Тема 6. Соціологія політики.
Після вивчення теми ви будете знати: суть та особливості соціології політики, основні категорії соціології політики; поняття «політичний суб’єкт», його види; сутність понять «політика», «держава», «громадянське суспільство», «влада» та інші базові поняття; основні складові соціології політики.
Основні поняття та терміни: соціологія політики, об’єкт соціології політики, суб’єкт соціології політики, політичний суб’єкт, політична сфера, політика, держава, політична партія, громадська організація, влада, політична соціалізація.
Ключові питання:
Політична сфера суспільного життя.
Держава – основний політичний інститут.
Громадські організації та громадсько-політичні рухи.
Особливості політичної системи України.
1.Політична сфера суспільного життя.
Соціологія політики – це галузь соціологічного знання, яка вивчає взаємозв’язки між суспільством і державою, суспільством і політичними інститутами, досліджує соціальні механізми влади, механізми впливів у суспільстві.
Предмет соціології політики – це соціальний механізм влади та її вплив у суспільстві на різних етапах його розвитку та функціонування.
Соціальна структура суспільства отримує найбільш яскраве втілення і закріплення в такому соціальному інституті, як політика. Термін «політика» належить до числа найбільш уживаних. Ми говоримо про внутрішню і зовнішню політику, про економічну, соціальну, культурну, демографічну, екологічну й інші політики, політичне життя і боротьбу, політичну владу і політичну систему, політичні конфлікти і кризи, про політичну культуру, політичний плюралізм, політичні права і обов’язки, політичні спілки, коаліції, лідерів і т. п.. Тим самим ми виділяємо особливу, специфічну, своєрідну область, сферу громадського життя, що існує, функціонує і розвивається поряд з економікою, соціальним життям і духовною культурою. Політика виступає в цьому плані як специфічний вид соціальної реальності, соціальної взаємодії, особливий вид соціальної діяльності і соціального регулювання.
Широта, складність, багатогранність і багаторівневість такого феномену, як політика, створюють чималі складності в його чіткому визначенні. Не випадково не тільки в повсякденній свідомості, але й у наукових виданнях спостерігається велика строкатість таких визначень. Але і при цьому все-таки можна виділити головне, сутнісне, що характерне для політики. Це – публічна влада, відносини володарювання як відносини панування (правління) і підпорядкування (виконання). Американський соціолог Н.Смелзер так визначає владу: влада – «це здатність нав’язувати свою волю іншим і мобілізувати ресурси для досягнення мети».
Немає політики без влади і владних відносин, тобто без спроможності, права і можливості одного соціального суб’єкта вирішальним чином впливати на дії іншого, спираючись на свою волю і авторитет, моральні і правові норми, звичаї і традиції, погрозу примусу і покарання і т.п.. Разом з тим було б невірним ототожнювати владу і політику, тому що не усяка влада виступає як політична. Так, влада глави сім’ї над її членами, узята сама по собі, - це не публічна, а особиста, індивідуальна влада, а й тому не політика. Публічна влада, насамперед, влада держави, і політика виникають і існують тоді, коли суспільство в результаті свого розширення і ускладнення виявляється нездатним залишатися в рамках колишньої саморегуляції, самоврядування. В ньому виявляється і зберігається об’єктивна потреба в забезпеченні ззовні контролю за поведінкою його членів та їхніх взаємин, а тим самим і у виділенні для цього особливого шару людей, що здійснюють такий контроль і соціально-політичне регулювання. Не може розглядатися як політична і влада керівника, лідера й у ряді інших малих самодіяльних груп і об’єднань.
Публічна влада, володарювання – атрибут, невід’ємна властивість політики. Між ними найтісніший, органічний взаємозв’язок. З одного боку, влада виступає як джерело, основа і засіб утвердження і здійснення політики; а з іншого боку – саме проведення певної політики приведе до утвердження, функціонування і розвитку відповідної влади, Але поняття влади ширше, ніж поняття політики ще й в тому змісті, що влада може носити не тільки політичний, але й економічний і духовно-ідеологічний характер. У той же час неправомірно зводити політику лише до державної політики, тому що перша здійснюється не тільки державою, але й іншими соціальними суб’єктами (партіями, класами, організаціями й об’єднаннями, особистостями й ін.).
Політика – це сфера життєдіяльності, в якій виявляються відмінності інтересів різних соціальних спільнот з приводу влади. У сфері політики відбувається виявлення, зіткнення, протиборство, а також підпорядкування та субординація цих інтересів.
У структурі політики виділяють такі основні елементи:
політичні відносини;
політична організація;
політична культура.
Політичні відносини – це стійкі політичні зв’язки та взаємовідносини, що формуються в процесі функціонування політичної влади.
Політична організація – це сукупність державних і недержавних організацій та установ, що беруть участь у регулюванні взаємин між соціальними спільнотами.
Політична культура – це сукупність знань, цінностей, зразків поведінки та діяльності людини. Політична культура є нормативним механізмом регуляції поведінки, діяльності людей.
Залучення індивіда до знань, цінностей і опанування ролями, що надають йому можливість адаптуватися до політичного життя, відбувається в процесі політичної соціалізації.
Політична соціалізація – це двобічний процес, який містить уплив політичного середовища на індивіда, з одного боку, та формування політичної індивідуальності, що передбачає вільний вибір і відповідальність за прийняті рішення, політичну залученість, з другого.
Характеристика політики буде неповною, якщо ми не зупинимось на понятті « політичний режим».
У широкому розумінні слова політичний режим – це сукупність принципів, методів, прийомів політичного управління, політичного регулювання, за допомогою яких здійснюється державна влада. Він дає уяву про співвідношення елементів політики, про характер зв’язку органів держави і решти ланок політичної організації, про співвідношення гілок влади, особливості партійних систем, процедури вибору політичних керівників..
Політичний режим здійснюється за допомогою всієї системи політичного панування. Разом з тим він залежить від сили і згуртованості опозиції. В ньому особливо яскраво виявляється реальне співвідношення соціально-класових сил.
Соціологи, політологи виділяють в якості головних для сучасного суспільства три політичних режими: тоталітаризм, авторитаризм, демократію.
Ознаками тоталітаризму є гегемонія однієї партії, монополія однієї ідеології, повна влада карних органів, заперечення прав людини, переслідування опозиції. Повне підпорядкування всіх суспільних організацій правлячим структурам, заперечення громадянського суспільства. Витискування всіх інших методів політичним регулюванням.
Ознаки авторитаризму не настільки категоричні. Авторитаризм припускає обмежений плюралізм і разом з тим забороняє окремі організації. Немає вже тотального контролю над усіма сферами життя суспільства. Авторитаризм припускає сильну владу, але не диктатуру. Влада заснована на законі, конституції, на демократичних інститутах. Разом з тим вона пов’язана з авторитетом окремих особистостей або колективного органу. Існують різновиди авторитарного режиму: авторитарно-бюрократичний, військовий, корпоративний, національний, популістський й інші.
Демократичний режим припускає участь широких верств населення в управлінні, обрання органів влади, багатопартійність, розмежування держави і громадянського суспільства, гласність, широкі права і свободи громадян, плюралізм у мисленні, організації і діяльності, гармонійне поєднання гілок влади, її децентралізація, поєднання політичного регулювання з економічним, правовим і моральним та інше. Демократія як спосіб здійснення влади передбачає правову рівність основних політичних інститутів, що базуються на чіткому розподілі їх функцій. Інститут загальних виборів дозволяє визначити склад представницьких органів і ніякий інший політичний інститут не може опротестувати, змінити отримані результати. Демократичний режим має багато різновидів: від самої широкої участі народних мас в управлінні, від переваження морального й економічного регулювання і реального плюралізму до простої участі у виборах органів влади, сполучення методів управління, елементів плюралізму.
Політична система суспільства – цілісна, упорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підвладних кодексу політичних, соціальних, юридичних, ідеологічних, культурних норм, історичним традиціям і установкам політичного режиму.
Політична система включає організацію політичної влади, відносини між державою і суспільством, характеризує хід політичних процесів. Політична система суспільства – одна із складових частин сукупної суспільної системи, що взаємодіє з іншими її сферами: соціальною, економічною, ідеологічною, етнічною, правовою, культурною, що створюють її суспільне оточення.