8) Визначення єкспорт та імпорт капіталу

. В експорті капіталу все більшу роль почала відігравати держава, а вивезення державного капіталу все більше переслідувало політичні цілі. Важливу роль в експорті капіталу в сучасних умовах відіграють МБРР, МВФ та інші міжнародні фінансові організації. В останній час суттєво змінилися напрями вивозу капіталу. Якщо до Другої світової війни переважна частина приватних капіталів вивозилась у колонії та слаборозвинуті країни, то з 60—70-х років основна маса приватних капіталів вивозиться з одних розвинутих країн в інші. Причиною цього стали великі структурні зрушення в економіці під впливом НТР.

У сучасний період практично всі розвинуті країни і майже всі країни, що розвиваються, одночасно імпортують і експортують капітал. І важливість не стільки в обсязі вивезеного капіталу, скільки в його структурі. Так, інвестиції, що сприяють консервації неефективної структури економіки, ведуть скоріше до сповільнення, ніж до прискорення темпів розвитку економіки країни, в яку вивозиться капітал.

Головна мета, якої прагнуть досягти країни-імпортери капіталу, полягає в тому, щоб разом з ним у національну економіку залучити нові технологи і нові прогресивні форми організації виробництва,які дають цілком інший економічний ефект у порівнянні з вітчизняним виробництвом. У сучасних умовах унаслідок вивозу капіталів створюється все більше змішаних підприємств, у які вкладаються іноземні та національні капітали. Усе більшого значення набуває експорт патентів і ліцензій на нові науково-технічні відкриття

9) Механізми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та їх правове регулювання

Загальні положення

 

щодо регулювання механізму розрахунків

 

у зовнішньоекономічних діяльності

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономіч-

 

ну діяльність» усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; вільно оби­рати банківсько-кредитні установи, які вестимуть їхні валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб’єктами господарської діяльності, користуватись їхніми послугами з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

При вирішенні питання щодо здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних операціях важливе місце посідає вибір механіз-

 

му (способу, форми) розрахунків. У цьому відношенні важливе значення має спільна постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застере­жень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» № 444 від 21.06.1995. Вказана Постанова передбачає рекомендувати суб’єк­там підприємницької діяльності України застосовувати під час укладення зовнішньо­економічних договорів (контрактів) типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті.

Відповідно до законодавства України та установленої світової практики вирізняють такі основні платіжні інструменти, що зас­тосовуються в зовнішньоекономічних операціях: платіжне доручення; акредитив; інкасо; чек; вексель.