10.2. Основні науково-теоретичні положення теми

Техніко-технологічна база підприємства у виробничій сфері – це система сукупності найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних заходів, організованій у виробничій системі підрозділів і підприємства в цілому.

Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства.

1. Технічна складова:

• енергетична база (сукупність установ і мереж для забезпечення виробництва всіма видами енергії);

• виробничі машини і устаткування, транспортно-переміщувальні машини і засоби

• технічна база інформації процесів.

2.Технологічна складова:

• операції з видобутку , обробки, переміщування, складування, контролю та інших складових частин виробничого процесу;

• сукупність способів і прийомів переробки ресурсів та одержання готової продукції

• комплекс технологічної документації загального і соціального призначення.

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрями НТП. Технічний розвиток відображає процеси формування і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтований на кінцеві результати його виробничо-господарської діяльності. Технічний розвиток , як об’єкт організаційно-економічного управління, охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечити просте та розширене відтворення основних фондів підприємства.

Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремити такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого – її безпосередній розвиток через удосконалення і нарощування виробництва.

Форми технічного розвитку підприємства.

1. Підтримування техніко-технологічної бази підприємства:

• капітальний ремонт устаткування;

• заміна спрацьованого устаткування новим такого самого технічного рівня;

• технічне доозброєння підприємства.

2. Розвиток техніко-технологічної бази:

• модернізація;

• технічне переозброєння;

• реконструкція;

• розширення;

• нове будівництво.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий річний випуск продукції визначеної номенклатури та асортименту при повному використанні виробничого обладнання та виробничих площ за умови використання передової техніки виробництва і наукової організації праці.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул:

N_i=a_iT_pm , або

де N_i - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

a_i– продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

T_p- річний фонд часу роботи устаткування

m- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_i – трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (N_вих). Для цього використовується формула:

N_вих=N_вх+N_отз+N_р N_на-N_в,

де N_вх – вхідна потужність підприємства;

N_отз – збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

N_р – нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

N_на – збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

N_в – зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття.