Тема 3. Суспільство як соціальний організм.

Після вивчення теми ви будете знати: основні теорії походження суспільства, особливості суспільства як сукупності історично сформованих способів і форм взаємодії і об’єднання (діяльності, відносин, поведінки, спілкування тощо), індивідів та їх груп, соціальну структуру суспільства; познайомитесь з теорією соціальної стратифікації суспільства, дізнаєтесь, які фактори сприяють соціальному розшаруванню у суспільстві, специфіку соціологічного аналізу суспільства, основні поняття, якими оперує соціологія, досліджуючи суспільство.

Основні поняття та терміни: індустріальне та постіндустріальне суспільство, складне і просте суспільство, соціальна структура суспільства, диференціація, ієрархія, страта, соціальна стратифікація, соціальна мобільність, маргіналізація, декласований елемент.

Ключові питання:

• Суспільство, типи та характерні ознаки.

• Соціальна структура суспільства.

• Соціальна дія і взаємодія, соціальні зв’язки як складові елементи суспільних відносин. Соціальні конфлікти.

• Теорія соціальної стратифікації.

1.Суспільство, типи та характерні ознаки.

Складність, багатогранність і в той же час цілісність такого явища, як суспільство, обумовлює необхідність розглядати його як соціальну систему, використовуючи системний підхід до його вивчення. Суспільство складається з безлічі індивідів, їхніх соціальних зв’язків, взаємодій і відносин. Суспільство не можна зводити до простої суми індивідів, їхніх зв’язків і відносин. На рівні суспільства ці зв’язки набувають нової якості.

Суспільство – це сукупність людей, об’єднаних історично сформованими формами їхньої взаємодії з метою задоволення своїх потреб.

Поняття суспільство слід відрізняти від понять «країна» та «держава».

Країна – відокремлена територія незалежного проживання даного суспільства зі своїми кордонами і суспільним устроєм.

Держава – політична організація даного суспільства (країна) з певним режимом влади і органами управління.

Поняття «суспільство» може бути застосовано до будь-якої історичної епохи, до кожного за чисельністю об’єднання людей. Ознаки суспільства сформулював американський соціолог Е.Шилз:

• об’єднання має свою територію, яку вважає своєю власною;

• у нього є своя назва і своя історія;

• воно має власну систему управління;

• його поєднує загальна система цінностей (звичаїв, традицій, норм, законів, правил, вдач), яку називають культурою;

• воно поповнюється переважно за рахунок дітей тих людей, які вже є його визнаними представниками;

• шлюби укладаються між представниками цього об’єднання;

• об’єднання не є частиною якої-небудь більшої системи (суспільства).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему, або як зараз прийнято – соціокультурну систему. Соціальна чи соціокультурна система – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Наукові концепції щодо причин та процесу виникнення суспільства:

• природна концепція (праця створила людину, перетворивши стадо на культурне угрупування виробників);

• божественна концепція (Бог створив людину, заповів їй матеріальний світ і моральний закон);

• космічна концепція (людство створено інопланетянами, які маніпулюють ним у власних цілях);

• інструментальна концепція (головним чинником, що зумовив формування суспільства, є розум та кмітливість людини, завдяки яким вона винайшла спеціальні знаряддя для задоволення власних потреб);

• критична (грец. kratos – сила, влада) концепція (згідно з її постулатами сила та розум розподілені між людьми нерівномірно і суспільство покликане більш-менш їх врівноважити).

Соціологи по-різному підходили до проблеми типізації суспільства, Марксистська соціологія, наприклад, в основу класифікації суспільства поклала спосіб відносин і насамперед відносини власності, розподіливши всі суспільства на п’ять основних суспільно-економічних формацій:

• первіснообщинну;

• рабовласницьку;

• феодальну;

• капіталістичну;

• комуністичну (включаючи і соціалістичне суспільство як її початкову, першу фазу).

Інші соціологи (американці Г.Ленскі і Дж. Ленскі) поділяють суспільства за основним способом добування засобів до існування, розрізняючи:

• суспільства мисливців і збирачів;

• садівничі суспільства;

• аграрні суспільства;

• промислові суспільства.

Німецький соціолог Ф.Тьонніс головну увагу зосередив на розмежуванні двох основних типів суспільства:

• допромислового, традиційного;

• сучасного, промислово-міського.

Сьогодні дуже поширений (Д.Белл, А.Турен та ін.) розподіл суспільства за способом здобуття засобів для існування на:

• доіндустріальне чи традиційне ;

• індустріальне;

• постіндустріальне.

Цим, звичайно, не вичерпується різноманіття класифікацій суспільства. Так, досить часто, особливо в останні десятиліття, суспільства розрізняються за політичними критеріями (особливо за характером і формами співвідношення суспільства і держави) на:

• демократичні (де склалося цивільне суспільство, а держава підкорюється і служить йому);

• тоталітарні (де немає цивільного суспільства, а держава підкорює і придушує суспільство і особистість);

• авторитарні (як проміжні між першим і другим).

Типізація суспільства може бути проведена і за багатьма іншими ознаками.

Громадянське суспільство. Під громадянським суспільством розуміють систему незалежних від держави міжособистісних відносин та соціальних інститутів, що виражає свободу членів суспільства та забезпечує контролюючий плив на державу. Якщо говорити про громадянське суспільство, як про групу людей, то ці люди є незалежними, вони мають можливість реалізовувати свої особисті цілі.

Такий тип суспільства почав формуватися у Західній Європі наприкінці ХІХ століття. Громадянське суспільство має певні ознаки. По-перше, це соціально неоднорідне, стратифіковане суспільство. В ньому існує багато суспільних шарів (страт). По-друге, у громадянському суспільстві повністю визнається право приватної власності. Фізична або юридична особа може володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що їй належить. По-третє, у громадянському суспільстві виробник та споживач існують незалежно один від одного, переважають ринкові відносини товарообігу. Нарешті, по-четверте, громадянське суспільство характеризується пріоритетом загальнолюдських цінностей, що відкрито проголошуються та захищаються.

На думку відомого вітчизняного соціолога М.Шульги, у громадянському суспільстві підтримується свобода кожного члена суспільства як людини. Звичайно, держава не може надати кожному необмежену свободу, бо це призведе до розпаду суспільної стабільності. Тому існує такий принцип: права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої людини. Для громадян діє правило – дозволено все, що не заборонено законодавством, для державних службовців діє інше правило – дозволено лише те, що прямо передбачено законодавством.