1.5.Основні підрозділи екології.

Аутекологія – розділ екології, що вивчає взаємодію екологічних факторів з живими організмами.

Синеколоігия — розділ екології, що вивчає взаєовідносини організмів різних видів усередині співтовариства організмів. Часто синекологію розглядають як науку про життя біоценозов, тобто багатовидових співтовариств тварин, рослин і мікроорганізмів.

Демеколо́гія (від грец. demos — народ), екологія популяцій — розділ загальної екології, що вивчає динаміку чисельностіпопуляцій, внутрішньопопуляційні угрупування і їх взаємовідносини.

У рамках демекології визначаються умови, за яких формуються популяції. Демекологія описує коливання чисельності різноманітних видів внаслідок впливу екологічних факторів та встановлює їх причини, розглядає особину не ізольовано, а у складі групи таких самих особин, що займають визначену територію і відносяться до одного виду.

Соціальна екологія — наукова дисципліна, що розглядає взаємини в системі «суспільство-природа», що вивчає взаємодію і взаємозв'язки людського суспільства з природним середовищем (Микола Реймерс). Але подібне визначення специфіку даної науки не відображає. Соціальна екологія в даний час формується як приватна самостійна наука із специфічним предметом дослідження, а саме: склад і особливості інтересів соціальних шарів і груп, що експлуатують природні ресурси; сприйняття різними соціальними шарами і групами екологічних проблем і заходів по регулюванню природокористування; облік і використання в практиці природоохоронних заходів особливостей і інтересів соціальних шарів і груп Таким чином, соціальна екологія — наука про інтереси соціальних груп у сфері природокористування.

Глоба́льна еколо́гія — комплексна наукова дисципліна, що вивчає біосферу в цілому. Основи глобальної екології сформульовані М. І. Будико (1977^[1]), який центральною проблемою її вважає кругообіг речовин у біосфері. Дослідження цієї проблеми необхідне для вирішення основного завдання глобальної екології — розробки прогнозів можливих змін біосфери в майбутньому під впливом діяльності людини. Так як від цього прогнозу буде істотно залежати довгострокове господарськепланування, пов'язане з великими капіталовкладеннями, очевидно, що він повинен мати високу достовірністю.

Глобальна екологія як наукова дисципліна перебуває в стадії формування, її межі точно не визначені. Одні вчені вважають її розділом загальної екології, інші ототожнюють з охороною природи, екологією людини, треті (в тому числі М. І. Будико, І. І. Дедю^[2]) відносять до самостійної наукової дисципліни.

2.1.Основні екологічні закони.

Закон біогенної міграції атомів (закон В.І.Вернадського)

Міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги

Речовина, енергія, інформація та динамічні якості окремих природних систем перебувають у тісному взаємозв'язку. Зміна одного з показників неминуче призводить до функціонально-структурних змін інших за умови збереження загальних якостей системи — речовинно-енергетичних, інформаційних та динамічних.

Закон генетичної різноманітності

Все живе генетично різне й має тенденцію до збільшення біологічної різнорідності.

Закон історичної незворотності

Загальний процес розвитку біосфери та людства однонаправлений.

2.2 Принципи екологічного світогляду.

2.3.постулати Б. Коммонера.

Закони Баррі Коммонера - американський еколог, сформулював їх у 1974 р.: "Все пов'язано з усім" - відображають внутрішню динамічну рівновагу у біосфері, зумовлюють її структуру. "Все повинно кудись діватися" - характеризує розвиток будь-якої частини природної системи за рахунок іншої."Природа знає краще" - незалежно від волі, бажань людей в природі постійно діють закони, що обумовлюють результат будь-якої їх дії і тому природа (біосфера) виправляє неправильні дії людини, суспільства. "Ніщо не проходить безслідно", або - за все треба платити - в природі діє один із Всесвітніх законів - збереження маси речовини, кількості енергії, а отже, інформації. Відповідно до цього закону суспільство повинно повертати природі все, що було з неї вилучено. Багато біосферних процесів тепер охарактеризовані математичними формулами, тобто з'явилася математична екологія. Вона створила прогнозні основи для наукового врахування змін у біосфері, основи для сучасної інвентаризації і екологічного моніторингу.