а) М. Бунге;

б) І. Франко;

в) С. Каразін;

г) Є. Слуцький.

1. Автором цілісної теорії, в якій вперше обґрунтовувалися місце та роль фінансових інститутів у господарстві країни, був:

а) А. Сміт;

б) А. Пігу;

в) А. Маршалл;

г) І. Вернадський.

2. Новітні види небанківських фінансових інститутів — пен­сійні фонди, інвестиційні банківські фірми, лізингові компанії — уперше виникли в:

а) США;

б) Іспанії;

в) Франції;

г) Німеччині.

1. Завдання на встановлення правильності тверджень ( так/ні)

1. Заощадження економічних суб’єктів є джерелом кредит­них ресурсів.

2. Принцип адекватності є одним із принципів кредиту.

3. Комерційний кредит є підвидом банківського кредиту.

4. Емісійна функція належить до функцій кредиту.

5. Страхові компанії та пенсійні фонди є складовими кредит ної системи країни.

6. Факторингові операції належать до пасивних операцій банку.

7. Лізингові операції належать до активних операцій банку.

8. Кредитна та депозитна діяльність комерційних банків має мультиплікативний ефект на обсяг грошової маси.

9. Держава здійснює грошово-кредитну політику за допомо гою операцій центрального банку на ринку цінних паперів.

10. Короткостроковий кредит під заставу рухомого майна є лі зинговим кредитом.

412

2. Завдання на встановлення відповідності

1. Установіть відповідність між формами кредиту та їхніми характеристиками.

2. Установіть відповідність між елементами кредитної систе­ми та назвами відповідних кредитно-фінансових установ.

3. Установіть відповідність між спеціалізованими кредитно- фінансовими організаціями та характеристиками їхньої діяль­ності.

113

Розділ III

Закінчення табл.

4. Установіть відповідність між назвами міжнародних валют­но-фінансових установ та їхніми функціями.

1. Творчі завдання

Завдання 1

Як свідчить міжнародний досвід, нині підприємства активні використовують кредит у власній діяльності. Охарактеризуй'!! переваги і, водночас, загрози активного використання кредитних інструментів у підприємницькій діяльності. Яким, на вашу дум ку, має бути оптимальне співвідношення залученого і власної і капіталу підприємства для забезпечення його стабільної та плато спроможної фінансово-господарської діяльності? Відповідь об ґрунтуйте.

Завдання 2

У межах кредитної системи фінансовими інститутами акти пік використовуються боргові цінні папери: векселі, акредитиви, оґ>

Основи макроекономічної теорії

лігації, казначейські зобов’язання. У чому полягають відмінності між цими борговими цінними паперами? Охарактеризуйте їхні функції у межах кредитної системи. Порівняйте гроші та боргові цінні папери як інструменти кредиту. Чому, на вашу думку, век­селі називають “майже грошима”, або інструментами грошового ринку?

Завдання З

За джерелами формування капітал будь-якого підприємства може бути класифікований на власний (залучається на постійній основі, формується під час заснування підприємства та змінюєть­ся в процесі його фінансово-господарської діяльності), залучений та борговий (належать до фінансових ресурсів, які залучаються на тимчасовій основі). Як, на вашу думку, співвідносяться понят­тя боргового та залученого капіталу? Визначте роль та значення боргових цінних паперів та кредитних відносин загалом у форму­ванні власного, боргового та залученого капіталу сучасних під­приємств.

Завдання 4

На основі опрацювання Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” № 3480-ІУ від 23.02.2006 р. проаналізуйте, які види цінних паперів емітує і розміщує держава в Україні, які дер­жавні органи та установи беруть участь у розміщенні державних цінних паперів та які цілі розміщення державних боргових цін­них паперів. Дайте відповіді на такі запитання:

а) які переваги, на ваш погляд, дає вкладання коштів у дер­жавні боргові цінні папери України?

б) які переваги та загрози для національної економіки несе розміщення державою цінних паперів?

Завдання 5

Інституційну структуру фінансового ринку загалом і кредит­ної системи зокрема утворюють різноманітні фінансові інститу­ти: банки, кредитні спілки, ощадно-кредитні асоціації, страхові компанії, лізингові компанії, інвестиційні банківські фірми, ін­вестиційні компанії. Усі фінансові інститути можуть бути класи­фіковані на: 1) депозитні, які залучають кошти за допомогою де­позитів; 2) договірні, які залучають кошти на осноні угод; 3) іп-

•IІ Г>

вестиційні, які залучають кошти на основі розміщення цінних паперів власної емісії.

Яку роль, на вашу думку, відіграє:

а) інституційна структура фінансового ринку в розвитку наці­ональної економіки;

б) фінансові інститути кожного виду в межах кредитної систе­ми України?

Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 6

Як відомо, діяльність комерційних банків характеризується такими фінансовими показниками банківської статистики: ста­тутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, власний капітал, залучені кошти фізичних осіб, залучені кошти юридичних осіб, кошти на розрахункових рахунках юридичних осіб, емітовані банком боргові цінні папери, борговий капітал банку, зобов’язання банку, грошові кошти банку, придбані бан­ком акції, придбані банком облігації, придбані банком векселі, кредити, надані банком економічним суб’єктам, дебіторська за­боргованість банку, кредиторська заборгованість банку, інвести ції банку у нерухомість, основні засоби банку, інвестиції у дочірні компанії банку, резерви банку.

Проаналізуйте, які з наведених вище показників характеризу­ють активи, а які — пасиви банку. Який взаємозв’язок, на вашу думку, є між активами та пасивами банку. Вкажіть, до якого виду банківських операцій (активних чи пасивних) належать факто рингові і лізингові послуги. Відповідь обґрунтуйте.

2. Задачі

Задача 1

Комерційний банк “Форум” прийняв від клієнтів на депозитні рахунки 600 тис. грошових одиниць під 12 % річних і надав крс дитівнасуму 500 тис. грошових одиниць під 20 % річних. Визнач те величину прибутку комерційного банку.

Задача 2

Визначте, яку суму отримає власник 100 тис. грн через чотири місяці, якщо позичить їх під 24 % річних з помісячною виплатою процентного доходу.

416

Задача З

Власник фінансових ресурсів має намір надати у позику термі­ном на 1 рік 1 тис. грн і отримати прибуток 100 грн. Оскільки власник фінансових ресурсів неспроможний повного мірою визна­чити кредитоспроможність позичальника, ймовірність неповер­нення наданих у кредит фінансових ресурсів становить 0,45 (тоб­то 45 %). Визначте величину річної процентної ставки за креди­том, яка буде враховувати ризик неповернення коштів.

Задача 4

Власник векселя на суму 10 тис. грн хоче продати його банку, який згоден придбати цей вексель з дисконтом. Ринкова вартість векселя, зважаючи на рівень притаманних йому ризиків, стано­вить 8 тис. грн. До погашення векселя залишилося 200 днів.

Визначте величину дисконтної ставки, за якою банк буде здій­снювати придбання векселя. Чому ставка дисконтування має на­зву облікової?

Задача 5

Банківські депозити (І)) становлять 400 тис. грн. Використову­ючи їх як джерело фінансових ресурсів, банки надають кредити (-ЙГ) на суму 300 тис. грн. Вони також тримають кошти у вигляді внутрішніх резервів (В) на випадок непередбачуваних обставин у сумі 20 тис. грн та у вигляді обов’язкових резервів (і?) відповідно до інструкцій центрального банку у сумі 80 тис. грн. При цьому населення тримає власні активи у вигляді грошей (С) на суму 90 тис. грн.

Обчисліть простий (т) та складний (т_к) грошові мультипліка­тори. Поясніть, як впливатиме на грошову масу зростання муль­типлікатора.

3. Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність та призначення кредиту?

2. На яких принципах реалізуються кредитні відносини?

3. Розкрийте зміст джерел формування кредитних ресурсів.

4. Охарактеризуйте форми кредиту.

5. Розкрийте відмінності між комерційним і банківським кредитом.

14 10-352

6. Охарактеризуйте основні види банківського кредиту.

7. Яку роль відіграє іпотечне кредитування на сучасному етапі розвитку економічних відносин?

8. Розкрийте спільні риси та відмінності між ломбардним та лізинговим кредитом.

9. Охарактеризуйте сутність та характерні риси держав­ного кредиту.

10. Розкрийте відмінності між банківським та державним кредитом.

11. У чому полягає зміст та особливості міжнародного кре­диту?

12. За яких умов використовується безпроцентний кредит?

13. Охарактеризуйте основні функції кредиту.

14. Яка функція кредиту, на вашу думку, набуває особливої актуальності за сучасних умов?

15. У чому полягає сутність та призначення кредитної си­стеми?

16. Охарактеризуйте інституційну структуру кредитної системи.

17. Дайте характеристику функціональної структури кре дитної системи.

18. Які функції виконує центральний банк?

19. Яке місце займають комерційні банки у межах кредитної системи?

20. Розкрийте зміст і структуру пасивних та активних банківських операцій.

21. Охарактеризуйте зміст посередницьких банківських one рацій.

22. Розкрийте зміст лізингових, факторингових і трастових операцій банку.

23. Яке функціональне призначення мають спеціалізовані банки?

24. Розкрийте види та функції небанківських фінансових ін ститутів.

25. Яку роль відіграють міжнародні фінансові організації? Назвіть головні з них та охарактеризуйте функції, які вони ви конують.

418

ЛІТЕРАТУРА

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: осном поняття і категорії: навч. посіб./В. Д. Базилевич, К.С. Базилени

• К. : Знання, 2006. — 263 с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроек номіка : підручник / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Б ластрик ; за ред. В.Д. Базилевича. — 4-те вид., переробл. і доио

• К. : Знання, 2007. — 703 с.

3. Гальчинський Ф. Теорія грошей / Ф. Гальчинський. - - К. Основи, 1998.

4. Економічна теорія: Політекономія : підручник / [В.Д. Би:» левич, В.М. Попов, К.С. Базилевич, Н.І. Гражевська] ; за ріу д-ра екон. наук., проф. В.Д. Базилевича. — 7-ме вид., стер. ■ К. Знання-Прес, 2008. — 719 с. — Гл. 18.

5. Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за род

В.Д. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і допов. — К. : Знання, 2006

• 4.1. — 582 с. ; Ч. 2 — 575 с. — (Класичний університетськиі підручник).

6. М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В.Д. Базилевича.

К. : Знання, 2005. — 697 с. — (Славетні постаті).

7. Макконнелл К.Р. Экономикс: Принципы, проблемы, поли тика : в 2 т. / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю. — Т. 2. — М. : Ресиу блика, 1992.

ВІДПОВІДІ ТА РОЗВ’ЯЗКИ Тестові завдання

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

\ 19

Розділ III

Завдання на встановлення правильності тверджень (так/ні)

1. Так. 5. Так. 9. Так.

2. Ні. 6. Ні. 10. Ні.

3. Ні. 7. Так.

4. Так. 8. Так.

Завдання на встановлення відповідності

1. 1 — Г; 2 — А; 3 — Б; 4 — В.

2. 1 — В; 2 — Б; 3 — А; 4 — Г.

3. 1 — В; 2 — Г; 3 — А; 4 — Б.

4. 1 — Б; 2 — В; 3 — Г; 4 — А.

Задачі

Задача 1

Банківський прибуток визначається як різниця між активами і пасивами банку. Як відомо, депозити разом із відсотками за депо­зитами належать до пасивів банку, а кредити з відсотками за кре дитами — до активів. Таким чином, загальний прибуток банку:

ТР ⁼ Сг ■ і_Сг - Г)ер ■ і ос;,

ТР = 500 • 0,2 - 600 • 0,12 = 100 - 72 = 28 (тис. гр. од.).

Відповідь: прибуток комерційного банку становить 28 тис. гро шових одиниць.

Задача 2

За рік величина позичкового процента становитиме: 100 ■ 0,24 = 24 (тис. грн).

Помісячна виплата становитиме:

За місяць величина позичкового процента становитиме:

24 000 грн

———: = 2000 грн;

12 міс.

За чотири місяці величина позичкового процента становити ме: 2000 грн • 4 міс. = 8000 грн.

Відповідь: через чотири місяці власник отримає 8 тис. гривеш..

Задача З

Базова процентна ставка & становить 0,1 (тобто 10 %) і розра ховується за формулою

, С 100 _

к — — = = 0,1,

М 1000

де С — прибуток, який хоче отримати протягом року кредитор; М — кошти, які надаються у кредит;

Процентна ставка к_п, що враховує ризик неповернення, ґрун тується на базовій ставці і повинна компенсувати можливі втрати кредитора у випадку неплатоспроможності боржника. Вона роз­раховується за формулою

*_л=І±^-1 = і±^_і ₌ і, ^п 1 -п 1-0,45

де к — базова процентна ставка; п — ризик неповернення ко­штів.

Відповідь: ставка за кредитом, яка враховує ризик неповернен ня коштів, буде становити 1 (тобто 100 %).

Задача 4

Ставка дисконту розраховується за формулою

1У-Р Т к ⁼ 100%,

° ЛГ і

де к_о — ставка дисконтування векселя банком (облікова ставка); N — вексельна сума; Р — ринкова вартість векселя; Т — часова база, тобто кількість днів у році (365 днів); Ь — кількість днів до погашення векселя.

Таким чином, облікова ставка банку буде становити:

10000-8 000 365

К= 100% = 36,5%.

10 000 200

Відповідь: банк придбає вексель за 63,5 % вартості, тобто за 6350 грн. Ставка дисконтування має назву облікової, оскільки процедура передачі векселя й усіх прав за ним на платній осіїоиі сторонній особі, у ролі якої зазвичай виступає банк, має назиу “облік”.

121

Задача 5

Для розрахунку простого та складного мультиплікатора необ­хідно спочатку визначити норму обов’язкового резервування г, норму внутрішньобанківського резервування Ь та норму касових залишків И:

і? 80 000

г = — = = 0,2;

И 400 000

В 20 000

Ь = — = = 0,05;

£> 400000

С 90 000

к = — = = 0,3.

К 300 000

Простий мультиплікатор розраховується за формулою

^{1 1} к

т = — = = 5.

г 0,2

Складний мультиплікатор розраховується за формулою

1 + МІ-г-Ь) 1 + 0,3 (1-0,2-0,05) „ „

тґЬі, — 2* о і.

г + Ь (1 -*) + * (1-г) 0,2 + 0,05 (1-0,3) + 0,3 (1-0,2)

Відповідь: простий мультиплікатор становить 5; складний гро­шовий мультиплікатор дорівнює 2,57.

422

1. Основні поняття та категорії

Автоматичні (вбудовані) стабілізатори — економічні мехаиі: ми, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту, саме: автоматична зміна податкових надходжень за прогресиши системи оподаткування, допомога на випадок безробіття, соцінлі. на допомога та інші соціальні трансферти.

Антиінфляційна політика — політика уряду, спрямована іш

1. подолання інфляції радикальними заходами; 2) обмеженій темпів зростання цін з метою адаптації (пристосування) до наян ної ситуації. Довгострокова антиінфляційна політика має на мет ліквідацію інфляційних очікувань населення шляхом подоланім] бюджетних дефіцитів, контролю за зростанням грошової маси, формування належних обсягів золотовалютних резервів тощо. Короткострокова антиінфляційна політика спрямована на обмс ження темпів інфляції шляхом зменшення диспропорції між су купним попитом і сукупною пропозицією.

Антикризова (кон’юнктурна) політика — політика уряду, спрямована на регулювання коливань економічної активності и суспільстві в періоди передкризового стану і на запобігання ро;і витку економічних криз. Найважливішими її інструментами с зміна облікової ставки, операції з купівлі-продажу держанних цінних паперів на відкритому ринку, зміна норми обоп’я;ишних

‘12Н

банківських резервів, зміна видатків державного бюджету, по­даткових ставок, заробітної плати, інвестиційних програм.

Відмови ринку — небажання або неспроможність ринку задо­вольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів.

Грошово-кредитна (монетарна) політика — сукупність форм та інструментів державного впливу на пропозицію грошей з ме­тою регулювання економічного циклу, попередження та подолан­ня спаду виробництва, досягнення макроекономічної рівноваги за умов повної зайнятості та відсутності інфляції. Визначається урядом, реалізується центральним банком країни. Основні ін­струменти: операції на відкритому ринку цінних паперів, зміна облікової ставки, маніпуляції з нормою обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у цен­тральному банку.

Державний (урядовий) борг — сума заборгованості держави перед кредиторами; нагромаджена сума позичених урядом ко­штів для фінансування дефіцитів. Складається із заборгованості за випущеними і непогашеними внутрішніми державними пози­ками (внутрішній державний борг); фінансових зобов’язань краї­ни перед іноземними кредиторами на певну дату (зовнішній дер­жавний борг). Загальний обсяг внутрішньої заборгованості дер­жави поділяється на: 1) монетизований борг, який складається з боргів, опосередкованих кредитними взаєминами держави з бан­ками; 2) немонетизований борг, який складається з невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законо­давством (заборгованість з виплати заробітної плати, пенсій, сти­пендій, допомог, інших видів соціальних виплат), та із заборгова­ності перед реальним сектором економіки (заборгованість за дер­жавними замовленнями, надання послуг державними установами тощо).

Дискреційна фіскальна політика — політика уряду, пов’язана зі свідомим маніпулюванням податками та державними видатка ми з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічно го зростання, основними засобами (інструментами) якої є зміни програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з видат ками держави; зміна програм “трансфертного типу” (перерозпо дільних), циклічні зміни рівня податкових ставок. Є пролонгова ною в часі, оскільки зміни структури державних видатків або ста

424

вок оподаткування передбачають тривале обговорення цих ;шхо дів у вищому законодавчому органі.

Економічна політика — система економічних цілей та засобі і (інструментів), які забезпечують вирішення стратегічних (донго строкових) і тактичних завдань розвитку економічної системи країни, втілених у державних (урядових) програмах.

Кредитна експансія — економічна політика, спрямована ші підвищення рівня зайнятості і зростання обсягів виробництіш шляхом збільшення пропозиції грошей.

Кредитна рестрикція — економічна політика, спрямована па запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шля хом обмеження пропозиції грошей.

Наслідки державного боргу — 1) короткострокові, пов’язані з проблемою “витіснення” інвестицій зі сфери виробництва; 2) дон гострокові, які отримали назву “тягар” боргу, що впливає на ші громадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика — політи­ка, що базується на дії вбудованих стабілізаторів, які забезпечу ють природне пристосування економіки до фаз ділової кон’юм ктури.

Непрямі (економічні) методи урядового впливу — система Іірп вових та економічних інструментів, за допомогою яких держанії впливає на поведінку економічних суб’єктів, а також на функціо нування і результати економіки, не обмежуючи економічну сно боду суб’єктів господарювання.

Приватні блага — блага, споживання яких одними особами виключає можливість їх одночасного споживання іншими; благії, що мають ознаки подільності (можливості купувати їх поштучно чи дрібними партіями), платності (можливості придбання цих благ тими, хто в змозі за них заплатити), вилучення зі споживнії ня тих, хто не хоче і не може заплатити за ці блага.

Прямі (адміністративні) методи урядового впливу — методи урядового впливу, що базуються на владно-розпорядчих відноси нах і виявляються у формі адміністративного впливу на поведім ку економічних суб’єктів, обмежуючи певною мірою їхню еконо­мічну свободу (дозволи, регламентація діяльності суб’єктів госпо­дарювання, цільове фінансування, зняття мита, пільги ми кредитування експорту, державні замовлення тощо).

42Г>

Соціальне обов’язкове страхування — гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості (пенсійне страхування), у випадку захворювання, втрати працездатності (медичне страхування), підтримання материнства та дитинства (соціальна допомога сім’ям з дітьми), а також соціальна допомога малозабезпеченим, інвалідам, ветеранам.

Соціальна політика — політика уряду, спрямована на: 1) за­безпечення нагромадження людського та соціального капіталів;

2. соціальний захист вразливих верств населення.

Стримулювальна фіскальна політика (фіскальна експансія) — урядова політика, яка: 1) в короткостроковому періоді має на меті подолання циклічної кризи в економіці шляхом збільшення дер­жавних видатків, зниження податків або комбінування цих захо­дів; 2) в довгостроковому періоді спрямована на зниження подат­ків з метою розширення пропозиції факторів виробництва та збільшення економічного потенціалу.

Стимулювальна фіскальна політика (фіскальна рестрикція) — урядова політика, яка має на меті обмеження циклічного під­йому економіки шляхом зменшення державних видатків, збіль­шення податків або комбінування цих заходів. У короткостроко­вому періоді дає змогу знизити темпи інфляції ціною зростання безробіття і скорочення виробництва. У довгостроковому періоді може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції і активі­зацію елементів механізму стагфляції, особливо за умов пропор­ційного скорочення державних видатків за всіма статтями бю­джету, що призводить до значного скорочення державних інвес­тицій в інфраструктуру ринку праці.

Суспільні блага — блага, які водночас можуть споживатися багатьма особами, незалежно від того, може чи не може їх оплати­ти кожний окремий споживач; блага, що мають ознаку неподіль­ності (неможливості їх продажу для споживання окремим покуп цям), на них не поширюється або поширюється обмежено прин­цип вилучення зі споживання тих, хто не може або не хоче їх оплатити. Поділяються на чисті (на них не поширюється прин цип вилучення) та змішані (можливе вилучення зі споживання тих, хто не хоче або не може їх оплатити), які, в свою чергу, поді ляються на загальнодоступні (земля, надра, флора та фауна в при родних лісах і водоймах) та платні (бібліотеки, освіта та медичнії допомога).

426

Фіскальна політика — сукупність заходів держави у сфері опо­даткування та державних видатків, спрямованих на забезпечся і ня повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та еконо­мічного зростання за умов виробництва неінфляційного ВВП.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

2. Тестові завдання

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Економічний дирижизм є системою соціально-економічних відносин, у якій домінують:

а) ринкові регулятори, роль держави зведена до мінімуму;

б) державні регулятори, роль ринку зведена до мінімуму;

в) фіскальні регулятори, роль держави зведена до мінімуму;

г) монетарні регулятори, роль ринку зведена до мінімуму.

2. Економічний лібералізм — система соціально-економічних відносин, у якій домінують:

а) ринкові регулятори, роль держави зведена до мінімуму;

б) державні регулятори, роль ринку зведена до мінімуму;

в) фіскальні регулятори, роль держави зведена до мінімуму;

г) монетарні регулятори, роль ринку зведена до мінімуму.

3. Мінімальну межу урядового впливу визначає:

а) фіскальне регулювання;

б) виробництво суспільних благ;

в) правова база функціонування економіки;

г) урегулювання екстернальних негативних впливів.

4. Максимальну межу урядового впливу визначає:

а) правова база функціонування економіки;

б) виробництво суспільних благ та урегулювання екстерна лі. них негативних впливів;

в) співвідношення видатків з бюджету та виграшу у соціально економічній ефективності;

г) урегулювання екстернальних негативних впливів.

■127

5. Бюджетно-податковим засобом стимулювання економічно го зростання не є:

а) зменшення податків;

б) зменшення бюджетного дефіциту;

в) збільшення обсягу державних закупівель;

г) збільшення трансфертів домогосподарствам і бізнесу.

6. Монетарним чинником стимулювання економічного зро­стання є:

а) збільшення облікової ставки;

б) зростання норми обов’язкових банківських резервів;

в) продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

г) викуп центральним банком державних цінних паперів у на селення.

7. Обмежувальна політика економічного зростання застосову ється в період:

а) економічної кризи;

б) економічного пожвавлення;

в) депресивного стану економіки;

г) стрімкого зростання економіки.

8. Обмежувальним фіскальним заходом не є зменшення:

а) податків;

б) бюджетного дефіциту;

в) обсягу державних закупівель;

г) трансфертів домогосподарствам і бізнесу.

9. Доцільність виробництва суспільних благ визначається тим, що:

а) сумісна вигода від їх споживання дорівнює суспільним ви тратам;

б) сумісна вигода від їх споживання перевищує суспільні ви трати;

в) суспільні блага мають вищу ефективність, ніж приватні блага;

г) відбувається рівномірний розподіл витрат і вигод.

10. Економічними інструментами економічної політики є:

а) запровадження державних норм і стандартів;

б) індикативне планування й прогнозування;

в) автоматичні стабілізатори;

г) ліцензування.

11. Адміністративними інструментами економічної політи і

а) ліцензування;

б) автоматичні стабілізатори;

в) державні закупівлі товарів та послуг;

г) трансферти домогосподарствам і бізнесу.

12. Основною функцією держави в ринковій економіці не <

а) захист конкурентного середовища;

б) мінімізація негативних екстерналій;

в) виробництво суспільних благ;

г) ціноутворення.

13. Економічна ефективність у державному секторі, на відм від приватного, характеризується тим, що пріоритет надаєтьсі

а) стабільності цін;

б) отриманню прибутку;

в) задоволенню суспільних потреб;

г) задоволенню потреб у змішаних благах.

14. Макроекономічна ефективність не характеризується іі| ритетністю:

а) отримання прибутку;

б) задоволення суспільних потреб;

в) зростання суспільної продуктивності праці;

г) збалансованого, пропорційного розвитку економіки.

15. Обмежувальним заходом монетарної політики є:

а) зниження облікової ставки;

б) зростання норми обов’язкових банківських резервів;

в) збільшення трансфертів домогосподарствам і бізнесу;

г) викуп центральним банком державних цінних паперів у м селення.

16. Джерелом перерозподільних процесів у державному сект рі є:

а) трансферти;

б) перерозподіл власності;

в) створення суспільних благ;

г) державний борг.

17. Опосередкованою урядовою фінансовою підтримкою суб’­єктів господарювання є:

а) інвестування;

б) страхування кредитів;

в) пільгове оподаткування;

г) придбання продукції за підвищеними цінами.

18. Прямою урядовою фінансовою підтримкою суб’єктів гос­подарювання не є:

а) субсидування;

б) кредитування;

в) інвестування;

г) страхування кредитів.

19. Державний сектор не може бути створений за рахунок:

а) націоналізації приватних підприємств;

б) будівництва державних підприємств;

в) викупу державою приватних підприємств;

г) денаціоналізації державних підприємств.

20. Зниження кредитного рейтингу певної країни, як прави­ло, веде до:

а) збільшення надходження до країни іноземних інвестицій;

б) запровадження пільгових умов щодо отримання країною іноземних кредитів;

в) підвищення процентної ставки за іноземними кредитами;

г) зниження процентної ставки за іноземними кредитами.

21. У період депресії держава повинна:

а) знижувати податкові ставки;

б) підвищувати податкові ставки;

в) зменшувати державні видатки;

г) скорочувати грошову пропозицію.

22. У період буму держава повинна:

а) збільшувати державні видатки;

430

б) збільшувати грошову пропозицію;

в) збільшувати обсяги інвестицій;

г) підвищувати ставки оподаткування.

23. Під час кризи уряд:

а) знижує податкові ставки та зменшує облікову ставку;

б) підвищує податкові ставки та знижує норму обов’язкош банківських резервів;

в) зменшує державні видатки та підвищує облікову ставку;

г) зменшує грошову пропозицію та підвищує податкові стявкі

24. Під час буму уряд:

а) збільшує державні видатки та підвищує облікову ставку;

б) збільшує грошову пропозицію та знижує норму обов’язкош банківських резервів;

в) збільшує інвестиції та знижує податкові ставки;

г) збільшує ставки оподаткування та підвищує облікову станк;

25. Лауреатом Нобелівської премії з економіки, автором ■ співавтором фундаментальних праць “Лекції з економічної тоо| державного сектору”, “Економіка державного сектору” є:

а) Дж. Акерлоф;

б) Р. Мертон;

в) Дж. Стігліц;

г) Е. Остром.

2. Завдання на встановлення правильності тверджеь ( так/ні)

1. Приватні блага — це блага, які водночас можуть спожин, тися багатьма особами, незалежно від того, може чи не можо і оплатити кожний окремий споживач.

2. Регулювання виробництва і розподілу змішаних суслі лі них благ уряд здійснює шляхом надання виключних прав на ні користання ресурсів для виробництва цих благ.

3. Будь-яка національна економіка поєднує саморегулятиш та регулятивні механізми, які застосовує уряд.

4. Прямі методи впливу держави на економіку називаю і економічними, а непрямі — адміністративними.

5. Державні замовлення належать до непрямих методів рої'і лювання національної економіки.