4.Оновні напрямки досліджень у соціології медицини.

Соціокультурні аспекти інституціональних змін медицини.

Порівняльний аналіз системи охорони здоров’я. В рамках цього напрямку вивчаються та порівнюються системи охорони здоров’я різних країн і можливості їх застосування в Україні.

Соціокультурні аспекти охорони здоров’я. В цю область входить дослідження взаємовідносин між лікарем та пацієнтом та їх вплив один на одного, вплив культури і соціальної історії на складові медико-соціальної системи і організаційні форми медичної практики у різних медичних системах.

Медико-соціологічний погляд на розповсюдження та етіологію хвороб. Важливу роль тут відіграють соціальна мобільність, соціальна ізольованість, взаємовплив біологічних, генетичних і соціальних факторів. Виділяють і вивчають значущі медико-соціальні відносини та типи поведінки особистості і груп у соціальних процесах, які сприяють виникненню та розповсюдженню хвороб.

Соціальна епідеміологія. Епідеміологія може бути застосована не тільки до розповсюдження хвороб, але й до медичних послуг і різних хворобливих станів соціальної етіології (онкологічні і серцево-судинні захворювання та ін.) Епідеміологічний підхід можна застосовувати до досліджень детермінант поведінських реакцій, наслідків для здоров’я та життєдіяльності у різних народів.

Смертність як медико-соціологічна проблема. При вивченні смертності соціологію медицини цікавлять медико-соціальні моделі (pattern) смертності і адаптація медичних закладів до моделей хвороби і смерті, що змінилися. Однією з важливих тем досліджень вітчизняної соціології є причини різниці смертності чоловіків і жінок, яка зростає, та вплив соціальних і культурних подій на смертність.

Вплив стану здоров’я і наслідків захворювань на суспільство. Дослідження у цій сфері соціології медицини базуються на опису і поясненні того, як відношення людей до хвороби і особистому здоров’ю відбивається на формуванні норм і цінностей у суспільстві; як культурні традиції і різниця у суспільстві впливають на розуміння людиною необхідності укріплення і зберігання особистого здоров’я (розвиток захворювань, проблеми недієздатності, процеси старіння та вмирання).

Проблеми медичної освіти. Вивчають вплив на медичну освіту державної підтримки медичних досліджень; зміни ролі і відповідальності науково-педагогічних дослідницьких центрів, які мають безпосереднє відношення до системи охорони здоров’я.

Інституціональні зміни у наданні медичних послуг.

Соціологія лікувально-профілактичного закладу. В основному дослідження такого роду торкаються збільшення числа та рівня технологій, професійного суперництва, міжособистісних взаємовідносин у колективах, питань підготовки й прийняття рішень, розподілу праці та ін.. Наприклад, роль стаціонару в значній мірі залежить від діяльності амбулаторних закладів різного призначення і від професійних норм, які визначають необхідність госпіталізації.

Організація медичної практики. Соціологічні дослідження медичної практики мають декілька основних напрямків:

• медико-соціологічний аналіз медичних технологій;

• вивчення відношення населення до різних видів медичної допомоги, обсягу і характеру медичних послуг, які надаються;

• суспільна оцінка нових організаційних форм і методів роботи в медичній практиці.

Споживання послуг системи охорони здоров’я. Рішення пацієнта звернутися за медичною допомогою є результатом психологічної роботи з усвідомлення особистого захворювання, потреби у медичній допомозі, складних рухів з відбору медичного закладу і лікаря, тобто залежить не тільки від ступеня захворюваності. Для соціології медицини важливо побудувати типові моделі споживачів медичних послуг.

Соціально-психологічні аспекти інституціональних змін поведінки медико-соціальних груп.

Соціальна поведінка і технологія її зміни. Нові соціальні технології дозволяють модифікувати медичну поведінку особисті і групи. Необхідно навчити людей елементарним навичкам, які можуть полегшити їх соціальну і особистісну адаптацію або дозволити їм жити біль повноцінним життям, не зважаючи на втрату працездатності.

Погляд на проблеми стресу і хвороби. Соціологи і медики аналізують джерела соціального стресу в суспільстві і зв'язок між стресом та хворобою. Дослідження етіології різних хвороб, включаючи ішемічну хворобу серця, гіпертонічну і виразкову хвороби та неврози, підтверджують взаємозв’язок між стресом і виникненням захворювання.

Соціальна психіатрія і групова психотерапія. Дослідження включають в себе аналіз соціальних, юридичних, етичних і моральних проблем, пов’язаних з визначенням реакції суспільства на психічні хвороби; вивчають соціальну етіологію психічних захворювань і формування здорового психологічного клімату як у трудових колективах, так і в суспільстві загалом. Шляхом адаптації соціального оточення можна обмежити непрацездатність та соціальну безпомічність людини в умовах, які створились.

Суспільна охорона здоров’я. Соціологію медицини цікавить вплив образу життя і соціального оточення людини (нещасні випадки, різні хронічні хвороби, соціальна епідеміологія, забруднення навколишнього середовища, профілактична робота і пропаганда здорового способу життя, організація і планування медичної допомоги) на діяльність системи охорони здоров’я.

Інституціональні зміни в управлінні охороною здоров’я.

Політика охорони здоров’я і політична діяльність. Західні соціологи розглядають політику охорони здоров’я як самостійну сферу соціології медицини. Підхід до охорони здоров’я як до політичної системи дозволяє досліджувати, наскільки інтереси політиків і спеціалістів-медиків впливають на розвиток охорони здоров’я, отримання пільг та юридичного захисту, визначення пріоритетів на національному рівні, на рівні регіонів, медичних установ, безпосередньо представників медичних послуг.

Соціологія професій, пов’язаних з охороню здоров’я. Дослідження соціальної організації і взаємовідносин груп людей у рамках однієї медико-соціальної системи, дослідження діяльності середнього медперсоналу, лікарів, адміністраторів і людей, відповідальних за формування політики охорони здоров’я. Вивчаються питання саморегуляції медичних робітників у поліклініці, стаціонарі, лікувально-діагностичному центрі і ін.

Соціальні аспекти економіки охорони здоров’я. Соціологія медицини не включає в себе економіку охорони здоров’я як таку, але займається медико-соціологічним прогнозом результатів економічних реформ, які проводяться у медицині, і може внести суттєвий внесок у розробку економічної концепції політики охорони здоров’я шляхом дослідження медико-соціологічних та економічних змін.

Організація і управляння структурами охорони здоров’я. Соціологія медицини вивчає можливості використання соціальних методів управління колективом медичного закладу, кооперації, інформації та інформаційного простору взаємовідносин між різними як приватними, так і державними установами – посередниками.

Юридичні і етичні проблеми. Соціологічні дослідження у цій галузі медицини торкаються збільшення тривалості життя пацієнтам, яких не можна вилікувати; розвитку трансплантології, згоди на медичне втручання, експериментів на людях; абортів.