33)Злочини та особливості

кримінальної відповідальності

у зовнішньоекономічних відносинах

Значне місце серед інших видів відповідальності за порушення правил і

норм зовнішньоекономічного законодавства України посідає кримінальна

нішньоекономічного законодавства України посідає кримінальна

відповідальність.

Особливістю цього виду відповідальності є обмежений суб’єктний склад,

оскільки відповідно до ст. 18 Кримінального кодексу України суб’єктом

злочину є фізична осудна особа. Отже, юридичні особи не можуть нести

кримінальної відповідальності.

Що стосується фізичних осіб, то Кримінальний кодекс України переважно не

ставить питання їх відповідальності в залежність від громадянства, якщо

злочин вчинено на території України. Отже, кримінальна відповідальність

за вчинення злочинів у зовнішньоекономічній сфері за законодавством

України може бути покладена як на громадян України, так і на іноземців

та осіб без громадянства.

Суб’єктивна сторона злочинів у зовнішньоекономічній сфері полягає

переважно в прямому або непрямому умислі.

Аналіз складу злочинів у зовнішньоекономічній сфері показує, що їхнім

єдиним родовим об’єктом є суспільні відносини, спрямовані на виконання

правил і норм зовнішньоекономічного законодавства України.

Об’єктивна сторона злочинів у зовнішньоекономічній сфері може бути

виражена (характеризується) як діями (наприклад, переміщення товарів

через митний кордон України поза митним контролем або передача державних

відомостей іноземним підприємствам), так і бездіяльністю (ухилення від

повернення вируч-

ки в іноземній валюті).

Об’єктивна сторона злочинів у зовнішньоекономічній сфері складається із

сукупності кількох ознак: протиправної поведінки; настання або створення

загрози настання суспільно шкідливих наслідків і причинного зв’язку між

порушенням зазначених правил і настанням шкідливих наслідків, а також

цілої низки додаткових і кваліфікаційних ознак.

39)Порядок розгляду спорів у зед

У процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності в її суб’єктів

виникають різного роду права та обов’язки. Зазначені права та обов’язки

можуть випливати із зовнішньоекономічних договорів або мати

позадоговірні підстави виникнення. Відомо, що будь-яке право чи

обов’язок суб’єкта має правове значення тією мірою, якою можливе

забезпечення його реалізації чи виконання. Отже, важливе місце в системі

норм права зовнішньоекономічної діяльності посідають норми, що регулюють

порядок вирішення спорів, які стали наслідком порушення прав чи

невиконання обов’язків.

Відповідно ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності,

іноземними суб’єктами господарської діяльності у процесі такої

діяльності, можуть розглядатися судами та господарськими судами України,

а також, за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним

судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті

України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним

законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У ст. 39 вказаного Закону зазначається також про особливості вирішення

спорів, що виникають при застосуванні цього Закону та законів, прийнятих

на його виконання. Такі спори можуть бути предметом розгляду:

в органах суду України, якщо одна зі сторін у справі — фізична особа та

(або) держава;

в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні

особи.

Отже, за органами вирішення спорів можна виокремити такий перелік

інстанцій розгляду спорів у ЗЕД, що доступні суб’єктам

зовнішньоекономічної діяльності України та їх іноземним контрагентам

розгляд спорів судами України;

розгляд спорів господарськими судами України;

розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при

Торгово-промисловій палаті України;

розгляд спорів Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій

палаті України;

розгляд спорів іншими органами вирішення спору.