1. Класифікаційні норми, які використовують для характеристики сортів пшениці за хлібопекарськими якостями

Показники якості	Сильні	Цінні	Філери	Слабкі
Скловидність в %, не менше	60	50	40	-
В міс г білка в зерні в %, не менше	14, 0	13, 0	11, 0	8, 0
Вміст клейковини в зерні в %, не менше	28, 0	25, 0	22, 0	15, 0
Якість клейковини в умовних одиницях (за приладом ВДК- 1 )	45-75	45-85	20-100	0-120
Сила борошна в о. а., не менше	280	260	180	<180
Об'єм хліба з 100 г борошна в мл, не менше	1200	1100	800	<800

Сорти сильних, цінних пшениць і добрих філерів в зв'язку з несприятли­вими погодними умовами і невідповідною вимогам агротехнікою можуть фор­мувати зерно низької якості з погіршеними хлібопекарськими властивостями.

У виробничих умовах при продажу і заготівлях зерно м'якої пшениці за якістю розподіляють на 6 класів (табл. 2), а твердої - на 5 (табл. 3). Відповідно до якості змінюються і ціни на зерно.

Сорти озимої пшениці, рекомендовані для вирощування, по чорних удо­брених парах за вмістом клейковини формують зерно 1—2 класу, по неудобре­них чорних парах і після кукурудзи на силос з внесенням N₆₀P₆₀K₄₀ - 2-3, а без застосування добрив - 3-4 класу. V виробничих умовах, де мінеральних добрив під озиму пшеницю вносять значно менше, вміст клейковини в зерні помітно знижується. Вміст білка в повноцінному зерні нинішніх сортів озимої пшени­ці, які вирощують в північному Степу України, в основному знаходиться в ме­жах 11-13 % і корелює з вмістом клейковини. За даними Селекційно

генетичного інституту, у товарному зерні, одержаному в південних областях, вміст білка не перевищує 12%, а клейковини - 24—26%.

2. Вимоги до зерна м 'якої пшениці за дсту 3768-98

Показники якості	Норми для м'якої пшениці за класами
	1	2	3	4	5	6
Натура в г/л, не менше	760	755	730	710	710	не обмежується
Зернова домішка в %, не більше	5, 0	5, 0	8, 0	10, 0	15, 0	15, 0
в т. ч. пророслі зерна	1, 0	1, 0	3, 0	3, 0	5, 0	в межах зернової домішки
Смітна домішка в %, не більше	1, 5	2, 0	3, 0	4, 0	5, 0	5, 0
Масова частка
білка в %, не менше	14, 0	13, 0	12, 0	11, 0	10, 0	не обме-
сирої клейковини в %, не менше	ЗО	27	23	18	18	жується
Якість клейковини в умовних одиницях (за приладом ВДК-1)	45-75	45-100	45-100	20-100	20-110	-"-
Число падіння в секундах	понад 200	понад 200	понад 150	понад 100	менше 100	-

3. Вимоги до зерна твердої пшениці за ДСТУ 3768-98

Показники якості	Норми для твердої пшениці за класами
	1	2	3	4	5
Натура в г/л, не менше	750	750	730	710	не обмежується
Зернова домішка в %, не більше	5, 0	5, 0	8, 0	10, 0	15, 0
в т. ч. пророслі зерна в %	1, 0	1, 0	3, 0	3, 0	в межах зернової домішки
Смітна домішка в %, не більше	2, 0	2, 0	3, 0	5, 0	5, 0
Масова частка білка в %, не менше	15, 0	14, 0	12, 0	11, 0	не обмежується
Число падіння в секундах	понад 200	понад 200	понад 151	не менше 100	"

В останні роки вирощуються сорти надсильних пшениць (Панна, Лелека) з підвищеною силою борошна, які здатні кардинально поліпшувати хлібопе­карські якості зерна слабких пшениць та пошкоджених клопом — черепашкою.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКОЯКІСНОГО ЗЕРНА

Грунти в зоні вирощування сильних пшениць значно різняться між со­бою за природними властивостями, тому якість зерна значною мірою залежить від їх родючості. В лізиметричних дослідах Інституту зернового господарства вміст клейковини в зерні пшениці, вирощеній на потужному чорноземі (5-6% гумусу), складав 32, 6%, на звичайному чорноземі (3, 8% гумусу) Дніпропетров­ської області - 30, 1%, на каштановому солонцюватому грунті (2, 7 % гумусу) Херсонської області — всього 28, 8%. Отже, при вирощуванні сильних пшениць їх посіви не слід розміщувати на малородючих сильно еродованих га піщаних грунтах, де потенційні можливості сорту значною мірою втрачаються.

Попередники. Одним із важливих агротехнічних заходів, за допомогою якого можна поліпшити якість зерна озимої пшениці, є правильний підбір по­передників. Попередники, які покращують вологозабезпечення озимини і зба­гачують грунт поживними речовинами, зокрема нітратами, сприяють форму­ванню зерна більш високої якості.

Наукою і практикою встановлено, що найкращим попередником для ози­мої пшениці є удобрений чорний пар. Він найбільшою мірою сприяє одержан­ню високих врожаїв якісного зерна. Добрими попередниками для вирощування пшениці є однорічні злаково-бобові трав'яні сумішки на зелений корм, багато­річні бобові трави на один укіс, а також зернобобові (горох, чина). Зерно має низьку якість, коли пшеницю сіють після непарових попередників і перш за все після озимих та ярих колосових культур, а також після кукурудзи на силос. При сівбі озимої пшениці по стерньових попередниках підвищення урожайності і технологічної якості зерна можна досягти за рахунок протруювання насіння та осінньої обробки посівів інсектицидами. На Синельниківській дослідній станції завдяки цим заходам врожайність озимої пшениці зростала на 8,3 ц/га, а вміст клейковини в зерні - на 2,1%. Позитивний вплив на якість зерна матиме також скорочення в сівозміні площ під соняшником та розширення їх під зернобобо­вими.

Удобрення. Багаторічні досліди свідчать, що тільки за допомогою пра­вильного підбору попередників і внесення добрив, неможливо одержати висо­коякісне зерно навіть після такого попередника, як чорний пар.

В степовій зоні України при вирощуванні озимої пшениці без добрив по чорному пару, одержане зерно по показникам якості відповідає стандартним вимогам на сильну і цінну лише в 50--55% випадків, після зайнятих парів - в 35-40%, після непарових попередників - в 20-25% випадків.

Добрива є одним з найбільш ефективних засобів в загальному комплексі агрозаходів, що сприяють підвищенню урожайності і поліпшенню якості зерна, при цьому найбільший вплив мають азотні добрива. Аналіз сучасного стану ви­робництва свідчить, що дефіцит азоту в грунті збільшується за рахунок вели­кого виносу його бур'янами та значних втрат, внаслідок мінералізації органіч­ної речовини післяжнивних рештків, при несвоєчасному і неякісному обробітку грунту.

Для забезпечення високого вмісту білка і клейковини в зерні необхідно досягти і підтримувати в грунті бездефіцитний баланс поживних речовин, зокрема азоту. На парових полях для одержання сильного і цінного зерна потрібно вносити як мінімум 60-90 кг/га азоту, а після непарових попередників - 90-120 кг/га. У вологі роки в умовах зрошення його дози повинні підвищува­тись на 30-45 кг/га. При визначенні конкретних доз мінеральних добрив для кожного поля потрібно враховувати запаси поживних речовин в грунті.

В південних районах Степу заплановану дозу мінеральних добрив краще вносити в грунт до сівби озимих. Весняне підживлення посівів проводити лише на тих полях, де азотні добрива восени не вносились. В північних районах сте­пової зони всі добрива рекомендується вносити до сівби озимих тільки після непарових попередників і зайнятих парів. На чорних парах кращі результати забезпечує весняне підживлення посівів азотними добривами від початку

польових робіт до виходу рослин в трубку локальним способом. В лісостеповій зоні і Поліссі азотні добрива вносяться роздрібно згідно з рекомендаціями нау­ково-дослідних установ зони.

Важливе місце в підвищенні якості зерна займають також пізні піджив­лення азотом. Оптимальні строки їх проведення визначаються утворенням у рослин 2-3 міжвузлів. В дощову погоду і в умовах зрошення азотні добрива можна вносити в сухому вигляді на вологий грунт або перед поливом. В цьому випадку, за даними Миронівського Інституту пшениці ім. В.М. Ремесла, резуль­тати отримують не гірші, ніж при застосуванні позакореневого підживлення. При зрошенні азот в дозах 30-60 кг/га можна вносити з поливною водою.

В посушливих умовах на богарі єдиним способом пізнього підживлення, при якому азот своєчасно потрапляє в рослини, є так зване позакореневе під­живлення шляхом обприскування посівів розчином карбаміду (30-45 кг/га), концентрація азоту якого (за діючою речовиною) в фазі колосіння не повинна перевищувати 15%, а на початку молочної стиглості зерна - 20%. Його розчин має нейтральну реакцію і на відміну від інших добрив, не спричинює опіків рослин, не призводить до корозії вузлів обприскувачів. Менші дози азоту вико­ристовують за жаркої посушливої погоди в посівах з помірною вегетативною масою і в пізні фази розвитку рослин, більші - за вологої погоди, розвинутої надземної маси рослин і в ранні фази їх розвитку.

Обприскування посівів з літаків в жарку погоду проводять лише вранці і ввечері, а в похмуру — на протязі дня, при швидкості вітру не більше 3-5 м/с, висоті польоту 5 м, з середньою витратою робочого розчину 200 л/га. На полях з технологічною або маркерною колією краще використовувати наземні об­прискувачі з витратою робочого розчину до 300 л/га. Ефективність такого під­живлення значно вища, ніж при авіаобробках.

Позакореневе підживлення доцільно проводити лише на тих полях, де є можливість підвищити клас якості зерна. Перш за все це повинні бути посіви сильних і цінних сортів по кращих добре удобрених попередниках з оптималь­ною густотою травостою, без явних ознак азотного голодування, сильного по-

лягання чи ураження хворобами. Більш точно потребу в позакореневому під­живленні визначають за допомогою листової діагностики рослин в фазі коло­сіння по методу Церлінга або за вмістом азоту в двох верхніх листках.

Слід відмітити, що позакореневе підживлення — досить складний, але найбільш ефективний захід поліпшення якості зерна. У виробничих умовах ви­конання цього агроприйому необхідно доручати тільки спеціалістам, які про­йшли підготовку в науково-дослідних установах.

Правильно проведене позакореневе підживлення підвищує вміст білка в зерні на 1-2 %, клейковини - на 2—4%, силу борошна - на 15-50 о.а., об'єм хлі­ба - на 10-50 см³.

Захист від шкідників. Серед шкідників озимої пшениці найбільш небез­печним є шкідлива черепашка. Вона знижує врожай і особливо його якість. Так, за наявності у воросі колосків лише 2-3% зернівок, пошкоджених клопом-черепашкою, вже помітно погіршується якість всієї партії зерна, втрачаються кондиції сильної і цінної пшениці. Такий рівень пошкодженості відмічається за чисельності 3-5 личинок на 1 м². В разі відсутності належного контролю чи­сельності шкідника, пошкодженість зерна може перевищувати 12%, що призво­дить до повної деградації клейковини.

Кількісні втрати врожаю спричиняють клопи, які пошкодили рослини до настання фази молочної стиглості зерна. Рослини, пошкоджені дорослими кло­пами у період кущення, жовтіють і засихають, а пошкоджені під час трубкуван­ня і колосіння - утворюють повну або часткову білоколосицю. Зниження вро­жаю відбувається при наявності великої кількості (15 особин/м² і більше) личи­нок в період цвітіння - початок формування зерна.

Щоб запобігти втратам врожаю і зберегти кондиції зерна, застосовують комплекс заходів, спрямованих на захист посівів від цього шкідника. Такі агро­технічні заходи, як підбір кращих попередників, дотримання системи обробітку грунту, строків і норм висіву насіння, системи внесення добрив, підживлення та інші прийоми, забезпечують оптимальні умови для росту і розвитку рослин, підвищують їх стійкість проти шкідливої дії клопа-черепашки.

Ранні і стислі строки збирання врожаю - досить ефективний прийом зни­ження чисельності черепашки та збереження кондицій сильної пшениці. Збира­ти хліби краще прямим комбайнуванням. Це значно знижує пошкодженість зерна личинками і молодими дорослими клопами, позбавляє їх джерел живлен­ня, що призводить до загибелі значної їх частини в період зимівлі. В першу чер­гу збирають посіви, найбільш заселені шкідником і ті, де чекають високоякіс­ного врожаю. В цих випадках зібране зерно зберігають окремо.

Хімічний захист проводять проти дорослих клопів, що перезимували, і личинок. Обприскування рослин в період виходу рослин в трубку приурочують до масової міграції клопа на посіви пшениці (з середини квітня в південних і до середини травня - в північних зонах його шкодочинності). Спочатку черепашка концентрується по краях поля, а потім розселяється по всій площі. Така диспер­сія шкідника дає змогу знищувати його обробкою крайових смуг поля шири­ною до 100 м. Обприскування посівів, ослаблених під час зимівлі чи весняної посухи, проводять за чисельності 2, а посівів з добре розвинутим травостоєм і у вологу весну — 4 особини/м². Для цього застосовують один з препаратів: актара 25, в.г. (0,12 кг/га), базудин 600, в.е. (1,5-1,8 л/га), Бі-58 новий, к.е. (1,5 л/га), бупьдок, к.е. (0,25 л/га), данадим, к.е. (1—1,5 л/га), децис форте, (0,05-0,08 л/га), кінмікс, к.е. (0,2 л/га), рогор-С, к.е. (1,5 л/га), фастак, к.е. (0,1 л/га), фуфанон, к.е. (1,2 л/га), ф'юрі, к.е. (0,07 л/га), штефесін, к.е. (0,2 л/га) або інші, передба­чені "Переліком...". Для підвищення ефективності обробок застосовують сумі­ші піретроїдних інсектицидів з фосфорорганічними у половинних нормах ви­трат. В цьому разі застосування піретроїдів розраховане на високу початкову їх ефективність, а фосфорорганічних — на більш тривалу захисну дію заходу, в т.ч. й за високих денних температур. У цей період більш ефективними є наземні обробки.

Для запобігання безпосереднього погіршення хлібопекарських якостей зерна проти личинок і дорослих клопів нового покоління, застосовують ті ж препарати, що й у фазі виходу в трубку. За невисокої чисельності, але більше 2 особин/м², оптимальним строком їх знищення є період молочної стиглості зер

на. За чисельності більше 30 личинок/м² кращі результати показують обробки в період формування зерна - початок молочної стиглості. Застосування інсекти­цидів в цей період можна поєднувати з сечовиною. Норма витрати сечовини за­лежить від мети застосування. Робочий розчин, що складається з 50 кг сечови­ни, 150 л води і гектарної норми інсектициду використовують для одночасного захисту пшениці і позакореневого підживлення. При використанні сечовини як антивипаровувача при авіаобробках норма її витрати повинна становити 3-5 л/га, при цьому норму витрати інсектициду можна зменшувати на 20-30%, а робочої рідини - з 50 до 25 л/га.

Цими ж обробками одночасно знищуються злакові попелиці і пшеничний трипс, живлення яких негативно впливає на посівні якості насіння. Під час прийняття рішень щодо проведення обприскувань посівів орієнтуються на ком­плексні пороги шкодочинності, тобто з урахуванням чисельності всіх наявних шкідників.

Захист від хвороб. Найпоширенішими в ареалі вирощування сильних пшениць є тверда і летюча сажки, кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз листя, бура листкова іржа, чорний зародок, вірусні хвороби, а в північній час­тині цього ареалу також фузаріоз і септоріоз колоса. Потенційні втрати врожаю від них, залежно від погодних умов року та стійкості сортів в степовій зоні, складають від 17,9 до 38,7%. При цьому значно знижуються технологічні, кор­мові, продовольчі якості зерна та посівні - насіння. Так, за оцінкою Інституту захисту рослин УААН, в зерні з посівів, уражених фузаріозом, значно погіршу­ється якість клейковини, а хліб з нього має низьку пористість і еластичність, знижується його об'ємний вихід, м'якуш має темне забарвлення. Крім того, фу­заріозне зерно містить мікотоксини, небезпечні для здоров'я людини і тварин. Засмічують і надають зерну токсичності і сажкові хвороби. Внаслідок уражен­ня листя плямистостями втрати становлять 10-15% врожаю зерна , а в осеред­ках їх значного розвитку - до 50% (воно стає щуплим, змінюється його хіміч­ний склад).

Найбільш економічно доцільними заходами обмеження шкодочинності хвороб залишаються агротехнічні, які сприяють зменшенню накопичення за­разної основи збудників хвороб, підвищують стійкість рослин. Це досягається в першу чергу якісним обробітком грунту, дотриманням чергування культур, знищенням бур'янів, падалиці і шкідників - резерваторів і переносників збуд­ників хвороб, використанням високоякісного насіння стійких сортів та реко­мендованих строків сівби, норм висіву, добрив, своєчасним і без втрат збиран­ням врожаю, правильною обробкою і зберіганням насіння тощо.

Передумови формування майбутнього врожаю створюються ще в допо­сівний період. Адже збудники багатьох хвороб, які представляють загрозу посі­вам, передаються насінням або через ґрунт (сажки, фузаріоз, гельмінтоспоріоз, септоріоз і ін.). Ефективним заходом захисту від них є протруєння насіння. Ви­користання при цьому системних препаратів знижуватиме також ураженість рослин плямистостями листя на ранніх етапах вегетації. За результатами фіто­експертизи насіння, для протруєння підбирають препарати з відповідним спек­тром їх дії (табл. 4).

Проти плямистостей листя (борошниста роса, бура листкова іржа, септо­ріоз) застосовують один із фунгіцидів: альто супер, к.е., байлетон, з.п., бампер, к.е., імпакт 25, к.с., рекс, к.е. (0,5 л/га), рекс топ, к.с. (1—1,5 л/га), спор­так, к.е. (0,9 л/га), танго, к.е., фалькон, к.е. (0,6 л/га), фолікур БТ, к.е. (0,6 л/га). Проти борошнистої роси і септоріозу також ефективні дерозал, к.с. або штефе-зал, к.с. (0,5 л/га), корбель, к.е. (0,5-1 л/га), фундазол, з.п. (0,3-0,6 кг/га). Об­прискування проводять при ураженні рослин понад 1% в умовах високої (95— 100%) вологості повітря. За сприятливих умов для розвитку цих хвороб прово­дять також обприскування у фазі колосіння - цвітіння.

Для безпосереднього захисту посівів від фузаріозу колоса (за дощової по­годи і температури повітря 28-30°С) рекомендується обробляти посіви на по­чатку цвітіння фолікулом БТ (1-1,25 л/га) або біопрепаратом агат 25К (10 г/га).

Боротьба з бур'янами. Одним із факторів, що знижують урожай озимої пшениці, є наявність в посівах бур'янів. Бур'яни не тільки пригнічують ріст і розвиток рослин озимої пшениці, але й знижують їх продуктивність та погір­шують якість продукції. При оцінці якості партій зерна доводиться завжди ви­значати наявність в них насіння бур'янів.