5. Структура вольового акту.

Вольові дії являють собою простий або складний вольовий акт, що має свою структуру й особливості.

Спонукання до здійснення вольової дії. У ролі спонукальних сил конкретних вольових дій виступають певні потреби й мотиви людини. Вони можуть бути всілякими. Але в кожному разі змушують активно працювати мислення людини, примушують її оцінювати мотивацію майбутньої поведінки, ставити перед собою певні цілі.

Уявлення та осмислення мети дії. У результаті виникає боротьба мотивів (тобто процес визначення найбільш значимого стимулу вольової дії), що слугує показником спроможності людини встановлювати зв'язку, розуміти, вибирати бажання, обумовлені потрібними мотивами, і перетворювати їх у мету. З іншого боку, боротьба мотивів показує здатності людини напружуватися, докладати зусиль, змушує замислюватися про відповідальність за наслідки, пов'язані з досягненням або недосягненням поставленої мети, тобто проявляти волю. У ході боротьби мотивів оформляється мета діяльності, осмислюються її основна специфіка.

Уявлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети. Звичайно осмислюється не тільки мета вольової дії, але й засоби й способи її досягнення, від правильного використання яких залежить досягнення конкретного результату.

Намір здійснити дану дію. У ході боротьби мотивів, осмислення мети діяльності й вибору способів її досягнення людина приймає рішення. Зробити це, значить відмежувати одне бажання від інших і в такий спосіб створити ідеальний образ мети. Але щоб прийняти рішення, потрібно й мобілізувати себе на його виконання. Для цього потрібне вольове зусилля. Воно характеризується кількістю енергії, витраченої на виконання цілеспрямованої дії або втримання від нього. Спочатку ж свої вольові зусилля людин повинен усвідомити й зважитися на них.

Виконання ухваленого рішення. Людина потім приступає до практичного здійснення ухваленого рішення. Вона будує свою поведінку таким чином, щоб наявний у свідомості задум втілився у предметі, речі, русі, трудовій, розумовій навичці, або у вчинку. Однак людина не тільки діє, вона проявляє волю, контролює та коректує свої дії. У кожний момент вона звіряє одержуваний результат з ідеальним образом мети (або її частини), що був створений заздалегідь.

Література:

1. Скрипченко О., Роменська Л., Огоднійчук 3., Зелінська Т., Загальна

психологія.- К.: АПН, 1999

2. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія.- К.: МАУП,

2000.

3. Столяренко Л.Д. Основи психології. – Ростов н/Д: Фенікс, 2002. – 672 с.

4. Левитов Н.Д. О психических состоянииях человека. М., 1964.

5. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.

6. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1987.

7. Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.