Тема 4 Політичне становище України у 2 половині хvіі -XVIII ст.

План

1. Політичне становище України у 2 половині ХVІІ -XVIII ст. Іван Виговський. Гадяцька угода.

2. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства.

3. Гетьманщина. Ліквідація гетьманщини та автономії України.

4. Правобережна Україна у XVIII ст.

5. Становище Запорізької Січі та її ліквідація.

1. Політичне становище України у 2 половині хvіі -XVIII ст. Іван Виговський. Гадяцька угода.

Поява на європейській арені нової Української козацької держави стала значною подією в житті українського народу. Українська козацька держава перейшла під протекторат московського царя, звільнившись від польського панування. Але ці події не розв’язали повною мірою завдань, які стояли перед українським народом на передодні війни, а саме:

• укладення договору між Україною та Росією не гарантувало Україні безпеки з боку Польщі та кримських татар;

• в межах Української держави не було возз’єднано всі етнічно-українські землі.

Складними були відносини і у середині українського суспільства. Селяни й рядові козаки хотіли бути вільними господарями-землеробами, а старшина, шляхта, вище духовенство прагнули зосередити в своїх руках якнайбільше земель і перетворити селян у своїх підданих, зайнявши місце польських магнатів і шляхтичів. Це стало основою гострих соціальних конфліктів.

Разом з тим, царський уряд уже з перших днів намагався обмежити права Української держави. Він проводив політику підпорядкування, а потім і повної ліквідації Української держави. Це викликало незадоволення як серед старшин, так і серед народних мас. У боротьбі за незалежність Української держави гетьмани і різні групи старшин орієнтувалися на різня держави – Польщу, Туреччину, Росію і Швецію. Особливо ускладнилися ця ситуація після смерті Богдана Хмельницького.

Своїм наступником гетьман намітив молодшого сина Юрія, але Україна потребувала твердої руки, і тому вже через якийсь місяць 16-річний Юрій передав владу в руки козацтва.

Гетьманом було обрано генерального писаря Івана Виговського (1657- 1659 р.), який намагався продовжити політику Хмельницького в останній рік свого гетьманування, тобто шукав тіснішого зв'язку з Швецією. Вже у жовтні 1657 р. в Корсуні був укладений формальний союз із Швецією.

Але Швеція теж не виправдала покладених на неї надій. Втомлена довгою війною, вона проводила мирні переговори з Польщею і Москвою. Це й примусило Виговського круто змінити свою політичну лінію. Він вирішив порозумітися з старим ворогом – Польщею, яка тепер була готова до більших поступок. У вересні 1656 р. українська і польська делегації підписали унію в Гадячі. За нею Україна – Велике князівство Руське – входила до складу Речі Посполитої і утворювала, разом з Польщею і Литвою, окремий державний організм, причому всі три держави об'єднані були особою короля. Державна влада українська поширювалась на воєводства - Київське, Чернігівське, Брацлавське (український проект угоди передбачав значно ширшу територію князівства руського).Церковна унія була скасована, а православ’я зрівняне в правах з католицтвом. В галузі культури обіцяно свободу друку і заснування двох академій, тобто університетів (один у Києві).

Гадяцька угода була прийнята Москвою як одверте оголошення війни. На Україну вступила 100-тисячна царська армія під командою князя Трубецького, яку було розбито 8 липня 1659 р. під Конотопом спільними українсько-польсько-татарськими силами. Але й цей успіх не змінив ста­новища гетьмана Виговського. Союз із Польщею був справою його та вищої української старшини. Рядове козацтво, селянство та міщанство, навіть частина старшини не сприйняли Гадяцької угоди. На лівобережній Україні почалися заворушення, які змусили Виговського у вересні 1659 р. відмовитися від влади.