1. Предмет етносоціології. Поняття про етнос.

Етносоціологія – новий науковий напрям, що виник на стику етнографії і соціології. Поняття «етносоціологія» складається з двох слів різного походження: етнос (гр. ethnos – суспільство, рід, плем’я, народ) і вже відомого нам – соціологія (пригадайте походження цього слова).

Етносоціологія – галузь соціології, що досліджує походження, суть, функції різних етносів (рід, плем’я, народ, нація) з метою виявлення загальних закономірностей їх взаємодії і вироблення механізмів вписування в систему соціальних відносин, що склалася.

Етносоціологія досліджує соціально значущі явища в побуті та культурі людей різних національностей, соціальну обумовленість змін у національній культурі, в тому числі в мові, національних орієнтаціях, цінностях, національних традиціях і звичаях, соціальну визначеність етнічної самосвідомості міжнаціональних відносин.

В Україні відоме зацікавлення народними традиціями та фольклором почалося з часів розквіту романтизму (перша третина ХІХ ст.). У цей період діяли видатні вчені та збирачі фольклору Срезневський, Максимович, Костомаров.

В історії походження народу (етногенезу), згідно теорії Льва Гумільова етноси народжуються, живуть і вмирають під впливом біосфери та соціальної еволюції, є найпоширеніші соціальні спільності: рід, плем’я, народність, нація, клас та ін.. Ознаками, що визначають системні властивості етносу, є: мова, мистецтво, звичаї, обряди, норми поведінки та ін.. В сукупності вони утворюють певну етнічну культуру. Формування етносу звичайно відбувається на основі єдності території і економічного життя, але в процесі подальшого розвитку багато етносів втрачають спільність території (наприклад, українці, росіяни, білоруси, євреї, іспанці та інші живуть в багатьох країнах світу).

З розвитком суспільства розвивається і етнос, виникають різні його історичні форми, що змінюють одна одну. Рід, плем’я, народність, нація, народ не тільки ієрархічні ступені послідовного сходження етносу на вершину розвитку, а й своєрідні ступені соціальної, культурної, економічної і політичної зрілості народу.

Рід – спільність людей, які зв’язані узами кровної спорідненості, основний виробничий осередок первісносуспільного ладу .

Роди об’єднувались у фратрії (братства), а союз фратрій складав уже плем’я. Устрій роду і родових общин базувався на суспільній власності на засоби виробництва, на колективній праці. Очолював рід виборний старійшина. Всі справи вирішувались радою роду, тобто зібранням усіх дорослих чоловіків і жінок. Розпад первісносуспільного ладу, виникнення нового способу виробництва, заснованого на родовостановому поділі суспільства, кладе кінець родовому ладу.

Плем’я – форма спільності людей, властива первісносуспільному ладу. В основі поняття «плем’я» лежать родові відносини, що визначали розрізненість племен на територіях, відрізнялись мовою, культурою, звичаями, обрядами та ін.. Плем’я об’єднувало два або кілька родів і мало свою мову, територію, звичаї, обряди тощо. Тільки належність індивіда до племені перетворювала його у співвласника спільної власності, забезпечувала йому певну частку виробленого продукту, право участі у суспільному житті. З розвитком виробничих і соціальних відносин відбувається укрупнення племен, утворюються союзи племен. Кровнородинні зв’язки поступово перестають бути основою етнічних спільностей, дедалі сильнішими стають зв’язки соціальні. Витіснення родових відносин товарними і приводило до розпаду племен і об’єднання їх у народності.