Теорія та історія кооперації

1825–1827

Роберт Оуен, «Нова Гармонія» (община)

Принципи (докооперативні):

рівність;

спільна праця;

спільне майно;

розподіл матеріальних благ за працею.

Цінності:

мирне перетворення суспільства шляхом створення зразкових товариств коопе­ративного типу

1844

«Товариство справедливих рочдейльських піонерів»

(кооператив)

Принципи (кооперативні):

продаж виключно за готівку;

продаж за середньоринковими цінами;

розподіл прибутку за закупками в кооперативній лавці – купівельний диві­денд;

пайові внески, сплата паїв на виплату;

рівноправна участь членів в управлінні коопера­тивом;

торгівля доброякісними товарами, повна міра й чиста вага;

створення резервного фонду на випадок неперед­ба­чених труднощів;

постійне відрахування частини прибутку на куль­турно-просвітницьку діяльність;

нейтралітет до політичних поглядів і релігій­них переконань своїх членів, а також вільний обмін думками з усіх питань.

Цінності:

сполучення принципу матеріальної заці­кавленості членів кооперативу й норм господар­ської діяль­ності;

заохочення участі членів кооперативу в госпо­дарських операціях;

політика накопичування (заощадження) засобів кожного члена кооперативу;

перетворення споживчого кооперативу на ощадний банк

1864–1866

Росія, завод графа Строганова в с. Кин Пермської губернії, споживче товариство

Принципи: головою правління призначається керуючий заводом;

членами правління кооперативу повинні бути тільки робітники та службовці заводу;

пайовиками кооперативу можуть бути тільки заводські робітники та службовці;

допускається продаж товарів у кредит;

після звільнення з роботи пайовик вибуває з кооперативу.

Такиv чином, принципи діяльності кооперативу із самого початку суперечили самій природі кооперації. Це було товариство іншого типу – залежне това­риство, а залежність була економічна. Кооператив користу­вався послугами заводу, брав кредити, використовував заводське приміщення, транспорт

1865

Всестанове кооперативне товариство «Бережливість» (Санкт-Петербург)

Принципи:

прийом у члени відкритий для всіх бажаючих;

прийнятний пайовий внесок для низько оплачу­ваного населення;

пай міг вноситись не зразу, а на виплату;

до керівництва не допускались представники заво­дів;

кошти відраховувалися на культурно-масові й культурно-освітні заходи.

Пайовики придбавали в споживчому товаристві за готівку особливі марки, кількість яких заносилася до членської розрахункової книжки. Цими марками вони розраховувались за товари, які забирали в закладах приватних торговців, з якими правління кооператива домовлялося заздалегідь. Торговці пред’являли марки в споживче товариство й одержували гроші за свої товари, відпущені пайовиком товариства, але за винятком обумовленої знижки. Знижка ж після покриття витрат споживчого товариства й відра­хування в його резервний капітал розподілялася між пайовиками: невелика частина – по паях, основна – за кількістю придбаних марок, а отже, за придбаними товарами

1895

І установчий Міжнародний кооперативний конгрес. МКА

Порядок денний І Конгресу:

1.Заснування Міжнародного кооперативного альянсу.

2.Організація міжнародних торговельних зв’язків між кооперативними організаціями.

3Кооперативне виробництво.

4.Кооперативна банківська справа.

5Споживча й сільськогосподарська кооперація

1920–1940

У січні 1920 р. Вища Рада Антанти прийняла рішення про скасування економічної блокади Росії й вирішила надати деякі пільги російським кооперативним органі­заціям, що встановили тісний контакт із сільсько­господарським населенням. Перша делегація радян­ських кооператорів організувала в Лондоні в червні 1920 р. першу радянську зовнішньоторговельну ор­ганізацію – Всеросійське кооперативне товариство (АРКОС).

На світову кооперативну арену вийшла кооперація нового типу – соціалістична

1921

Декрет «Про споживчу кооперацію». Початок НЕПу

Принципи:

самостійність;

добровільність;

матеріальна зацікавленість

1924

Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про споживчу кооперацію»

Принципи:

споживчі товариства утворюються громадянами, що користуються виборчими правами до рад;

мета споживчих товариств – обслуговування спо­живчих і господарських потреб своїх членів;

вступ до товариств і вихід із них добровільні;

усі члени кооперативу вносять однакові вступні й пайові внески. Пайові й вступні внески вста­новлюються в розмірі, що полегшує най­біднішим групам населення доступ у споживчі товариства (вступний внесок – 50 коп. і пайовий – 5 руб.). При цьому для найбіднішого населення вводиться виплата при внесенні пайового внеску;

засновування споживчих товариств здійснюється явочним порядком при мінімумі членів-засновників у 30 осіб.

Цінності:

у період НЕПу були відновлені всі форми коопера­ції (споживчої, промислової, виробни­чої, сільсько­господарської й ін.);

В. І. Ленін в останніх своїх працях у коопе­ративах бачив одну з форм соціалістичної організації праці, як він відзначав, «за умови повного кооперування ми б уже стояли обома ногами на соціалістичному ґрунті»;

з погляду ідеологічних мотивів розподіл коопе­ративів на «капіталістичні» й «со­ціалістичні», визнаючи тільки останніх гідними працювати в соціалістичному суспільстві

1927

Згортання НЕПу

Принципи:

у виробничій сфері дозволялася тільки діяльність коопгоспів, а також діяльність коопера­тивів (арті­лей) у промисловій й видо­бувній сферах еко­номіки;

відсутні головні ознаки кооперативу: можли­вість викупу своєї частки з коопе­ративного майна й розпорядження нею; установлення цін на свою продукцію і її вільну реалізацію .

1927

Згортання НЕПу

підприємства в коопгоспах і кооперативних органі­заціях з їхнім живим інвентарем, вироблена кооп­госпами й кооперативними організаціями про­дукція, як і суспільні будівлі, становили суспільну, соціалістичну власність, тобто не підлягали роз­поділу серед членів кооперативу;

на кооперацію поширюються дії центра­лізованих планів і завдань;

роль пайовиків зводиться до пасивного спосте­реження за діяльністю кооперативу

1966

XXIII конгрес МКА.

Нові принципи МКА

1Членство в кооперативному товаристві повинне бути добровільним і доступним, без будь-яких штучних обмежень або дискримінації за соціаль­ними, політичними, расовими чи релігійним моти­вами для кожного, хто хоче користуватися його послугами й готовий узяти на себе відповідаль­ність, пов’язану із членством.

2.Кооперативні товариства є демократичними органі­заціями, їхніми справами повинні керувати особи, які обрані або призначені в порядку, що вста­нов­лений членами, і підзвітні їм. Члени пев­них това­риств повинні користуватися рівними правами го­лосу (один член – один голос) та участі в прий­нятті рішень, що стосуються їхнього това­риства. В усіх інших, непервинних товариствах управління повин­не здійснюватися на демокра­тичних засадах у від­повідній формі.

3.Процент за пайовий капітал, якщо він нараховуєть­ся, по­винен бути суворо обмежений.

4.Прибуток або нагромадження від господарської діяльності товариства належать членам цього това­риства й повинні розподілятися так, щоб усува­лася можливість збагачення одного члена за раху­нок іншого.

Цей розподіл за рішенням членів може бути здійснений таким чином:

а)на забезпечення розвитку діяльності кооперативу;

б)на надання загальних послуг;

в)на розподіл між членами пропорційно до їхніх операцій з товариством.

5.Усі кооперативні товариства повинні вживати потрібних заходів для забезпечення освіти своїх членів, керівників, персоналу й населення взагалі в галузі як економічних, так і демократичних прин­ципів і методів кооперації.

6.Для того щоб краще служити інтересам своїх членів і товариства взагалі кожна кооперативна органі­зація повинна всіма можливими засобами активно співпрацювати з іншими кооперативами на місце­вому, національному та міжнародному рівнях

1988

Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР»

Стаття 10. Принципи діяльності кооперативу

1.Діяльність кооперативу ґрунтується на принципах добровільності вступу до кооперативу й без­перешкодного виходу з нього, поєднання особис­тих, колективних і державних інтересів, госпо­дарської самостійності, матеріальної заінтересо­ваності й соціальної справедливості, безпосеред­ньої участі членів кооперативу в управлінні його справами на основі кооперативної демократії, со­ціалістичної законності

2.Втручання в господарську або іншу діяльність кооперативів із боку державних і кооперативних органів (спілок, об’єднань, кооперативів) не до­пускається. Це положення не порушує перед­бачених законодавством Союзу РСР, союзних і автономних республік прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю коопера­тивів. У разі видання державним або коопера­тивним органом акта, який не відповідає його компетенції, або з порушенням вимог законо­давства кооператив має право звернутися в суд або арбітраж із заявою про визнання такого акта недійсним повністю або частково.

Збитки, завдані кооперативу в результаті виконання вказівок державних і кооперативних органів, які порушили права кооперативу, а також унаслідок неналежного виконання кооперативними органами своїх обов’язків щодо кооперативу, підлягають від­шкодуванню цими органами. Спори про відшкоду­вання збитків вирішуються судом або державним арбітражем.

3.З метою більш ефективного використання ви­робничого потенціалу, розширення виробництва й реалізації товарів (робіт, послуг) кооперативи на добровільних засадах можуть частину своїх коштів об’єднувати з коштами державних, кооперативних або інших громадських підприємств і організацій.

1988

Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР»

Кооперативи мають право брати участь:

у спільному виконанні робіт, пов’язаних із реконструкцією й технічним переозброєнням підприємств і виробництв, прискоренням науково-технічного прогресу, підвищенням якості про­дукції, розвитком виробництва товарів народного споживання й наданням послуг населенню;

у створенні міжгалузевих виробництв, ремонтно-будівельних, торговельних та інших підприємств і організацій;

у будівництві та експлуатації сільсько­госпо­дарських об’єктів, житлових будинків та інших об’єктів виробничого, соціального й куль­турно-по­бутового призначення, а також у шляховому будівництві;

у підготовці спеціалістів і створенні навчально-виробничих підприємств.

Кооперативи мають право поряд з іншими підприємствами на добровільних засадах входити в асоціації, концерни, консорціуми та інші об’єднання.

Для здійснення зазначеної та іншої спільної діяльності кооперативи укладають договори, у яких перед­бачається вирішення питань, пов’язаних з організацією й діяльністю спільних підприємств і організацій.

Ради народних депутатів та інші державні органи надають кооперативам допомогу в розвитку спільних підприємств і організацій, сприяють реалізації наданих їм прав у цій галузі.

Цінності:

Закон покликаний розкрити величезні потенціальні можливості кооперації, зростання її ролі в прискоренні соціально-економічного розвитку країни, посилити процес демократизації господарського життя, надати нового імпульсу колгоспному рухові, створити умови для залучення до кооперативів широких верств населення. Він спрямований на всебічне використання кооперативних форм для задоволення зростаючих потреб народного господарства й населення в про­довольстві, товарах народного споживання, житлі, різно­манітній продукції виробничо-технічного призна­чення, роботах і послугах. Закон установлює основні принципи розвитку кооперативної демократії, визна­чає відносини держави й кооперації, гарантує вільний вибір форм господарської діяльності коопе­ративів, відкриває широкий простір для ініціативи й само­врядування, підвищує відповідальність членів коопе­ративу за результати своєї праці.

1988

Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР»

Закон гарантує громадянам право добровільного всту­пу в кооператив й вільного виходу з нього, участі в управлінні всіма справами кооперативу; самостійність колективного господарювання й незалежність коопера­тиву в прийнятті рішень щодо виконання його статут­них завдань; соціальну справедливість і соціальну рівність у праві на працю; особисті доходи, які відпо­відають кількості та якості праці, і на соціальне забезпечення.

Закон «Про кооперацію в СРСР» спрямований на рівноправну взаємодію державного й колгоспно-кооперативного секторів соціалістичної економіки, сприяє подальшому розвитку політичної та еко­но­мічної систем СРСР

1990

Закон України «Про підприємства і підприємницьку діяльність»

Наприкінці 1990 р. кооперативам у сферах вироб­ництва й послуг був завданий сильний удар. У Законі України «Про підприємства і підприємницьку діяль­ність» кооперативи як самостійна організаційно-право­ва форма юридичних осіб не були передбачені, а тому новим кооперативам відмовляли в реєстрації, а старі примушували до перетворення на акціонерні това­риства або товариства з обмеженою відповідаль­ністю, що за метою, задачами, принципами діяльності істотно відрізняються від кооперативів. Навіть золотодобувні артілі – типові кооперативи – при­мушували пере­творюватися на акціонерні това­риства. Тому коопе­ративи припинили своє існу­вання. Багато хто з них перейшли в тіньову економіку. Там же продовжували виникати безліч самодіяльних під­приємницьких струк­тур, що в інших умовах могли стати легальними коо­перативами

1992

Закон України «Про споживчу кооперацію»

Стаття 2. Основні принципи діяльності споживчої кооперації

Діяльність споживчої кооперації будується на прин­ципах добровільності членства, демократизму, со­ціальної справедливості, взаємодопомоги та спі­робіт­ництва, вільного господарського функціону­вання на основі ринкових відносин

1995

ХХХI Конгрес МКА.

Декларація «Про кооперативну ідентичність»

Кооперативні принципи:

добровільне й відкрите членство;

демократичний контроль з боку членів коопе­ративу;

участь членів кооперативу в економічній діяль­ності;

автономія й незалежність;

1995

ХХХI Конгрес МКА.

Декларація «Про кооперативну ідентичність»

освіта, підготовка кадрів, підвищення кваліфікації, інформація;

співробітництво між кооперативами;

турбота про суспільство.

Основні цінності кооперації:

взаємодопомога – цінність, що визначає взаємини кооперативу як колективної організації із членами кооперативу (індивідами);кооперативи сприяють задоволенню й інших матеріальних, соціальних і культурних потреб своїх членів;

кооператив – школа керування для громадян – членів кооперативу, кожний з яких, беручи участь в економічній і соціальній діяльності кооперати­ву, вникаючи у взаємини з органами держав­ної вла­ди, здобуває знання, необхідні для самостійної діяльності;

взаємна відповідальність – цінність, що означає відповідальність кооперативу за інтереси своїх членів і відповідальність членів за спільні інтересі кооперативу;

кооператив повинен забезпечити своїм членам задоволення економічних, соціальних і культурних потреб;

у той же час члени кооперативу повинні брати активну участь у діяльності кооперативу, щоб сприяти його кращому соціально-економічному розвитку. Як колективні власники члени коопе­ративу відповідають за зобов’язаннями коопе­ра­тиву;

члени кооперативу мають право обирати й бути вибраними в органи управління контролю кооперативу;

рівність – цінність, що визначає рівноправну участь членів діяльності кооперативу. Один член – один голос. Рівне право на одержання інформації про діяльність кооперативу, рівне право на участь в економічній діяльності кооперативу;

справедливість – цінність, що означає спра­ведливий розподіл доходів і соціальних благ між членами й працівниками кооперативу;

солідарність – цінність, що випливає з єдності інтересів кожного кооперативу і його членів, тобто солідарність означає, що інтереси кооперативу та їхніх членів єдині

1995

ХХХI Конгрес МКА.

Декларація «Про кооперативну ідентичність»

Таким чином, кооперативні цінності відбивають суспільні цінності, які поділяють члени кооперативів, працівники й особи, зацікавлені в розвитку коопе­ративів, сприяють збереженню особливостей коопе­ративів, які відрізняють їх від інших суб’єктів ринко­вої економіки

1997

Закон України «Про сільсько­господарську кооперацію»

Стаття 3. Принципи діяльності кооперативів

Кооперативи створюються й здійснюють свою діяль­ність за такими принципами:

добровільність членства фізичних і юридичних осіб у кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

обов’язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

обов’язкова участь членів у господарській діяль­ності обслуговуючого кооперативу;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користу­ватися послугами цього кооперативу та в разі потреби погоджується брати участь у фі­нансуванні його на умовах, установлених статутом кооперативу;

демократичний характер управління, рівні права в прийнятті рішень за правилом «один член коопе­ративу – один голос»;

обмеження виплат часток доходу на паї;

розподіл доходу між членами кооперативу від­повідно до їхньої участі в діяльності коопе­ративу;

контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього коопе­ративу

2001

Указ Президента України

«Про заходи щодо розвитку коопе­ративного руху та посилення його ролі в реформу­ванні економіки України на ринкових засадах»

Визнати одним із важливих напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формування її багатоукладності розвиток кооперативного руху, який має здійснюватися на таких соціальних та економічних засадах:

добровільність об’єднання й вступу громадян у кооперативи, обов’язкова участь члена кооперативу в його діяльності та забезпечення всім членам кооперативів права безперешкодного виходу з них;

додержання в діяльності кооперативів принципів соціальної справедливості, взаємодопомоги та спів­робітництва;

участь членів кооперативу в управлінні його діяльністю за принципом рівного права голосу при прийнятті рішень, що стосуються діяльності коопе­ративу;

2001

Указ Президента України

«Про заходи щодо розвитку коопе­ративного руху та посилення його ролі в реформу­ванні економіки України на ринкових засадах»

вільний вибір кооперативами видів і напрямів діяльності, постачання й збуту продукції, са­мостійне розпорядження відповідно до законо­давства фінансовими та іншими ресурсами; підпо­рядкування діяльності кооперативів еконо­мічним, соціальним і культурним інтересам їхніх членів;

поєднання особистих і колективних інтересів, зокрема шляхом надання членам кооперативу права внесення додаткових (понад обов’язкові) внесків і одержання на них відповідної частки доходу, ураху-вання думки таких членів кооперативу при прийнятті ризикових рішень, у тому числі рішень про створення підприємств, інших господарюючих суб’єктів;

реформування майнових відносин в існуючих кооперативах шляхом персоніфікації майнових часток членів кооперативу із збереженням непо­дільної (спільної) частки;

формування галузевих та територіальних об’єднань (спілок), створення всеукраїнського об’єднання кооперативів із метою забезпечення координації розвитку кооперативного руху, його захисту, роз­ширення співробітництва, у тому числі міжна­родного;

заохочення кооперативного руху шляхом надання кооперативам пільг та гарантій, недопущення подвійного оподаткування доходів від коопера­тивної діяльності, створення умов для розвитку різних видів кооперативних організацій

2003

Закон України

«Про кооперацію»

Стаття 4. Основні принципи кооперації

Кооперація базується на таких основних принципах:

добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації;

соціальної справедливості, взаємодопомоги та спів­робітництва;

рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу – один голос);

вільного вибору напрямів і видів діяльності;

демократичного контролю за діяльністю коопе­ративних організацій та їхніх посадових осіб із боку членів кооперативних організацій;

безпосередньої участі членів кооперативної організації в її діяльності