
- •Лекція №2 Будова та принцип дії комп'ютера
- •2. Компоненти комп'ютера
- •І. Апаратне та програмне забезпечення персональних комп'ютерів
- •1. Апаратне забезпечення персональних комп'ютерів
- •1.1. Логічна схема комп'ютера
- •1.2. Структура персонального комп'ютера
- •1.3. Внутрішня пам'ять
- •1.4. Центральний мікропроцесор
- •1.5. Дисплей
- •1.6. Клавіатура
- •1.7. Зовнішня пам'ять
- •Апаратні засоби сучасних персональних комп'ютерів призначення, структура 1 класифікація технічних засобів інформаційних систем
- •3. Універсальність алгоритмів при розв'язанні задач на еом.
Лекція №2 Будова та принцип дії комп'ютера
Комп'ютер — це пристрій, що створений як універсальний інструмент для обробки інформації. Комп'ютер здатний «розуміти» і виконувати певні команди. Команда — це вказівка про те, яку саме операцію над якими даними потрібно виконати (наприклад, «скласти два числа 7 і 5»). Сукупність команд, що визначає послідовність операцій, які потрібно виконати комп'ютерові для отримання розв'язку задачі, називається програмою.
Американський математик Джон фон Нейман запропонував в кінці 40-х років нашого століття нову архітектуру комп'ютера, яка є основною вже у чотирьох поколіннях обчислювальної техніки. Архітектура — це загальний опис побудови та функціонування комп'ютера як складної обчислювальної системи, включаючи організацію пам'яті, команди, операції введення-виведення і т. д. Архітектуру сучасного комп'ютера в якій використовуються ідеї фон Неймана, ілюструє схема на рис 3.
Кожний комп'ютер являє собою сукупність двох обов'язкових складових — апаратної і програмної. Апаратна частина кожного комп'ютера незалежно від його розмірів та конфігурації має позначені на схемі функціональні блоки: пристрій управління, арифметико-логічний пристрій (АЛП), оперативну пам'ять і пристрій введення-виведення.
Щоб розв'язати задачу, до пам'яті комп'ютера потрібно ввести програму, яка визначає процес розв'язування, а також необхідні дані. Програма складається з окремих команд на машинній мові, і завжди відомо, де розміщується перша команда програми. Ввівши до АЛП команду і необхідні для її роботи дані, пристрій управління одержує відомості про місцезнаходження наступної команди в пам'яті. Команда виконується і її результат записується до оперативної пам'яті. Пристрій управління повідомляє адресу наступної команди, і вона надходить до АЛП. Процес виконання програми продовжується доти, доки не зустрінеться спеціальна команда «Стоп». Якщо серед команд програми є команда виведення, то опитується відповідний пристрій, наприклад пристрій друкування, і, якщо він увімкнений і готовий до роботи (заправлений папір), то здійснюється виведення (друкування) результатів.
В більшості випадків АЛП і пристрій управління не розглядаються окремо, а об'єднуються одним словом «процесор». Процесор — це пристрій для обробки даних. Саме процесор виконує всі ті дії, які необхідні для розв'язання конкретної задачі.
Процесор виконує команди одну за одною, тобто працює послідовно. Існують паралельні обчислювальні системи, які мають кілька процесорів, що працюють одночасно. Найпотужніші з них називаються суперкомп'ютерами. Вони розв'язують складні задачі керування космічними апаратами, моделюють зміну клімату Землі, роблять розрахунки складних форм літальних апаратів тощо.
Незалежно від кількості процесорів кожний комп'ютер має оперативну пам'ять, з якою працюють процесори. Дж. фон Нейман запропонував кілька принципів роботи комп'ютерів, названих принципами програмного управління. Головний з них — це принцип єдиної лінійної пам'яті. «Єдиної» означає, що і програма, і дані зберігаються в одній пам'яті. «Лінійної» означає, що всі комірки пам'яті пронумеровано від 0 до деякого числа N. Одна і та сама комірка пам'яті для однієї задачі може зберігати команду, а для іншої — дані. Номер комірки називається її адресою.
В різних комп'ютерах розміри комірок різні. Однак в середині 60-х років, коли фірма ІВМ випустила серію обчислювальних машин третього покоління, склався стандарт одиниці виміру пам'яті — байт. Байт являє собою послідовність восьми двійкових розрядів, в кожному з яких може бути записано нуль або одиницю. Один двійковий розряд називається бітом.
В комп'ютері за допомогою двійкових кодів представляються як числа, так і символи (літери, цифри тощо). Для зберігання символу достатньо одного байта. Для цілого числа, як правило, використовуються два або чотири байти, а для дійсного — чотири або вісім, інколи шість байтів, в залежності від конкретної задачі та особливостей комп'ютера.
Машинні команди також бувають різної довжини. Здебільшого в командах дані для обробки містяться не у вигляді конкретних чисел, а у вигляді адрес комірок пам'яті, де вони зберігаються. Програмне забезпечення сучасних комп'ютерів дозволяє користувачеві не думати про те, які команди машинної мови використовуються і де саме в пам'яті знаходяться програма і дані.
Спілкування користувача з комп'ютером відбувається через зовнішні пристрої введення-виведення, які дозволяють відображати інформацію у зрозумілій користувачеві формі (текстовій, графічній, звуковій) та вводити до комп'ютера інформацію та команди.