2. Фізіологічні основи емоцій та почуттів.
Фізіологічні процеси, що лежать в основі емоцій, відрізняються великою складністю. Як і всі психічні процеси, емоції мають рефлекторну природу й виникають під впливом яких-небудь подразників. Емоції можуть з'явитися також і в результаті внутрішніх подразнень, що виникають в організмі.
Подразнення рецепторів зовнішнього або внутрішнього порядку передається по доцентрових нервах у центральну нервову систему, у підкіркові й коркові відділи мозку. Звідти по відцентрових нервових провідниках імпульси збудження йдуть до різних органів тіла. При емоціях нервові процеси збудження або гальмування поширюються на вегетативні центри, що викликає різноманітні зміни в життєдіяльності організму. Такі явища рефлекторного частішання скорочень серця при несподіваних подразниках або рефлекторне гальмування подиху, збліднення при страху, почервоніння при зніяковілості.
Більшу роль в активізації емоційних реакцій грає ретикулярна формація стовбура мозку. За даними багатьох досліджень, ретикулярна формація впливає на кору головного мозку, що полягає в активізації або придушенні діяльності кори, що регулює наше поводження.
У корковому механізмі різних емоцій велике значення мають процеси формування й перетворення динамічних стереотипів. Легкість формування динамічного стереотипу зв'язується з позитивними емоціями, з переживаннями задоволення, приємного стану, невимушеності. Труднощі утворення динамічного стереотипу, з його ламанням і переробкою, пов'язана з негативними емоціями, з почуттям неприємності, туги, безвихідності й т.п.
У виникненні й протіканні емоцій у людини більшу роль грають механізми другої сигнальної системи. Вони здобувають значення вищого коркового регулятора емоційних переживань і їхніх проявів. Завдяки другій сигнальній системі змінюються характер і складність емоційних переживань, а також з'являється можливість усвідомити свої емоційні стани, передати емоційний досвід і цілеспрямовано управляти своїми емоціями.
Семестр 3. Модуль 6.
Лекція 5. Воля (2 години).
План.
Загальне поняття про волю.
Фізіологічні основи волі.
Класифікація вольових якостей особистості.
Розвиток та виховання вольової активності людини.
Структура вольового акту.
1. Загальне поняття про волю.
Воля - це здатність людини свідомо керувати своєю поведінкою, мобілізувати всі свої сили на досягнення поставлених цілей.
Воля людини проявляється в діях (вчинках), що виконуються із заздалегідь поставленою метою.
Особливостями волі (вольових дій) є:
1. Свідома цілеспрямованість. Щоб щось виконати людина повинна свідомо поставити перед собою мету і мобілізувати себе на її досягнення.
2. Зв'язок з мисленням. Досягти чогось і мобілізувати себе заради цього людина може тільки в тому випадку, якщо вона все добре обміркувала і спланувала.
3. Зв'язок з рухами. Для реалізації своїх цілей людина завжди рухається, змінює форми активності.
2. Фізіологічні основи волі.
У тім'яній частині кори великих півкуль розташована область, що керує руховою активністю людини. Вона зв'язана з усіма ділянками кори, у тому числі з корковими кінцями всіх аналізаторів.
Цей зв'язок забезпечує те, що збудження, яке виникло в якій-небудь ділянці кори, має можливість досягти рухової області й викликати в ній аналогічний процес. Інформація з аналізатора, що прийшла в рухову область, служить своєрідним пусковим механізмом рухової реакції. Зв'язок рухової області кори з іншими ділянками мозку - передумова свідомих рухів і дій людини.
Воля має умовнорефлекторну природу. На основі тимчасового нервового зв'язку складаються й закріплюються найрізноманітніші асоціації і їхні системи, що у свою чергу створює умови цілеспрямованості поводження. Мозок безупинно одержує відомості про те, як і що виконується в кожний даний момент. Ці дані негайно включаються у вже вироблену програму дії. Якщо дії узгодяться із заздалегідь наміченою програмою, то ніяких змін протягом дії не вноситься. Якщо ж надходять відомості, що не відповідають створеної в корі мозку програмі, то змінюється або практична діяльність, або попередня програма. В основі цього процесу лежить діяльність функціональних систем психіки й акцептора дії (див. 3.16.).
Рефлекторна природа вольової регуляції поводження припускає
створення в корі мозку вогнища оптимальної збудливості, що може бути викликаний не тільки діючим у цей момент подразником, але й утвориться на основі раніше отриманих впливів. Існуючий у корі вогнище оптимальної збудливості вимагає постійного підвищеної уваги до себе й постачання його енергетичними ресурсами, якими й керує людина, досягаючи потрібної мети.