4. Латенський період

Латенська культура – археологічна культура кельтських племен Європи залізної доби. Назва походить від городища Ла Тен (La Tène) у Швейцарії. Латен (Lа Теnе), місцезнаходження скупчень предметів залізного віку на мілководді біля східного берега озера Невшатель (Швейцарія). Знайдені дерев’яні сваї, 2 дерев’яні греблі і багато зброї і знарядь з бронзи, заліза і дерева.

Кельти жили в 500 р. до н.е.–300 р. н.е. у межиріччі верхів’їв Дунаю та Рейну на території сучасних Франції, Швейцарії, Чехії, Словаччини, Сербії, Австрії, Північній Італії, Британських островів.

Латенська культура за класифікацією німецьких вчених О.Тішлера і П. Рейнеке й французького археолога Ж. Дешелета у своєму розвитку пройшла 3 стадії:

І стадія (500–300 рр. до н.е.). Для неї характерні короткі загострені мечі без перехрестя, із залізними піхвами; різноманітні металеві шийні гривни; фібули з антропоморфними та зооморфними прикрасами; ліпна кераміка, частково виготовлена на гончарному колі, зі штампованим орнаментом; поховання в ґрунтових (без насипів) могильниках.

ІІ стадія (300–100 рр. до н.е.) характеризується довгими мечами з округлим кінцем і вигнутим перехрестям; дерев’яними щитами з еліптичним залізним умбоном; скляними браслетами. З’являються перші місцеві монети. Кераміка високоякісна (виготовлена на гончарному колі), у тому числі чорнолощена, вивозилася до віддалених областей. Поширюються залізні ножиці. В окремих районах зустрічаються поховання в курганах; крім трупопокладення, укорінюється обряд трупоспалення.

ІІІ стадія (100 р. до н.е. – 100 р. н.е.). Для неї характерні дуже довгі мечі з округлим кінцем без перехрестя, кинджали з антропоморфними рукоятками, залізні шпори, замки й ключі, бронзові печатки. Численні скарби, могильники, залишки селищ, міст і укріплень латенської культури зустрічаються, крім основного району поширення і на інших територіях Західної Європи. У завойованих Римом областях латенська культура поступово зникає, поступаючись провінційній римській культурі. Вона є спадкоємницею гальштатської культури залізного віку.

Носії цієї культури займалися землеробством, ремеслами і багато воювали. Вони вдосконалили техніку землеробства – винайшли залізні плужні лемеші, серпи і коси.

Відчутний вплив Латену виявляється у поширенні технічних досягнень у чорній металургії, в обробці заліза, бронзи, у ювелірній справі. Бронзові знаряддя вже не зустрічаються.

Внутрішня сторона кельтського казана.

У керамічному виробництві використовують гончарне коло. Криволінійний орнамент є характерною ознакою Латену всюди – від Центральної Європи до Ірландії і Піренеїв.

Розвиток ремесла й торгівлі призвів до поширення подібних форм матеріальної культури в Західній Європі.

Фібули латенської культури 400–300 рр. до н.е.

Поселення носіїв культури – це невеличкі укріплення, містечка і протоміста, багато з яких у пізній період перетворюються в великі центри торговлі і ремісництва, наприклад Бібракте (площа 135 гектарів) і Алезія (площа 97 гектарів) у Франції. Укріплення цієї епохи – передусім гальська стіна, описана ще Цезарем: дерев'яні комірки, заповнені землею і камінням та ззовні обкладені камінням, чи цеглою-сирцем. Така ,,композитна” конструкція робила стіну гнучкою (стійкою до таранних ударів), і одночасно вогнетривкою (через кам’яну кладку).

Виникають опідуми – розташовані на підвищеннях рельєфу укріплені (фортифіковані) племінні центри або притулки. Деякі з них перетворюються в міста.

Житлові будинки раннього періоду – невеличкі прямокутні наземні або напівзаглиблені споруди зі стінами з хмизу, обмазаним глиною, на кам’яному цоколі і солом’яним дахом. Зустрічаються також округлі землянки з подібним дахом і стінами. Пізніше з’явились будинки з подвійними утепленими стінами.

Релігійні уявлення носіїв латенської культури відомі з римських джерел і за знахідками капищ. Ймовірно, у кельтів був культ ,,мертвої голови”. Пантеон богів досить великий – Цернунос (бог достатку), Тараніс (аналог римського Юпітера), Епона (богиня коней). Мав місце і солярний культ.

Мистецтво латенської культури переважно орнаментально-стилізоване, що формувалося під впливом етруської і пізньоримської культур. На ранньому етапі з’явилися маски, увінчані подобою дволистої корони, орнаментальні мотиви пальметти й лотоса. У прикрасах зрілого латенського стилю поєднуються рельєф, різьблення, інкрустація коралами й емаллю на дорогоцінних металах. На металевих виробах 350-их рр. до н.е. з’явилися стилізовані зображення птахів і звірів. У 300–200 рр. до н.е. виник пластичний стиль: литі бронзові браслети із пластичними прикрасами, обручі з масивними виступами, бляхи з імітацією філіграні.

Латенська культура, як свідчать археологічні матеріали, справила певний вплив на пам’ятки Південно-Східної Європи рубежу нової ери.

Найбільший розквіт і зародження художнього стилю проходить на заході Центральної Європи від Рейнської області до Марни. На території Великобританії про зв’язок з континентальними латенськими культурами свідчать поховання з колісницями (Еррас) і латенськими мотивами в металічних і керамічних виробах. Британські культури з ознаками латенської іноді об'єднують в комплекс ,, залізного віку В”. В Ірландії кельтська культура і художній стиль з латенськими елементами зберігаються в ранньохристиянський період.

Лекція 9. АРХЕОЛОГІЯ ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ, СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ЗАКАВКАЗЗЯ

План:

1. Північно-Східна Європа, Середня Азія і Закавказзя в епоху каменю.

2. Неоліт Північно-Східної Європи, Закавказзя і Середньої Азії.

3. Північно-Східна Європа, Закавказзя і Середня Азія в епоху міді-бронзи.

4. Північно-Східна Європа, Середня Азія і Закавказзя в епоху раннього заліза.

5. Держави середньовіччя Середньої Азії і Закавказзя.