4. Конфлікт у трудовому колективі та шляхи його розв’язання.

Розглядаючи роль конфлікту як неминучого явища розвитку суспільства,

виділяють його конструктивні і деструктивні функції. Серед суб’єктів соціальних конфліктів розрізняють «дійових осіб та виконавців» - суб’єктів і учасників. Управляти соціальним конфліктом можна на різних його стадіях: передконфліктній ситуації, початковій стадії, стадії вирішення конфлікту. Щоб вирішити соціальний конфлікт, треба знати об’єкт, склад учасників, його історичні корені, безпосередній привід, уявляти рівень напруги.

Вирішення конфлікту може бути частковим і повним. Вирішення конфлікту – справа складна, може йти різними шляхами і використовувати різні методи: уникнення конфлікту, метод переговорів, метод перенесення, метод компромісу, метод посередника, арбітражного або ж третейського суду, коли чітко керуються нормами закону, в т.ч. міжнародного права.

Уникнути соціальних конфліктів неможливо, але варто знати, якими способами можна перевести енергію із деструктивного зіткнення інтересів у конструктивне русло.

Конфліктологія виробила ряд рекомендацій, дотримання яких прискорює процес розв’язання конфлікту:

1. під час переговорів пріоритет повинен віддаватись обговоренню змістовних питань;

2. сторони повинні плинути до зняття психологічної та соціальної напруги;

3. сторони повинні демонструвати взаємну повагу один до одного;

4. учасники переговорів повинні плинути перетворити значну і приховану частину конфліктної ситуації у відкриту, гласно і доказово розкриваючи позиції один одного і свідомо створюючи атмосферу публічного рівноправного обміну думками;

5. всі учасники переговорів повинні проявляти схильність до компромісів.

Існує декілька апробованих практикою науково обгрунтованих методів

розв’язання конфліктів.

Метод уникнення конфлікту дозволяє виграти час, мобілізувати ресурси, об’єктивно оцінити ситуацію, скорегувати свої цілі, однак не усуває причини, а, отже, - і ймовірності виникнення конфлікту у майбутньому. Застосовується за відсутності сил та часу для боротьби, небажання вирішувати проблему, труднощів у формуванні лінії власної поведінки.

Метод переговорів дозволяє уникнути насильницьких методів, зняти гостроту конфлікту, зрозуміти аргументацію опонента, об’єктивно оцінити реальне співвідношення сил та умови примирення. Переговори дозволяють розглянути альтернативні ситуації, прийти до взаєморозуміння, відкрити шлях до співробітництва.

Метод використання посередництва – процес спілкування або переговорів, які відбуваються за участю третьої сторони – посередника. Його завдання – привести сторони до порозуміння, коли безпосередні переговори не дали результату, або коли сторони говорять одна до одної з такою ненавистю, що спілкування між ними серйозно порушено.

Метод третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлікту здійснюється у чіткій відповідальності нормам закону, у тому числі й міжнародного права.

Стратегія виходу з конфлікту – головні лінії поведінки на завершальному етапі конфліктної взаємодії.

Серед основних стратегій виходу:

• компроміс;

• співробітництво;

• домінування;

• пристосування.

Профілактика конфліктів – сукупність напрямів, засобів та методів

управління організаціями, що зменшують ймовірність виникнення конфліктів.

До основних напрямків діяльності з профілактики конфліктів відносять:

• оптимізацію організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій як можливих причин виникнення конфліктів;

• корегування поведінки членів організації у відповідності із загальноприйнятими в організації нормами та правилами;

• створення сприятливого соціально-психологічного клімату.

Рекомендована література для поглибленого вивчення теми.

• Лукашевич М.П. Соціологія праці: Підручник.-К.:Либідь,2004.

• Нестуля О.О. Соціологія: практикум. Модульний варіант. – К.:Центр учбової літератури, 2009.-с.169-188.

• Практикум з соціології. Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти. За ред.. В.М.Пічі.-Львів: «Новий Світ-2000, 2006.-с.137-145.

• Соціологія: підручник /За ред..В.Г.Городяненка. - К.:Академія,2008,-с.229-258.

Завдання для самоконтролю.

1.Відпвісти на питання:

• У чому полягає особливість об’єкта, предмета та функцій соціології праці?

• Дайте загальну характеристику головних категорій і понять соціології праці.

• Назвіть основні принципи ефективного управляння колективом.

• З чого складається структура медичних послуг?

2.Перевір себе (тести).

1. Що є предметом соціології праці ?:

А) економічний механізм підвищення ефективності праці;

В) соціально-трудові відносини у сфері праці;

С) розвиток особистості;

D) механізм ринкових відносин;

E)формування попиту та пропозиції.

2. Який метод використовується для аналізу робочих дій?

А) хронометраж;

В) біографічний метод;

С) метод композиції;

D)метод спостереження;

E) метод експерименту.

3. Що з переліченого не відноситься до основних складових внутрішнього середовища виробничої організації:

А) споживачі;

В) люди;

С) технологія;

D) структура;

Е) виробнича задача.

4. Хто є автором концепції „збагачення праці”?:

А) А.Маслоу;

В) К.Левін;

С) Ф.Тейлор;

D Ф.Херцберг;

Е) М.Вебер

5. Який тип комунікативної сітки сприяє більшому задоволенню працівників під час виконання спільних завдань?:

А) павутина;

В) променева;

С) ланцюг;

D) дерево;

Е) коло;

6. Соціально-психологічний клімат трудового колективу – це:

А) зовнішні умови функціонування організації;

В) суперечності всередині колективів і виробничих організацій;

С) домінуючий і відносно стійкий психічний настрій колективу;

D) взаємини керівництва і працівників;

E) правильна відповідь у п.. А,В.

7. Певна система суспільних відносин, яка узгоджує інтереси роботодавця і найманого працівника?:

А) ринок праці;

В) умови праці;

С) характер праці;

D) зміст праці;

Е) ставлення до праці.

8. Хто такий спеціаліст?:

А) особа, яка має освіту;

В) особа, яка має відповідні професійні знання і навички;

С) посада в апараті управління;

D) особа, яка має стаж роботи;

Е) особа, яка очолює колектив.

3.Завдання: Знайдіть відповідність між поняттям і дефініцією:

а)об’єкт соціології економіки;

б)предмет соціології економіки;

в)економіка;

г)соціальний механізм;

д)ціннісно-нормативна функція;

е)відтворювальна функція;

є)економічний інтерес;

ж)економічне мислення.

1.Основна категорія соціології економіки для визначення реальних причин і корінних, найбільш глибоких мотивів економічної діяльності.

2.Погляди та уявлення, породжені практичним досвідом людей, їх участю в економічній діяльності, зв’язками, в які вони вступають у повсякденній діяльності.

3.Підтримує і розкриває форми суспільного розподілу праці за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів, забезпечення їх мобільності.

4.Стійка система взаємодії соціальних суб’єктів з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання.

5.Соціальне утворення, соціальний інститут, що є основою життєдіяльності людства, де здійснюється виробництво, розподіл, обмін і споживання.

6.Соціальний механізм, регулювання економічних відносин, особливості поведінки соціальних суб’єктів.

7.Взаємодія двох основних сфер суспільного життя: економічної і соціальної.

8.Забезпечення задоволення матеріальних потреб кожної особистості, сукупність яких формує цінності людини.