4. Спектр дії протруйників насіння озимої пшениці

Препарат	Діюча речовина	Норма ви­трати, л/т або кг/т	Сажка		Кореневі гнилі		Плісня­віння насіння	Снігова плісень
			тверда	летюча	фузарі­озна	гельмінто­споріозна
Байтан універсал, 19,5% з п.	Триадимевол + фуберида­зол + Імазоліл	2,0	**	**	*	*	*	*
Вінцит, 5% к.с.	Флутріафол + тіабендазол	2.0	**	**	*	*		*
Вітавакс 200, 75% з.п.	Карбоксин + тирам	3,0	**	**	*	*	**	*
Вітавакс 200 ФФ, 34% в.с.к.	Карбоксин + тирам	2,5-3,0	**	**	*	*	**	*
Дерозал, 50% к.с.	Карбеядазим	1.5	**	*	*
Дивіденд, 3% т.к.с.	Дифеноконазол	2.0	**	**	*	*
Дивіденд стар 036 РS т к с.	Дифеноконазол + ципроконазол	1.0	**	**	*	*
Лоспел, 12,5% в.м е	Тетраконазол	1.2	**	**	*	*	*
Колфуго супер, 20% в.с	Карбендазим	2,0	**	*	*
Колфуго дуплет, 37% к с.	Карбендазим + карбоксин	2,0	**	**	*	*	*	*
Максим 025. 2.5% т к.с.	Флуодиксоніл	1,5	**	*	*	*	*	*
Паноктін-тоталь, 32,5% т.к.с.	Гуазатін + тритіконазол	1,5-2,0	**	*	*	*
Преміс 25, 2,5% т.к с.	Тритіконазол	1.3-1,5	**	**	*	*
Раксил, 2% з.п	Тебуконазол	1,5	**	**		*
Реал 200, 6% т.к.с	Тритіконазол	0,2	**	**	*	*
Сумі 8.2% з.п.	Диніконазол	1,5	**	**	*	*	*
Сумі-8 фло, 2% к.с.	Диніконазол	1,5	**	**	*	*	*
Фундазол, 50% з.п	Беноміл	2,0-3,0	**	**	*		*	*

* - має захисну дію ** - захисна дія висока

Борошно, що містить незначну кількість розмеленого насіння куколю звичайного, пажитниці п'янкої, вязелю барвистого, блекоти чорної, непридатне для використання. Розмелене насіння гірчиці польової, полину гіркого, редьки дикої, талабану польового та ін. надає борошну неприємного запаху. Присут­ність в борошні розмеленого насіння бромусу житнього і гречки татарської спричинює почорніння і швидке черствіння хліба.

Серед біологічних груп бур'янів найбільшої шкоди посівам озимої пше­ниці завдають коренепаросткові (осот рожевий, осот польовий) та зимуючі бур'яни (кучерявець Софії, жовтозілля весняне, злинка канадська, латук дикий, мак самосійка, підмаренник чіпкий, сухоребрик Льозеліїв, талабан польовий, ромашка непахуча, сокирки польові, жовтушник розчепірений, кривоцвіт польовий, фіалка польова), сходи яких з'являються вже восени. Їх розвиток збі­гається з періодом розвитку озимої пшениці.

Система захисту озимої пшениці від бур'янів базується на комплексі аг­ротехнічних заходів (сівозміна, обробіток грунту) та хімічних. При цьому об­робку посівів гербіцидами проводять на полях, де на 1 м² нараховується понад 20 однорічних бур'янів та більш які пагін багаторічних видів.

Посіви озимої пшениці необхідно восени обстежити на засміченість бур'янами, в разі необхідності - провести обприскування гроділом ультра (200 г/га) або лінтуром 70 WG, в.г. (150 г/га).

У розріджених і слаборозвинутих посівах з осені спостерігається високий ступінь засміченості зимуючими бур'янами і з початком вегетації, особливо, коли весна затяжна, у таких посівах вільну площу займають ранні ярі бур'яни.

Залежно від агротипу засміченості посівів (це один або кілька видів бур'янів, що створюють основний фон засміченості конкретного поля) з метою ефективного їх захисту у фазі повного кущення пшениці використовують: 2,4-Д амінна сіль (0,7-1,2 л/га), дезормон (1,2-1,6 л/га), діканід (1,5 л/га) тощо; ком­біновані препарати: діален супер (0,8 л/га), ковбой (120-190 мл/га), пріма (0,4— 0,6 л/га) або гербіциди останнього покоління - гранстар (20—25 г/га), гроділ ультра (0,1-0,2 л/га), ларен (8-10 г/га), лінтур (0,15 л/га).

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА

Збирання врожаю озимої пшениці. Нагромадження сухої речовини, біл­ка і клейковини в черні пшениці продовжується до кінця воскової стиглості, ко­ли його вологість знижується до 18-22%. Тому кращим способом збирання хлі­бів слід вважати пряме комбайнування. Його проводять в перші дні після на­стання повної стиглості зерна, тривалість збирання складає 10-12, макси­мально — 20 днів. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат зерна від осипання, пошкодження клопом-черепашкою, подрібнення і травмування. При перестої хлібів особливо негативно впливає на якість зерна дощова пого­да.

У разі сприятливої погоди на забур'янених полях при вологості зерна не більше 30% проводять роздільне збирання. Підсохлі валки підбирають через декілька днів і обмолочують комбайном. Пізнє підбирання валків не бажане, оскільки при цьому зростає шкодочинність клопа-черепашки та кількість про­рослого зерна.

Ранні строки скошування, коли вологість зерна перевищує 30-35%, при­зводять до зниження вмісту клейковини на 2-4%. Крім того, таке зерно дуже складно доробити і зберегти без втрат, а також запобігти зниженню його якості в післязбиральний період.

Перед збиранням необхідно попередньо визначити якість зерна на різних полях. Для цього за 3-6 днів до початку жнив відбирають пробні снопи для ви­значення вмісту сирої клейковини. У випадку, коли зерно знаходиться у тісто­подібному стані, кількість клейковини, що міститься в ньому, помножують на коефіцієнт 1,28.

Зерно сильних і цінних пшениць на токах буртують окремо від рядової пшениці і від зерна з обкосів. Буртують також окремо зерно по категоріях - за вологістю, чистотою і якістю.

Післязбиральна доробка і зберігання. Після збирання зерно спочатку доробляють, а потім визначають спосіб зберігання в залежності від його стану, якісної характеристики, цільового призначення. Перш за все зібране зерно під­лягає негайному очищенню, оскільки органічні домішки призводять до самозі­грівання зернових мас, значних втрат вуглеводів і гідролізу речовин вже через 8-10 годин. Більшість домішок вилучають за допомогою повітряно-решегних ерносепараторів і аспіраторів, а для того, щоб позбутися важковідокремлюва­них фракцій, застосовують трієри, пневмосортувальні столи, гірки.

Зернова маса, як правило, має високу температуру, особливо при збиранні зерна за жаркої погоди, тому при розміщенні в зерноскладах його обов'язково охолоджують. Для цього краще застосовувати спеціальні холодильні машини або активне вентилювання в нічні години.

Зерно з підвищеною збиральною вологістю доробляють в потоці по мірі його надходження. При вологості до 18—20% можна застосовувати повільне ак­тивне вентилювання, яке прискорює післязбиральне дозрівання, підвищує якість клейковини і хлібопекарські властивості зерна. Зерно з вищою вологіс­тю краще просушити в зерносушарках, застосовуючи при цьому оптимальні температурно-вентиляційні режими в межах 40-60°С в залежності від сортових особливостей і початкової якості пшениці. Сильну і цінну пшеницю, а також з міцною клейковиною, сушать при м'яких помірних температурах теплоносія і нагріві зерна до 40-50°С. В разі слабкої клейковини застосовують більш висо­ку температуру сушіння і нагрів зерна до 55-60°С. При сушінні зерна з ознака­ми проростання та ураження клопом-черепашкою витримують гранично допус­тимі температури, при цьому його вологість знижують до 10-12%. Це підвищує стійкість зерна при зберіганні.

За допомогою змінних температур сушіння дещо покращують якість клейковини - її посилюють або послаблюють в залежності від показників при­ладу ВДК, виражених в умовних одиницях.

З метою одержання більш якісного зерна доцільно застосовувати також пофракційне сортосепарування на решетах типорозміром 2,0-2,2 х 20 мм, за ра­хунок чого підвищується його технологічна цінність та вихід борошна.

Сухе зерно зберігають насипом у зерноскладах, а при наявності великих об'ємів — в силосах елеваторів. Вологість зерна, призначеного для переробки, повинна знаходитися в межах 14,5—15,5%, для зберігання — 14,0-15,0%, для тривалого зберігання (більше одного року) - 13,0-14,0%.

Контроль якості і нормативно-правове забезпечення. В процесі зби­рання, доробки і зберігання контролюють стан зерна та основні техніко ­технологічні показники якості — колір, запах, типовий склад, натуру, темпера­туру, вологість, чистоту, ураженість шкідниками і хворобами, вміст білка і

17

клейковини, її якість, число падіння. Оперативний контроль на стадіях збиран­ня і доробки виконують за допомогою експрес-методів і прискорених методів, які дозволяють швидко приймати рішення і встановлювати оптимальний робо­чий режим. Оцінку якості готової продукції здійснюють відповідно до базових методів і чинних стандартів.

В процесі зберігання в готовій продукції можуть відбуватися фізіолого­біохімічні зміни, які пов'язані із післязбиральним дозріванням зерна, його ста­ном і сортовими особливостями. При дотриманні технології і режимів зберіган­ня в повноцінному зерні продовжується синтез органічних речовин і їх пере­групування, якість клейковини помітно поліпшується, а її вміст може дещо зменшуватись.

При організації доробки і зберігання високоякісного зерна пшениці необ­хідно враховувати нормативно-правові вимоги нового закону України "Про зерно і ринок зерна". Виходячи з положень нового закону, підлягає регу­люванню виробнича діяльність щодо зберігання і переробки продовольчої си­ровини, для цього застосовується ліцензування зерносховищ та державний на­гляд за якістю продукції.

ЯЧМІНЬ ФУРАЖНИЙ

Нині внаслідок значного скорочення ресурсного потенціалу сільськогос­подарського виробництва при вирощуванні ячменю великого значення набуває раціональне поєднання окремих елементів малозатратних, альтернативних, адаптивних та біологічних технологій. Своєчасне і високоякісне виконання всіх технологічних операцій значною мірою зменшить негативний вплив комплексу кліматичних факторів на розвиток рослин ячменю і в подальшому забезпечить зростання їх зернової продуктивності.

Сучасна технологія вирощування кормового зерна ярого ячменю у порів­нянні з існуючими аналогами являє собою гнучку систему заходів, що дозво­ляють в умовах реформування виробництва при зменшенні витрат збільшити вихід сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі.

Удобрення. Ячмінь найкраще з усіх культур реагує на поліпшення умов живлення. Тому мінеральні добрива восени або навесні доцільно вносити на всій площі посіву помірними дозами (40-60 кг/га д.р. кожного з елементів жив­лення), краще локальним способом. Нині найбільш економічно доцільним та

високоефективним заходом є внесення в грунт рідких азотних (аміачна вода) та комплексних добрив дозами 20-30 кг/га д.р. навесні до сівби, а також у фазі кущення рослин ячменю, впоперек до рядків. При обмежених економічних можливостях необхідно проводити припосівне (у рядки) внесення складних мінеральних добрив дозами 10-20 кг/га д.р. або 0,5-1 ц/га.

Сорти. Враховуючи різноманітність використання зерна ячменю, перева­гу слід надавати сортам, які відзначаються підвищеним вмістом білка, високою продуктивністю, генетичним потенціалом врожайності на рівні 50-60 ц/га, еко­логічно пластичні і адаптивні до умов степового регіону, - Прерія, Адапт, Сталкер, Південний, Вакула, Фенікс, Донецький 14 та інші.

Сівба. В північній частині Степу строки сівби ярого ячменю в середньо­му припадають на першу або другу декади квітня. В окремі роки коливання строку сівби в межах 30 днів зумовлено варіюванням температурного режиму повітря і фунту. Якщо при зверхранніх строках забезпечується якісна заробка насіння в грунт на оптимальну глибину, слід негайно розпочинати сівбу. Най­більш доцільним способом сівби є стрічковий, а також звичайний рядковий з міжряддями 15 см.

Насіння слід заробляти у вологий шар грунту за допомогою сівалок з ан­керними сошниками на глибину 3—4 см, дисковими — на 4—5 см та стерньовими - на 6-8 см.

Норма висіву майже усіх вказаних сортів ячменю - 4,5—5,5 млн схожих насінин на 1 га, при посушливих умовах навесні її підвищують на 10-15% по­рівняно з рекомендованою.

Догляд за посівами. Після сівби ячменю, як правило, проводять прико­чування поля кільчасто-шпоровими котками.

Рослини ячменю у фазі кущення - трубкування в слабко розвинутих посі­вах рекомендується обприскувати водними розчинами регуляторів росту (сти­мулюючого напрямку дії), гумісол (6 л/га) або азотними добривами (N10-15) для підвищення рівня врожайності і покращення якісних показників зерна (підви­щення вмісту білка).

ЯЧМІНЬ ПИВОВАРНИЙ

Технологія вирощування зерна ячменю для пивоварних цілей повинна відповідати як біологічним, так і сортовим особливостям культури, а її специфічність проявляється в застосуванні окремих агрозаходів в період формування високоякісної сировини для переробної промисловості.

Всі сорти ячменю, рекомендовані для пивоварної промисловості, повинні відповідати вимогам держстандрту.

Високі пивоварні якості зерна забезпечуються при оптимальному співвід­ношенні в ньому білково-вуглеводних речовин, особливого значення набувають і такі показники, як виповненість і вирівняність, здатність до проростання, екс­трактивність та ін. Тому вирощування пивоварних сортів потребує чіткого і своєчасного дотримання всього комплексу технологічних вимог.

Попередники. Розміщують пивоварний ячмінь в сівозмінах насамперед після просапних культур - кукурудзи на зерно га силос, цукрових буряків, кар­топлі.

Доцільно уникати використання стерньових попередників, після яких спостерігається передчасне і нерівномірне дозрівання зерна та інтенсивніше ураження рослин ячменю спільними хворобами і шкідниками, небажано також розміщати пивоварний ячмінь після багаторічних (бобові) трав і використову­вати їх як підсівні культури, через можливе погіршення показників якості зерна - збільшення білковості на 1,0 - 1,5% та зменшення вмісту крохмалю на 2-4%.

Обробіток грунту. На фоні попереднього лущення грунту дисковими знаряддями на 8-Ю см застосовується безполицеве розпушення на 20-22 см для підвищення накопичення вологи протягом осіннього та зимового періодів, повнішого знищення бур'янів та поліпшення оптимального структурного скла­ду грунту.

Навесні передпосівну культивацію краще проводити комбінованими зна­ряддями на глибину загортання насіння.

Удобрення. Питання живлення - найголовніше в технології вирощування пивоварного ячменю. Добрі наслідки забезпечує застосування фюсфорно­калійних добрив, тимчасом як норми азотних доцільно значно зменшувати (в 2-2,5 раза). При середній забезпеченості грунту рухомими формами NРК добрива в дозах N₃₀Р₆₀К₄₀ на чорноземах типових та звичайних найдоцільніше внести з осені, а одночасно з сівбою в рядки - тільки фосфорне Р_10-20. Найкращими формами добрив є складні з підвищеним вмістом фосфору і порівняно невисо­ким азоту - типу амофос.

В слабко розвинутих посівах, де після появи сходів і до фази кущення спостерігається нестача азоту (вміст в листках < 3%), доцільно провести під­живлення - 15—20 кг/га д.р. азоту в комплексі з фосфорно-калійними добривами (20 кг/га) за допомогою дискових сівалок перпендикулярно або по діагоналі до рядків посіву.

Сорти. Найбільш придатні для вирощування сорти, що мають хороші пи­воварні якості. Нещодавно уперше зареєстровані сорти ярого ячменю з гене­тично успадкованими пивоварними властивостями, які зберігаються навіть за посушливих умов протягом вегетації. Останнє створює реальні передумови для розширення зони вирощування пивоварного ячменю у південних районах сте­пового регіону. До найновітніших сучасних сортів ячменю, які найбільш при­датні для виробництва солоду відносяться: Джерело, Едем, Галактик, Гетьман, Аскольд, Оболонь, Екзотик та інші. У великих господарствах доцільно висівати 2-3 сорти з різною агроекологічною пластичністю.

Інкрустація насіння. В сучасних технологіях широко використовується напівсуха обробка насіння баковими сумішами, які складаються з водного роз­чину плівкоутворювача та одного з фунгіцидних препаратів - бенлат 2-3 кг, витавакс 200 ФФ - 3 л, раксил —1,5 кг, з розрахунку 20 л водного розчи­ну на 1 тонну насіння.

До складу бакової суміші також доцільно додавати регулятори росту (ти­пу фумар — 10 мг/т), які по-різному впливають на рівень врожайності і якість зерна.

Сівба. Рекомендовані сорти пивоварного ячменю необхідно сіяти зразу ж після настання фізичної стиглості грунту. Норми висіву - після вказаних вище попередників і на високім агрофоні - 4,0-4,5 млн схожих насінин на 1 гектар, на недостатньо удобрених полях та без добрив - 5,5-6,0 млн/ га. Підвищення норми висіву до 6,0 млн схожих насінин/га сприяє зростанню в зерні вмісту крохмалю та зменшенню рівня сирого білка.

Глибина загортання насіння становить при сприятливих умовах зволо­ження грунту 4-5 см, а при посушливих - 6-7 см.

Спосіб сівби - суцільний рядковий з міжряддями 15 см.

Догляд за посівами полягає в обов'язковому післяпосівному прикочу­ванні, що сприяє формуванню вирівняного травостою та зерна з поліпшеною якістю (підвищений вміст крохмалю, невисока плівчастість).

Обприскування слабко розвинутих вегетуючих рослин ячменю доцільно проводити у фазі кущення — трубкування, застосовуючи екологічно чистий препарат гумісол (6 л/га), для підвищення вмісту хлорофілу та інтенсифікації процесів фотосинтезу, а також водним розчином регулятора росту фумару (10 мг/га) для підвищення стійкості рослин проти посухи та цільового покращання якісних показників - збільшення вмісту крохмалю в зерні.

Збирання врожаю. При двофазному способі збирання пивоварний яч­мінь, скошують у валки, залишаючи стерню заввишки 12-14 см. Починають збирання у фазі воскової стиглості зерна, що сприяє деякому збільшенню його маси у нижній частині колоса за рахунок додаткового відтоку із стебла плас­тичних речовин. Однак краще збирати пивоварний ячмінь однофазним спосо­бом при повній стиглості зерна і вологості 14-15%, коли воно добре вимолочу­ється і легко очищається сепаруючим знаряддям вітчизняних комбайнів. При післязбиральному очищенні і обробці урожаю повинно залишатися не менше 85% зерна, яке у відповідності до Держстандарту має розмір фракцій 2,5-2,8 мм. Для одержання високоякісного солоду зерно повинно бути крупним з тон­кою і світлою плівкою (7-9%), високою схожістю, містити меншу кількість біл­ка (9-12% при оптимумі 10%) та дещо більше - крохмалю (60—70%), а також з наявністю екстрактивних речовин (78-82%).

Захист ячменю від хвороб і шкідників

Найбільш поширеними і шкодочинними є гельмінтоспоріозні (темно-бура, сітчаста і смугаста) плямистості листя, септоріоз, борошниста роса, коре­неві гнилі, які можуть призводити до втрати 20-40% врожаю зерна і погіршува­ти його якість. В західних областях країни погіршує посівні і пивоварні якості ячменю облямівкова плямистість або ринхоспоріоз, втрати врожаю сягають до 40%. Значної шкоди завдають летюча і кам'яна сажки, які знижують врожай ячменю, засмічують зернопродукцію токсичними домішками, внаслідок чого зерно втрачає продовольчу і кормову цінність.

Велику шкоду посівам ячменю наносять шведські мухи, хлібні п'явиці, смугасті хлібні блішки, хлібні жуки. В Степу і Лісостепу знижують врожай, не­гативно впливають на білковий і вуглеводні компоненти зерна сисні шкідники: хлібні, польові і інші клопи, трипси.

При прийнятті рішень щодо застосування захисних заходів слід віддавати перевагу попередженню і знищенню джерел інфекції, використанню стійких сортів, організаційно-господарських і агротехнічних важелів контролю розвит­ку шкодочинних організмів. Серед них найбільш важливими є:

- використання високоякісного, добре очищеного відсортованого насіння, недопущення використання насіння з осередків сажкових хвороб;

- сівба в ранні стислі строки при настанні фізичної стиглості грунту, до­тримання рекомендованих норм висіву;

- знищення бур'янів і падалиці - резерваторів збудників плямистостей, ві­русів, місць накопичення злакових мух, блішок та ін.;

- застосування добрив і підживлень для підвищення стійкості та витрива­лості рослин, уникнення одностороннього внесення азотних добрив;

своєчасне і без втрат збирання врожаю (для попередження пошкодження зерна клопем-черепашкою, ураження патогенною мікрофлорою тощо), правильне зберігання насіння;

- негайне лущення стерні, знищення післязбиральних решток (для обме­ження чисельності трипсів, попелиць, злакових мух, личинок жуків, ін­фекції кореневих гнилей та ін.).