2.Держава – основний політичний інститут.

Провідним інститутом політичної системи, що зосереджує максимальну політичну владу, є держава.

Держава – політична організація суспільства, об’єднує все населення і репрезентує його інтереси, волю.

Держава – джерело права та закону, організуюча сила життя суспільства і діяльності самої держави, її владних структур в системі політичних та суспільних відносин. Держава – виразник інтересів і волі економічно панівної верстви, оберігає її домінуюче становище в суспільстві, створює умови використання всіх ресурсів: людських, матеріальних, природних в інтересах розвитку суспільства.

Держава виникла внаслідок процесів, які відбувалися в суспільстві. Вона складалася з різних форм общинно-племінного ладу і розвивалася протягом тривалого історичного періоду. Польський політолог С.Ерліх виділяє чотири головних риси, які відрізняють державу від общинно-племінних організацій:

• Виникнення влади, яка вже не ототожнюється із суспільством. Це – публічна державна влада, ланками якої є організація озброєних людей, що займаються військовою справою.

• Територіальний розподіл населення, коли вже не враховуються кровні зв’язки.

• Поява групи людей, професією яких стає управління, а не продуктивна праця, тобто виникнення державного апарату.

• Поява різного роду податків.

Існують різні погляди на походження держави. Згідно з теологічною теорією походження держави пояснюється Божою волею. Патріархальна теорія обґрунтовує положення про те, що держава – результат історичного розвитку сім’ї і абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім’ї. Договірна теорія доводить, що держава виникла внаслідок угоди між людьми. Психологічна теорія пояснює державу особливими властивостями психіки, зокрема психологічною потребою людей у підпорядкуванні. Теорія насильства трактує походження держави актом насильства, завоювання одного племені іншим. За теорією марксизму, держава виникла разом з поділом суспільства на класи.

Суть держави проявляється в її функціях як основних напрямках діяльності, зокрема: регулюванні економічного життя, захисті прав людини, сприянні розвиткові освіти і науково-технічного прогресу, забезпеченні обороноздатності країни, співробітництві з іншими народами. Ці функції не є статичними. Вони еволюціонують, відіграючи в різні періоди не однаково важливу роль. Держава характеризується не тільки своєю суттю, функціями, механізмом. Вона також має певні форми. Форма держави – це її структура, яка складається з політичного режиму ( сутність вже була розглянута), форми правління, державного устрою.

Форми правління – це організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємовідносини з населенням. Усі держави поділяють на монархії і республіки.

Державний устрій – це територіальний устрій, характер взаємовідносин між складовими частинами, а також кожної з них з державою в цілому. За своїм територіальним устроєм всі держави поділяються на прості (унітарні) і складні (імперії, конфедерації, федерації).

Схема типів держав в історичному аспекті:

Тип держави Форма держави

1.Рабовласницький: Деспотична монархія

азіатський Республіка, монархія

античний Військова диктатура

2.Феодальний Абсолютна чи обмежена монархія,

у виняткових випадках - республіка

3.Капіталістичний Конституційна монархія, республіка

(парламентська, президентська),

військова диктатура

4.Соціалістичний Соціалістична республіка (федерація)

Ця типологія не є вичерпною і вказує лише на основні форми і типи держави, що найчастіше зустрічаються. Вона не враховує змішані типи і форми держави у перехідні періоди. Утворення тієї чи іншої форми держави залежить від: * співвідношення класових сил; *сукупності успадкованих від минулого інститутів, поглядів, звичок, *геополітичних умов, впливу видатних політичних діячів тощо.

Важливе місце в соціологічній проблематиці держави займає державний апарат. Основою державного апарату є інститути організованого насильства: армія, поліція (міліція). До його складу входять також інститути адміністрації і правосуддя, без яких держава не може виконувати свої функції. Держава застосовує свій адміністративний апарат для регулювання різноманітних суспільних проблем.

Державний апарат має бюрократичний характер, Тому соціологічний аналіз державного апарату необхідний для боротьби з його бюрократичним характером і вдосконалення структур та принципів його діяльності.

Формування правової держави можливо лише на основі розвинутого громадянського суспільства. Довгий час в історії суспільно-політичної думки поняття «держава» і суспільство» не розмежовувались. Лише в епоху Просвітництва в органічному зв’язку з ідеєю правової держави формуються уявлення про громадянське суспільство.

Громадянське суспільство – це система самостійних та незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які покликані забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів та колективів, реалізації приватних інтересів і потреб.

Громадянське суспільство має складну структуру і включає в себе економічні, духовні, сімейні та інші відносини і інститути, не опосередковані державою. Воно охоплює виробниче і приватне життя людей, їх традиції, вдачі, звичаї, сфери освіти, науки, культури, які знаходяться за межами безпосередньої діяльності держави.

Інтереси різних груп ті індивідів відображаються і здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як сім’я, церква, політичні партії, професійні, творчі об’єднання, кооперативи, соціальні рухи та інші. У громадянському суспільстві, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні (підкорення), а горизонтальні зв’язки – відносини конкуренції і солідарності між рівноправними і вільними партнерами.