3. Директорія. Перемога більшовиків.

18 грудня 1918 р. у місто вступили війська Директорії. Було скасовано всі декрети гетьманського уряду, заборонено використання російської мови в офіційних установах. Нова влада проголосила відновлення УНР, в якій найвища влада мала належати Директорії. Однак про повновладдя останньої не було чого й казати. Адже південна частина України була окупована французькими військами, а на Лівобережжі Директорія не мала підтримки місцевої влади, яка була в основному радянською. Річ у тім, що на значній території України діяв (створений у листопаді в Москві) уряд Радянської України, який підтримували численні повстанські загони, що не визнавали ні гетьмана, ні Директорії. На радянський бік перейшли війська Нестора Махна, повстанська група отамана Григор'єва, отамана Терпила (Зеленого) та ін.

За цих умов у Києві відбулося свято Соборності України. На Софійському майдані проголошено Злуку УНР з ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка). Проте національно-патріотична акція не могла бути на той час матеріалізована. На заваді стали значні політичні протиріччя в самій Україні.

Державотворчі позиції Директорії зазнали рішучої критики як з боку правої, так і з боку лівої опозиції.

С.Петлюра остаточно захопив владу і назвав себе головою Директорії, яка перетворилась на знаряддя диктатури військових.

У цей час радянські та повстанські війська 2 лютого 1919р. зайняли Київ. Директорія змушена була переїхати до Вінниці.

Так створився в Україні надзвичайно заплутаний клубок національних, соціальних, політичних та інших протиріч. З півдня проти більшовицьких військ за “єдину й неподільну Росію” виступила з боями “добровольча армія” генерала Денікіна. Це внесло корективи в тактику різних політичних сил та військових угруповань в Україні. У лютому до Києва з Харкова переїхав уряд Радянської України на чолі з Християном Раковським. Але і в “радянській” Україні не було спокійно. Політика “воєнного комунізму” викликала невдоволення насамперед серед селянства. Антибільшовицькі повстання по всій території очолили українські соціал-демократи, хоч вони й стояли на радянській платформі. Програмою дій повстанців була боротьба з “московськими окупантами” за незалежну Українську Радянську республіку.

Важливим для України був і зовнішньополітичний фактор. Ситуація в Європі була неспокійною і нестабільною. Під впливом комуністичних ідей сталися революції в Німеччині, Австрії, Італії, Чехословаччині, Югославії, Болгарії, Угорщині... У багатьох країнах почали активно діяти комуністичні групи і партії. У березні 1919 р. було створено Ш (комуністичний) Інтернаціонал.

Радянські війська повели успішний наступ на Денікіна, зайнявши в грудні Київ, далі Полтаву і Харків. Вагомий внесок в розгром денікінців зробила повстанська армія Нестора Махна (в основі селянська).

В Україні йшло перегрупування політичних сил. Створилися певні реальні умови для державотворення Радянської України.

Успішний наступ радянських військ змусив Польщу укласти перемир'я з Москвою.

18 березня 1921 р. у Ризі був підписаний мирний договір між Радянською Росією і Польщею. Польща офіційно визнала Українську Соціалістичну Радянську Республіку, був встановлений міждержавний кордон. Значна частина українських земель, зокрема Холмщина і (де народився М.С.Грушевський), Підляшшя, Західна Волинь, Західне Полісся, відійшла до Польщі. Основна територія України залишилась радянською, з столицею в Харкові.

Ризьким договором було обумовлено також заборону перебування на території Польщі антирадянських військ і організацій. Таким чином, як Директорія та її уряд, так і інші українські організації та військові угруповання втратили право легальне існувати на території Польщі і фактично перейшли на нелегальний статус, що обмежувало, а часом і унеможливлювало їхню діяльність.

Таким чином, Ризький договір підвів риску під чотирирічною боротьбою (1917—1921 рр.) за Українську державу і державотворення. Проголошена в кінці 1917 року Українська Радянська Республіка в кінці 1922 р. об'єдналась з іншими радянськими республіками (Росія, Білорусія і Закавказька федерація) в Союз РСР, який проіснував до 1991 р.