
- •Тема 3: Валютні системи та курси валют.
- •Основні елементи національних і світових валютних систем.
- •Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи такі:
- •Зміст основних принципів Ямайської валютної системи такий:
- •3/Європейська валютна система.
- •4. Світовий грошовий товар приймається кожною країною в якості еквівалента вивезеного із неї багатства і обслуговує міжнародні відносини.
- •Класифікація валют.
- •Статус резервної валюти має низку переваг:
- •4. Наступний елемент валютної системи характеризує ступінь конвертованості валют, які поділяються на:
- •Класифікація конвертованості валют.
- •6. Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.
- •8. Валютний курс виконує ряд важливих економічних функцій:
- •2. Вплив змін відсоткових ставок на валютний курс.
- •3. Вплив платіжного балансу на валютний курс.
- •9. Регулювання величини валютного курсу.
- •Міжнародна торгівля золотом. Ринки золота.
- •Організаційна структура і види ринків золота.
- •Діяльність проходить так:
- •Золоті резерви країн та організації.
Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи такі:
1. У новій системі зберіглася роль золота як платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнародному обігу. Однак зв’язок національних валют із золотом здійснювався опосередковано. Серед країн, що входили до МВФ, лише долар США зберігав зовнішню конвертованість у золото. Інші валюти такої конвертованості не мали. Тому, їхній зв"язок з монетарним товаром здійснювався за системою: "Золото - долар - національні валюти".
2. Бреттон-Вудська валютна система, як і система золотого стандарту дотримувалась принципу фіксованих валютних курсів, що мало істотне значення для розвитку зовнішньої торгівлі. Офіційні курси валют встановилися шляхом визначення їх золотого змісту (масштабу цін) відповідно до цього твердо фіксувалися щодо долара. Вони не могли відхилятися більш як на 1% в обидва боки без відповідної згоди МВФ.
3. Долар прирівнювався до золота за визначеним паритетом на основі фіксації ринкової ціни на золото: вміст долара дорівнював 0,888 гр. золота; ціна однієї унції золота 35 дол.
Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона вільної (приватної) купівлі - продажу золота. Взагалі операції могли здійснюватися лише на рівні центральних банків на основі фіксованої ціни - 35 дол. за унцію.
Ця норма була спрямована на забезпечення відповідної стабілізації валютної системи.
4. Встановилася досить жорстка система валютних нормативів, функціональне регулювання і контроль за додерженням яких здійснювалися МВФ.
На прикінці 60-х років більшість американських економістів виступали за відміну золотого паритету.
Відомий вчений і професор Чікагського університету Мілтон Фрідман стверджував, що дефіцит платіжного балансу є лише результатом фіксації ціни на золото та обміного курсу національної валюти. Згідно його теорії, фіксована ціна може бути завищеною, що спричинює надлишок, або заниженою, призводячи до дефіциту. Отже, значне позитивне чи негативне сальдо може виникнути через незначну різницю між офіційною і ринковою ціною грошової одиниці.
5. Бреттон-Вудською валютною конференцією було запровадженно плавання валют типу "А". Березнева криза 1968р., події вересня 1969р., серпня 1971-березня 1973рр., підвели підгрунття до запровадження плавання валюти типу "В".
У грудні 1971 року у Вашингтоні між провідними промислово розвиненими країнами було підписано Смітсонівську угоду. За цією угодою було переглянуті паритети провідних валют. Одні валюти Були девальвовані , а інші – ревальвовані, були й валюти, паритет яких не змінився. Доллар США паритет якого не змінювався з 1934 року, було девальвовано на 7.9%. Офіційна ціна унції золота зросла з 35 до 38 доларів.
Передбачалася більша, порівняно з правилами Бреттон- Вудса, гнучкість по двом напрямах. По-перше, пом”якшувався принцип фіксованих паритетів: межі можливих відхилень курсів валют від їх фіксованих паритетів були тимчасово розширені до +- 2,25%. По-друге, міжнародна розрахункова грошова одиниця СДР, яка рішенням сесії МВФ (вересень-жовтень 1969 року) вводилася в дію з 1 січня 1970 року, Смітсонівською угодою розглядалась як можлива основа валютної системи нарівні із золотом.
Смітсонівська угода була чинною трохи більше одного року, оскільки носила обмежений, поверховий характер і не могла вирішити проблем, які спіткали світову валютну систему. Але нею було покладено початок роздумам щодо реформи цієї системи.
Були окреслені три фундаментальні причини кризи Бреттон-Вудської валютної системи: динамічно зростаюча нестабільність викликана відсутністю ефективного механізму вирівнювання платіжного балансу, грошово-кредитна політика ФРС США не відповідала ролі долара як ключової світової валюти, штучне збереження країнами з позитивним сальдо платіжного балансу своїх провідних позицій. У 1974 році Бреттон-Вудська валютна система розпалася.
ІУ. Контури нової валютно-фінансової системи були визначені на нараді представників-членів МВФ у Кінгстоні на Ямайці у січні 1976р. Кінгстонська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи, що почала функціонувати після відповідних ратифікацій держав-учасниць з квітня 1978.