспекти соціального розвитку суспільства, а саме: всю сферу соціального життя – соціальні спільноти, соціальні відносини, процеси, інститути. Інакше кажучи, соціологічна теорія охоплює на високому рівні абстрагування, причинні зв’язки у розвитку соціальних явищ, описує соціальні взаємозв’язки у загальному вигляді. Слід наголосити, що є багато концепцій розвитку суспільства, тому теоретична соціологія – це велика кількість усіляких течій, шкіл, напрямків, які по-своєму , зі своїх методологічних позицій пояснюють специфіку розвитку суспільства.

Спеціальні і галузеві соціологічні теорії – це галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільного цілого і соціальних процесів.

Як свідчить розвиток соціологічної науки, найвдалішою у теоретичному і практичному аспектах є така класифікація спеціальних і галузевих соціологічних теорій.

До першої групи належать спеціальні соціологічні теорії, які вивчають соціальні закони, закономірності функціонування і розвитку соціальних спільнот, тобто те, що безпосередньо пов’язане з предметом соціології як науки (теорія соціальної структури, теорія соціальної стратифікації, теорія соціального розвитку, теорія соціальних конфліктів).

Другу групу утворюють так звані галузеві соціологічні теорії. Ця назва має досить умовний характер і свідчить, що критерієм диференціації в даному разі є окремі сфери суспільного життя і форми масової свідомості (соціологія праці соціологія науки, соціологія освіти, соціологія дозвілля тощо).

Особливий прошарок утворюють такі соціологічні теорії, як соціологія особистості, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі.

І, нарешті, виділяють теорії більш вузького значення, наприклад, теорія бюрократії, теорія референтних груп, теорія мотивації.

Емпіричні соціологічні дослідження, які становлять третій рівень соціологічного знання, є однією з форм вивчення дійсності на початковому етапі пізнавального процесу. В емпіричних дослідженнях предметом аналізу стають різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.

З практичної точки зору є необхідність поділу соціології на дві галузі – макро- та мікросоціологію. Розглянемо кожне з цих понять окремо.

Грецьке слово «макро» означає « великий». Відповідно макросоціологія – це теоретичні та економічні дослідження суспільства як цілісної соціальної системи та його найбільших соціальних підсистем – економіки, політики, культури, а також таких великих угрупувань як нації, соціальні класи, релігійні угрупування. Коли соціальне життя розглядається на такому рівні узагальнень, тоді дії окремих людей не розрізняються. Отже,

макросоціологія досліджує великомасштабні соціальні об’єкти і довгочасні соціальні процеси. На цьому рівні аналізу вивчаються, наприклад, взаємовплив економічних і політичних процесів у певному суспільстві, зміна структури релігійних конфесій і таке інше.

Термін «мікросоціологія» ввів соціолог Г.Д.Гурвич. Він позначив ним прикладний напрям соціології, який вивчає взаємовідносини особистості у малих соціальних групах. У цьому терміні грецьке слово «мікро» означає «малий». Мікросоціологія спрямована на вивчення буденного життя людини у її найближчому оточенні. Мікросоціологія у більшості має справу з повсякденним життям і тісно пов’язана з емпіричними дослідженнями, наприклад, з тим, як знайомляться майбутні подружжя, які відносини складаються у студентській групі тощо.

У сучасній соціології виділяють ще й соціологію середнього рівня (мезосоціологію), яка спрямована на вивчення взаємодії окремих частин соціальної системи. У цьому поділі знаходить вираження співвідношення загального, особливого та одиничного: людство загалом – макрорівень, соціальні спільноти – мезорівень, індивід – мікрорівень.

Функції соціології – основні обов’язки перед суспільством, важливі напрямки і сфери діяльності, які визначають сутність та основне призначення цієї науки. Функції прийнято ділити на головні і другорядні.

До головних функцій соціології належать: теоретико-пізнавальна, практично-перетворювальна, світоглядно-ідеологічна, прогностична та критична.

До другорядних функцій соціології належать: інформаційна, оціночна, культурна, описова, гуманістична.

Широкий зв’язок соціології із суспільством, практичною діяльністю людей вимірюється в першу чергу функціями, які соціологія виконує. Функції соціології визначають не тільки завдання, мету, а й її науково-практичне значення.

Кожна наука, досліджуючи певну сферу життя, виробляє і свій специфічний метод дослідження, яким вона користується поряд із загальнонауковими методами, притаманними й іншим наукам.

Своєрідність методу соціології полягає, по-перше, у тому, що цей метод не можна правильно зрозуміти без визначення методологічної ролі соціальної філософії відносно соціології та інших суспільних наук. І в цьому плані метод соціології – це перш за все специфічний прояв, конкретизація соціально-філософського методу при всебічному вивченні суспільства як цілісної соціальної системи.

По-друге, вивчення в соціології суспільства саме як цілісної соціальної системи зумовлює широке використання цією наукою методу структурно-функціонального аналізу.

По-третє, в структуру методу соціології включаються методологічні принципи соціологічного дослідження суспільства і на макрорівні, тобто як цілісної соціальної системи, і на середніх рівнях, тобто на рівнях окремих її елементів, підсистем, і на мікрорівні, тобто на рівні міжособистісних взаємовідносин.

По-четверте, одна з найважливіших характеристик методу соціології полягає в тому, що при вивченні соціальної реальності соціологія спирається на емпіричне її дослідження. У межах такого дослідження, у свою чергу, використовуються різноманітні методи: спостереження, експеримент, аналіз документів, опитування та інші.

По-п’яте, як зазначає відомий соціолог Нейл Смелзер, соціологічне знання має такі складові: факти, гіпотези й теорії.

Соціологія розвивається не ізольовано, а в постійному взаємозв’язку з іншими суспільними науками: соціальною філософією, історією, політологією, економічною наукою та деякими іншими суспільними науками.