Основні елементи національних і світових валютних систем.

Національна валютна система	Світова валютна система
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові грошові одиниці.
Ступінь оборотності (конвертована) національної валюти.	Умови взаємодії (конвертованої) оборотності валют.
Паритет національної валюти.	Уніфікований режим валютних паритетів.
Режим курсу національної валюти.	Регламентація режимів валютних курсів.
Міжнародна валютна ліквідність країни.	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності.
Наявність або відсутність валютних обмежень.	Міждержавне регулювання валютних обмежень.
Міжнародні кредитні обігові кошти, регламентування правил їх використання.	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних обігових коштів.
Регламентація міжнародних розрахунків країни.	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків.
Режим національного валютного ринку і ринку золота.	Режим світових валютних ринків і ринків золота.
Національні органи, що обслуговують і регулюють валютні відносини країни.	Міжнародні організації, що здійснює міждержавне валютне регулювання.

2. Еволюція світової валютно-фінансової системи.

I . Перша світова валютно-вінансова система стихійно сформувалася до кінця 19 ст. на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у1867р., яка визнала золото єдиною формою світових грошей.

Країни, що додержувалися золотого стандарту, мали забезпечувати жорстке співвідношення між наявними запасами золота і кількістю грошей в обігу, а також вільну міграцію золота - його експорт та імпорт.

Водночас система золотого стандарту мала й істотніші обмеження. Вона була занадто жорсткою, не досить еластичною, дорогою, залежною від рівня видобутку монетарного товару. Найбільшою її вадою було те, що умови функціонування золотого стандарту повністю виключали можливість проведення окремими державами власної валютно-грошової політики.

Це обмежувало можливості державного втручання у сферу грошових і валютних відносин, їх цільового регулювання, використання у конкретних напрямках економічної політики.

ІІ. Саме ці обмеження спричинили заміну першої світової валютно-фінансової системи золотого стандарту золото-девізним стандартом (Генуезька валютна конференція 1922р.). Сутність його зводиться до того, що поряд із золотом функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе і деякі валюти провідних країн світу.

Головна причина відмови від обміну паперових грошей на золото - загальна трансформація економічної структури господарювання, що базувалася на ринкових саморегуляторах, у державно регульовану економічну систему. Така трансформація відбувалася на основі теоретичних рекомендацій розроблених Дж. М. Кейнсом, у 30-х роках минулого сторіччя. Адекватно до цієї трансформації змінилася і система валютно-грошових відносин. Отже, якщо золото як національні та світові гроші є елементом, стихійно регульованої ринкової економіки, то паперові знаки вартості, що мають кредитну основу, повніше відповідають економіці, яка поєднує ринкові та державні регулятори.

Отже, процес демонетизації золота у внутрішньому обігу та відхід від золотого стандарту мають глибоку об"єктивну основу, яка визначається структурними змінами всієї системи виробничого відтворення економіки, еволюцією відносин власності, прогресом продуктивних сил.

ІІІ. У 1944р. у Бреттон-Вуді (США) відбулася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій утворено міжурядову установу при ООН для регулювання валютних відносин - Міжнародний-валютний фонд (МВФ) та започатковано ІІІ етап світової валютно-фінансової системи.

На відміну від золотого стандарту Бреттон-Вудська система стала системою золотовалютного, а у подальшому розвитку - золото-доларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до початку 70-х років і відіграла значну роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва, налагодженні зовнішньоекономічних зв"язків.