Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Питання для теоретичної підготовки

1. Визначення цілей і напрямів діяльності підприємства.

2. Правові основи функціонування підприємств.

3. Класифікація і структура підприємств.

4. Інтегральні форми підприємств та організацій.

5. Ринкове середовище господарювання.

Питання для поглибленого вивчення

1. Проблеми визначення та обґрунтування напрямів діяльності підприємств (фірм).

2. Сутність і господарське значення лізингової діяльності підприємств (фірм).

3. Складові елементи ринкової інфраструктури.

Література

1. Білоус Г. Розвиток малого підприємства в Україні. // Економіка України. – 2000. - №8.- С.31-37.

2. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №24.- С.272.

3. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.­­ - 1991. -№49. – С. 682.

4. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

5. Прядко В. Підприємства в умовах ринкової системи господарювання. // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. - №4 – С. 3-4.

6. Рибалкін В., Мамичева Л. Механізм і форми реалізації акціонерної власності. // Економіка України.- 2001. - №4. –С. 67-74.

2. Основні теоретичні положення теми

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і надання послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Основними законодавчими актами , які регулюють діяльність підприємств в Україні є Закони України: “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” та інші.

Діяльність підприємства також регулюється його статутом та колективним договором.

Статут підприємства – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

Підприємства мають такі ознаки :

1. виробничо-технічна єдність;

2. організаційно-соціальна єдність;

3. фінансово-економічна самостійність.

Виробнича структура підприємства – це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв’язку. Виробнича структура характеризує долю окремих підрозділів, чисельності працівників підприємств у випуску продукції, вартості основних фондів і т.д. Для підприємств є важливим встановлення оптимальної виробничої структури.

На виробничу структуру підприємства впливають такі фактори :

- масштаб виробництва,

- складність конструкції виробу;

- характер технологічного процесу.

Якщо головним виробничим підрозділом підприємства є цех (адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації), то така виробнича структура називається цеховою.

Цехи поділяються на:

- основні (заготівельні, обробні, складальні);

- допоміжні ( інструментальні, ремонтні, енергетичні);

- побічні ( утилізації, відновлення деяких сировинно-матеріальних ресурсів);

- обслуговуючі (складське і транспортне господарство);

- підсобні (виробництво тари, відгодівельне і тепличне господарства тощо).

При безцеховій виробничій структурі основою її побудови є виробнича дільниця ( сукупність виробничих місць, на яких виконується технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція).

Корпус як об’єднання однотипних цехів є основним структурним підрозділом корпусної виробничої структури.

При комбінатській виробничій структурі поєднуються стадії послідовного процесу переробки сировини і підрозділи виготовляють завершену частку готового виробу.

Загальна структура підприємства включає, крім виробничих підрозділів, заклади соціально-культурного призначення та підрозділи апарату управління.

Підприємства класифікуються за рядом ознак , а саме:

1. мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні);

2. форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні);

3. правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства);

4. національна належність капіталу ( національні, іноземні, змішані);

5. галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, лізингові, банківські та інші);

6. розмір за чисельністю робітників ( малі, середні, великі).

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, але перелічені є найважливішими.

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Такими об’єднаннями можуть бути асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

В Україні найбільш поширеними формами об’єднання підприємств є :

- асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

- корпорація – договірне об’єднання господарських суб’єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їх окремих повноважень;

- консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

- концерн - об’єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

- холдинг - організаційна форма об’єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо–господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватись в залежності від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.