Тема 13. Прогнозування, планування і регулювання діяльності підприємства

13.1.Питання для теоретичної підготовки

1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

2. Державні органи економічного регулювання: цілі, функції, структура.

3. Прогнозування розвитку суб’єктів господарювання.

4. Методологічні основи планування.

5. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування.

6. Тактичне та оперативне планування.

Питання для поглибленого вивчення теми

1. Роль і місце державних фінансових органів у процесі економічного регулювання діяльності підприємств в Україні.

2. Система оподаткування підприємств, її докорінне реформування в Україні.

3. Типова структура і методологія складання бізнес-плану підприємства.

Література

1. Бесєдін В. Створення, становлення і трансформування системи планування в Україні. // Економіка України. – 2002. - №4. – С. 4-10

2. Величко В. Етапи розвитку бізнес-плану підприємства. // Економіка України. – 2002. - №5. – С. 42-47.

3. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин. // Економіка України. – 2002. - №6. – С. 52-58.

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

5. Пастухов В. Стратегічне планування на підприємстві. // Економіка України. – 2000. - №11. – С. 37-43.

6. Пащенко І.А. Прогнозування фінансової діяльності підприємств. // Фінанси України. – 2001. - №4. – С. 45-50.

7. Поліщук Н.В. Планування результативності діяльності підприємства. // Фінанси України. – 2001. - №4. – С. 39-44.

13.2. Основні розрахунково-теоретичні питання теми

Прогнозування – це передбачення майбутнього стану внутрішнього і зовнішнього середовища фірми, яке базується на наукових методах і інтуїції, тобто це процес обґрунтувань кількісних та якісних змін розвитку в майбутньому.

Основні принципи прогнозування:

1) науковість (врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства);

2) системність (використання системи методів і моделей для побудови прогнозу);

3) альтернативність (врахування різних взаємозв’язків і структурних співвідношень у можливостях розвитку фірми);

4) цілеспрямованість (визначення конкретних завдань);

5) інформаційна єдність;

6) адекватність процесам розвитку;

7) комплектність (багаторівнева характеристика).

В практичній діяльності підприємства використовують такі типи прогнозування:

1) прогнозування, яке ґрунтується на творчому передбачені майбутнього, використовуючи інтуїцію;

2) пошукове прогнозування – це спосіб наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього. Воно опирається на наявну інформацію.

В свою чергу пошукове прогнозування може бути традиційним (коли прогноз є екстраполяцією минулого в майбутнє) і новаторським, альтернативним (коли існує декілька варіантів розвитку фірм з врахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища).

3) нормативне або нормативно-цільове прогнозування полягає в тому, що спочатку визначаються загальні цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток фірми, виходячи із встановлених цілей.

Планування – це процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення. Іншими словами планування – це сукупність дій колективів працівників по встановленню завдань, які визначають напрямки, темпи і пропорції розвитку.

Ринкова економіка вносить докорінні зміни в зміст, структуру і порядок розробки планів, а саме:

1. Плани підприємств в умовах ринку носять індикативний (рекомендаційний), а не директивний характер.

2. Плани підприємствами розробляються самостійно, використовуючи певні вихідні дані.

3. Основними показниками планів стають натуральні, якісні, кінцеві показники діяльності підприємств, оскільки для задоволення потреб споживачів потрібна продукція не взагалі, а конкретної номенклатури, високої якості.

Основні принципи планування:

1. ефективності(оптимальності);

2. первинності планування;

3. сприяння досягненню цілей;

4. неперервності;

5. реальності планів;

6. комплексності(системності);

7. науковості;

8. адекватності.

Метод планування – це засоби, з допомогою яких можна реалізувати принципи планування.

Методи планування:

1. рахування:

а) ручним способом;

б) механізованим;

в) автоматизованим.

2. розробки планових документів:

а )програмно-цільові;

б) традиційні (за допомогою спеціальної служби постійного призначення).

3. нормативні;

4. балансові;

5. економіко-математичні;

6. графоаналітичні методи.

Нормативний метод дозволяє забезпечувати розрахунок величини показників з допомогою цілісної системи норм і нормативів (норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів, затрат часу, фінансових норм і нормативів).

Суть балансового методу зводиться до використання в планових розрахунках певної системи балансів, оскільки з їх допомогою забезпечується збалансованість потреб в ресурсах і джерелах їх покриття.

Економіко-математичні методи використовуються в тих випадках, коли треба здійснити оптимізацію плану підприємства, тобто із багатьох варіантів плану вибрати найкращий з точки зору прийнятого критерію оптимізації.

Суть графоаналітичних методів зводиться до використання графіків і діаграм при розрахунку певної системи показників.

Розрізняють такі види планів:

- в залежності від тривалості періоду і реалізації поставлених завдань:

1. стратегічні (перспективні);

2. тактичні (поточні);

3. оперативні.

- в залежності від рівня планування:

1. фірмові;

2. внутріфірмові.

- за функціональним призначенням:

1. інвестиційні;

2. фінансові.

- за методами обґрунтування:

1. адміністративні;

2. індикативні.

- за стадіями розробки:

1. попередні;

2. остаточні.

- за ступенем точності:

1. укрупнені;

2. уточнені.

З зарубіжній практиці за класифікації Р. Л. Акоффа в залежності від часу дії розрізняють – реактивне (минуле), інактивне (теперішнє), преактивне (майбутнє), інтерактивне(взаємодія попередніх) планування.

У вітчизняній практиці склалася певна система планування, кожен різновид якої має свої особливості щодо змісту, конкретної технології складання розрахункових техніко-економічних показників.

Стратегічний план – це сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрямки діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.

Етапи стратегічного планування:

1. Формування стратегічних цілей діяльності підприємства (мета).

2. Аналіз середовища та ринкових чинників (попиту, пропозиції, рівня конкуренції.

3. Вибір генеральної стратегії й аналіз стратегічних альтернатив.

4. Оцінка підприємницького потенціалу і перспектив розвитку фірми, їх адекватності цілям діяльності.

5. Розробка ресурсних і функціональних субстратегій підприємства.

6. Практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.

Основними розділами стратегічного плану є:

• план маркетингу ;

• план виробництва;

• план кадрового забезпечення;

• фінансовий план і страхування ризику;

• імідж організації.

Стратегія – це планування всіх найважливіших дій , які треба реалізувати; це довгостроковий курс розвитку фірми.

Тактичні плани відрізняються від стратегічних метою розробки, змістом, часом, охопленням сфер впливу. Тактичні плани деталізують стратегічні, однак сфера їхньої спрямованості вужча.

Основними розділами тактичного плану є:

• план підвищення технічного рівня виробництва;

• план маркетингу;

• план виробництва;

• план матеріально-технічного забезпечення;

• план по праці і зарплаті;

• план по капітальному будівництву і інвестиційних ресурсах;

• план соціального розвитку колективу;

• план охорони навколишнього середовища;

• план по собівартості, прибутку, рентабельності;

• фінансовий план.

Етапи розробки тактичного плану наступні:

1. аналіз результатів підприємницької діяльності;

2. розробка заходів щодо підвищення підприємницького успіху;

3. вивчення ринку і формування портфелю замовника, укладання угод;

4. обґрунтування окремих розділів плану;

5. розгляд проекту плану радою трудового колективу;

6. доведення техніко-економічних показників до внутрішньофірмових підрозділів.

Оперативно-виробниче планування – це здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну; розробка графіків, доведення завдань до внутрішніх структурних підрозділів. На великих підприємствах даним видом планів займається виробничо-диспетчерський відділ.

Бізнес-план – це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на отримання прибутку.

Бізнес-план розробляється для:

1. техніко-економічного обґрунтування створення і діяльності підприємства, оскільки дає можливість підприємцю охарактеризувати перспективи розвитку його фірми (який товар, якої якості, в якій кількості і по якій ціні продати);

2. залучення зовнішніх інвесторів, в тому числі іноземних, оскільки дозволяє інвесторам оцінити доцільність вкладення в дане виробництво, зацікавити їх співпрацювати з даною фірмою.