2.Поняття про шлюб. Історичні форми шлюбу.

Під структурою сім’ї розуміється вся сукупність відносин між її членами, яка включає відносини родинності, систему морально-духовних відносин разом з відносинами влади, авторитету та ін.. З поняттям сім’ї тісно пов’язане поняття шлюбу..

Шлюб – історично обумовлена, санкціонована і регульована форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов’язки стосовно одне одного і дітей.

Залежно від форми шлюбу виділяють:

моногамію – шлюб складається з двох суб’єктів подружжя, і полігамію – шлюбний союз більш як двох партнерів, який може бути реалізований у варіанті полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин ( характерна для країн Сходу), або поліандрії - одна жінка перебуває у шлюбі більше ніж з одним чоловіком одночасно - розповсюджена переважно у Тибеті та на півдні Індії.

Американський соціолог Дж.Мердок дослідив 250 суспільств і прийшов до висновку, що в більшості з них віддається перевага полігінії: в 145 існувала полігінія, у 40 – моногамія і лише у двох – поліандрія.

Вчені наголошують на значенні економічних факторів у функціонуванні форм шлюбу у певних суспільствах. Наприклад, розповсюдження полігінії серед оленеводів-чукчів у Північно-Східному Сибіру пояснюється необхідністю пасти стадо оленів окремо і для кожного стада потрібен пастух. Вважається, що чоловікові, який пасе кожне стадо, необхідно декілька дружин.

Ще однією формою є груповий шлюб (між кількома чоловіками та кількома жінками). Слід зазначити, що в останні часи отримала розповсюдження одностатева форма шлюбу, яка в деяких країнах закріплена законом (назвіть ці країни).

Крім того, відрізняють шлюби ендогамії (укладаються в межах власної спільноти), їх приблизно 70%, та екзогамії (в силу необхідності вимушені укладати шлюб з партнером, який належить до інших груп) – 30% від усіх шлюбів. Найбільш відомим правилом ендогамії є заборона кровозмішування (інцест), яка виключає шлюби або статеві зв’язки між особами, що є близькими родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає американський соціолог Н.Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнах ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаістів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням).

За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяють на громадянські – зареєстровані в актах громадянського стану - і церковні, які мають юридичну силу в тих країнах, де церква є складовою соціальної структури суспільства. В Україні юридичну силу має тільки громадянський шлюб, хоча у деякій науковій літературі можна зустріти поділ на юридичний та громадянський шлюб.

3.Класифікація сім’ї, життєвий цикл сім’ї, функції сім’ї.

Нині за різними підходами вчені нараховують понад сорок типів і форм сімей. Щодо типів сім’ї, то найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім’я (від лат.nucleus – ядро). Вперше таку назву вжив в 1949р. американський соціолог Ж.Мурлок. Така сім’я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. При одруженні утворюється інший тип сім’ї – розширена або складна сім’я. Вона включає три і більше поколінь, або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство.

За типом владних структур виділяються патріархальні родини (де переважає влада чоловіка над іншими членами сім’ї), які існують в Таїланді, Японії, Ірані, Бразілії, та матріархальні сімейні системи, де влада належить жінці і матері. Класичний зразок матріархальної системи являють Тробріандські острови Гвінеї, де молодий чоловік одружується з дочкою сестри свого батька і йде жити до них. Батьки приймають участь у вихованні дітей, але діти не відчувають кровної родинності з батьком. За віруванням жителів островів статеві стосунки не є основою для народження дітей. Дитина з’являється тоді, коли дух дитини вселився у жінку. Були приклади, коли батько був відсутнім протягом року, а коли він повертався, дружина зустрічала його з дитиною на руках. За цей час дух дитини вселився у жінку.

За розподілом влади виділяють:

демократичні (егалітарні) сім’ї – де офіційної «голови сім’ї» не існує – засновані на розподілі ролей не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийомі рішень, добровільному розподілі обов’язків у вихованні дітей;

ліберальні – поважливі у взаємостосунках та контролі над негативними явищами;

авторитарні, тобто владні, жорсткі – ґрунтуються на сліпому беззаперечному підпорядкуванні авторитетові. У такій сім’ї встановлюються непрості стосунки, особливо між дорослими і дітьми.

Соціологи відмічають, що чим менш прибуток сім’ї, тим частіше її очолює жінка.

Залежно від наявності в сім’ї батьків виділяють повну сім’ю ( коли є обидва подружжя) і неповну, де один із батьків відсутній (частіше – одинокі матері). Причин такого становища багато і вони дуже різноманітні: смерть одного з батьків, розлучення (в цьому разі дитина частіше залишається із матір’ю) або позашлюбне народження дитини.

За вибором місця проживання молодих соціологи вичленовують патрилокальне (коли молода відходить із своєї сім’ї і живе в сім’ї чоловіка або поблизу сім’ї його батьків), матрилокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молоді живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Заході, порівняно рідко зустрічається деінде. Соціолог Дж.Мердок, який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише у 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України – то переважна більшість молодих сімей живе з батьками, Це пов’язано не так з традиціями української сім’ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання. Сучасна політика держави націлена на допомогу молодим сім’ям у придбанні власного житла.

Певний тип сім’ї становлять сім’ї:

-бездітні – сім’ї, де протягом 10 років спільного життя (так вважається в соціології) не народилась дитина. Таких сімей в Україні близько 30% загальної кількості сімей. , причому тільки 12% з них залишаються бездітними через медико-біологічні причини, решта – через небажання мати дітей. Кожна третя сім’я з такої групи розпадається частіше з ініціативи чоловіків;

-однодітні – такі сім’ї в Україні становлять у містах – близько 54%, у сільській місцевості – 38-40%. З таких сімей розпадається приблизно кожна друга;

-малодітні – найпоширеніший тип сім’ї з двома дітьми;

-багатодітні – мають трьох і більше дітей. Серед таких сімей майже не буває розлучень, а якщо і трапляються, то винятково з вини чоловіка.

В сучасних умовах соціологи, політологи характеризують сім’ю по-перше, як соціально-класовий осередок: сім’я робітника, працівника сільськогосподарського виробництва (фермера, кооператора, орендатора), представника інтелектуальної праці; по-друге, - за типом поселення (міська, сільська); по-третє, - за національною ознакою (однонаціональна, міжнаціональна); по-четверте, - за тривалістю, віком – сім’я молодіжна (тільки створилася), молодого подружжя (чекає дитину), середнього подружнього віку – від 3 до 10 років спільного життя, старшого подружнього віку – 10-20 років подружжя.

Крім того виділяють сімейний тип – за вибором подружжя – це нетрадиційні одностатеві сім’ї (Швеція, Нідерланди та ін.).

Отже, на практиці існують різноманітні типи і види сучасних сімей, кожний з них має свої особливості, характеризує різні аспекти шлюбного союзу. Знання про це дозволяють розрізняти, вірно орієнтуватися і використовувати на практиці.

Сім’я проходить ряд етапів, послідовність яких складається у сімейний, або життєвий, цикл сім’ї. Виділяється різна кількість фаз цього циклу:

• утворення сім’ї – вступ у перший шлюб;

• початок дітонародження – народження першої дитини;

• завершення дітонародження – народження останньої дитини;

• «порожнє гніздо» - вступ у шлюб останньої дитини;

• припинення існування шлюбу – смерть одного із подружжя.

Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім’ї.

Універсальність сім’ї як соціального інституту розкривається в її функціях, які є одночасно суспільними та індивідуальними:

матеріально-виробнича - це регулювання питань щодо працездатності та працевлаштування членів сім’ї за віком, освітою, професійною кваліфікацією, статусом і станом здоров’я, матеріальне забезпечення або підтримка неповнолітніх і непрацездатних, а також безпосередньо – між подружжям та всіма іншими членами сім’ї, незалежно від наявності або відсутності заробітної плати і пільг;

господарсько-побутова – це перш за все вирішення житлової проблеми, забезпечення мінімально-необхідного стану господарсько-побутових послуг, догляду за дітьми, підтримання на належному рівні фізичного і соціального стану здоров’я всіх членів сім’ї;

сімейно-економічна та споживча – це раціональна організація сімейної економіки. Передбачає розробку, регулярне ведення та систематичний аналіз у сімейному колі кошторису фінансових надходжень та витрат відповідно до реального сімейного бюджету, визначення і розподіл між членами сім’ї реально можливого споживчого кошика та інших фінансових витрат;

репродуктивна (функція продовження роду) – біологічне відтворення – з суспільної точки зору та задоволення потреби в дітях – з індивідуальної. В сучасних умовах середня сім’я в Україні складається здебільшого з 3 душ і майже третина сімей з 4-5 душ. І хоча з першої половини 90-х рр.. кількість таких сімей зменшилась, все ж просте відтворення знаходиться під загрозою. На репродуктивну функцію сім’ї негативно впливають розлучення. Збільшення двох-трьохдітніх сімей стримується не лише особистими прагненнями подружжя, а й економічними умовами і правовим становищем;

виховна – соціалізація дітей, підтримання культурної неперервності суспільства та особисте задоволення людської потреби у контактах з дітьми, їх виховання і самореалізації в дітях. До того ж виховна функція передбачає здійснення батьками первинного соціального контролю – відповідальності батьків за своїх дітей, моральну регламентацію поведінки членів сім’ї та формування моральних санкцій за порушення норм взаємин між членами сім’ї;

комунікації, духовного спілкування і організації дозвілля – розвиток членів сім’ї як особистостей та їх духовне взаємозбагачення, передавання певного соціального досвіду і статусів членам сім’ї, відтворення соціальної структури суспільства та власне задоволення потреб у соціальному просуванні кожної людини, а також задоволення потреб у суспільному відпочинку;

сексуальна – задоволення статевих потреб і контроль над статевою поведінкою членів сім’ї;

емоційна – емоційна стабілізація членів сім’ї та їх психологічна терапія у вигляді отримання психологічної підтримки і захисту, задоволення почуттям любові і особистого щастя;

спадкоємницька – забезпечення розумового накопичення матеріальних цінностей, їх доцільного використання протягом життя та передачі ренти у спадок.

Таким чином, сім’я як соціальний інститут виконує важливу роль у формуванні суспільства. Її чисельні функції можна розглядати як в об’єктивному, так і в суб’єктивному плані.

Для більшості людей сім’я – нормальне, необхідне середовище проживання, існування. За даними соціологічних досліджень смертність людей, які не в шлюбі, значно перевищує смертність людей сімейних, одружених. Це стосується практично всіх причин смертності і самогубств внаслідок зловживання алкоголем або наркотиками, і в смертності через хворобу, що вимагає тривалого лікування. Особливо це стосується чоловіків. Так у віці від 20 до 65 років розлучені чоловіки удвічі частіше вдаються до самогубств, аніж сімейні, в 2,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки і від рака, в 5,4 рази частіше – від діабету і туберкульозу та ін..