5. Середній палеоліт. Мустьє.

Середній палеоліт Європи, що часто називають епохою мустьє за епонімною пам’яткою у Франції датується від 125/100 до 40 тис. років тому.

За припущенням вчених, європейське мустьє розвивалося у двох основних зонах – у Західній Європі й на Кавказі – і звідти поширилося на іншу Європу.

У середньому палеоліті значно вдосконалилося виробництво кам’яних знарядь, насамперед самих нуклеусів, тобто ядрищ для сколювання відщепів, і великих (так званих леваллуазьких) пластин. Знаряддя мустьє виготовлялися в основному з відщепів.. Двосторонньо оброблені знаряддя зберігаються й у середньому палеоліті, але істотно змінюються. Ручні рубила зменшуються в розмірах. З’являються листоподібні наконечники й вістря різних типів, які використовувалися в складених знаряддях і зброї, наприклад у метальних списах. Типове знаряддя мустьє – скребло – має багатолезові форми. Мустьєрські знаряддя багатофункціональні: вони служили для обробки дерева й шкір, для стругання, різання й навіть свердління.

Початок середнього палеоліту припадає на відносно теплий інтергляціал Рісс-Вюрм.

Початок середнього палеоліту збігається з періодом теплого й сухого клімату, коли в Європі ще зберігалася субтропічна фауна: давній слон, гіпопотам, носоріг. На території Угорщини ще були поширені хвойні й листяні ліси, а клімат був тепліший від сучасного. З’явилися значні безлісні простори. Клімат пом’якшився й потеплішав. Нове поступове похолодання й зменшення кількості опадів привели до того, що рослинність набула степового характеру.

Мустьєрські середньопалеолітичні пам’ятки поділяють на базові табори, залишки яких часто знаходять у великі й добре вкритих печерах, де утворилися потужні культурні шари з досить різноманітною фауною, і на тимчасові мисливські табори з їх бідною й спеціалізованою індустрією.

Зустрічаються й майстерні для видобутку й первісної обробки каменю. Базові табори й тимчасові мисливські стійбища розташовувалися як у печерах, так і під відкритим небом.

У кантоні Берн (Швейцарія) знайдені місця видобутку кременю у вигляді вертикальних ям глибиною 60 м, викопаних роговим знаряддям. Тут же здійснювалася первинна обробка кременя. У Балатенловаші (Угорщина) відкриті дві шахти середнього палеоліту, у яких добувалися лимоніт і гематит – барвники. У шахтах знайдено більше сотні знарядь із рогів і костей благородного й гігантського оленя (сокири, вістря, лопаточки). Із цих шахт у давні часи було витягнуто близько 25 куб. м барвників.

У середньому палеоліті люди жили в печерах і гротах, під скельними навісами, рідше – на відкритих місцях. У південно-західній Франції мустъєрські стоянки знайдені під скельними навісами й у малих печерах, що рідко перевищують 20-25 м завширшки й глибину. У Комб Гренаді й Ле Пейрарі (Південна Франція) відкриті ями від стовпів, що підтримували, можливо, завіси зі шкір. У Ле Пейрарі знайдені залишки житла (11,5 x 7 м) з невеликих кам’яних блоків, з вогнищами по головній осі. Залишки десяти невеликих жител виявлені в низов’ях р. Дюране (Франція).

Основним заняттям населення залишалося полювання, але саме в середньому палеоліті відбувся перехід до спеціалізованого полювання.

Основою господарської діяльності палеоантропів Лаціо (Центральна Італія) було полювання на найрізноманітнішу дичину. Місця для базових таборів вибиралися там, де мисливська територія створювала значну розмаїтість у ресурсах. Більшу роль при цьому грало полювання на таких великих тваринах, як слон, гіпопотам, носоріг, які продовжували жити на західних рівнинах центральної Італії доти, поки не стали зникати вологі ліси й болота – природне середовище їхнього перебування.

Судячи з розташування пам’яток середнього палеоліту, людина ще не рухалася за чередами в гірські місцевості, залишаючись в основному в низинних районах, де зберігалися слони, бегемоти, носороги.

У Кенігсхауе біля Гарцських гір (ФРН) група людей – близько 30 чоловік – жила із квітня по жовтень на березі озера, у досить відкритій місцевості, в оточенні очеретяних боліт і лісів з вільхи, берези, тополі. Основним заняттям було полювання на мамонта, носорога, дикого коня й бика.

Поселення Лебенштедт у Зальцгіттера (ФРН) існувало в умовах тундрової рослинності 55 тис. років тому. Основним заняттям населення було полювання на північного оленя, бізона, коня, шерстистого носорога. Всі кам’яні знаряддя – знаряддя полювання й оброблення туш. Це літній табір групи мисливців (40-50 чоловік), що жили тут усього по декілька тижнів, але протягом ряду сезонів.

У середньому палеоліті також засвідчене полювання на хутрових звірів. У гроті Ортюс (Франція) мисливці на пантеру, рись, вовка приносили в табір тільки шкіри, зняті на місці полювання. Аналогічна картина спостерігалася в Ерде, де на печерну гієну, вовка й бурого ведмедя полювали через їхні шкіри.

Відомий рибний лов (Кударо на Кавказі), полювання на птахів і збирання, особливо в районах з більш м’ягким кліматом. Імовірно, існувало полювання зі списом, у тому числі й метальним, оснащеним кремінним наконечником. Було освоєно й облавне полювання на пересіченій місцевості, можливо, з використанням ловчих ям.

Перші свідчення духовного життя давніх мешканців Європи також відносяться до середнього палеоліту. Це й перші поховання, і сліди ритуалів, можливо пов'язаних із зародженням тотемізму, і застосування, правда вкрай рідко, орнаментації – ритмічного повторення нарізок на кісках або каменях, а також використання фарби – у першу чергу червоної охри.

Більшість мустьєрских поховань перебуває в межах поселень, в основному в печерах. Могильні ями – неглибокі, неправильних обрисів, але часто вириті або видовбані спеціально для поховання. Основний похоронний обряд – трупопокладення на боку, зі злегка підігнутими в колінах ногами. Зверху поховання засипалося землею або каменями. У могилах знаходять мінеральну фарбу-охру, знаряддя й кістки тварин, але все це могло потрапити туди й випадково, з культурного шару, а не як жертвоприношення покійному (похоронного інвентарю).

Однак зачатки в середньому палеоліті давніх релігійних вірувань – тотемізму й фетишизму можна вважати встановленими. Таким тотемом для багатьох общин був ведмідь – печерний або бурий. Зустрічаються випадки особливого поховання із черепами й кістками ведмедів: черепи складали у спеціальні ніші в печерах або ящики з кам’яних плит (Драхенлох, Швейцарія; Петерсхеле, ФРН), кістки ховали у спеціальних кам’яних спорудах (Регурду, Південно-Західна Франція).