Додаток
Непрямі податки — це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи наданої послуги.
Акцизи (специфічні та універсальні) — це непрямі податки, які встановлюються державою на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і сплачуються покупцем. Існують три форми універсальних акцизів:
податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;
податок з обороту (застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі);
податок на добавлену вартість (сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг).
Непрямі податки, перш за все, призначені для переміщення податкового тягаря на кінцевого споживача. Саме тому, ПДВ досить часто називають “податком на споживання”.
Ідея введення податку на обіг, який є попередником ПДВ, належить німецькому підприємцю фон Саймонсу, який у 1920-х роках у своїх працях теоретично обґрунтовував доцільність і необхідність введення такого податку.
Першим описав механізм дії ПДВ французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ перед іншими універсальними акцизами — податком з обороту і податком з продаж. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу.
Введення податку на додану вартість було зумовлено необхідністю отримання додаткових стабільних надходжень до державного бюджету для відновлення економік після Другої Світової війни.
В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Пізніше був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. Цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.
До 01.10.1997 року системі ПДВ притаманно:
відсутність механізму бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;
відсутність правил інфляційної нейтральності;
момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань;
ПДВ, сплачений у ціні капітальних товарів, амортизується;
податкове поле зруйновано численними пільгами.
Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон 03.04.1997 р. і введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін. Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:
Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше).
Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом і розрахунковим документом.
Податкове зобов'язання платника податку — загальний ПДВ, що нарахована платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді.
Звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, сплачена у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів.
Бюджетне відшкодування ПДВ — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку — покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.
Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:
експортованих товарів та супутніх експорту послуг;
поставок для заправки або постачання морських суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;
поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
поставок для заправки або постачання космічних кораблів;
поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);
послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.
Операції, які не належать до об'єкта оподаткування (здійснюються суб'єктами господарювання):
надання послуг зі страхування;
виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
надання брокерських, дилерських послуг;
випуск, розміщення і продаж цінних паперів;
передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.
оплата вартості фундаментальних досліджень, що здійснюються за рахунок держ бюджету.
Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори.
База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.
Термін сплати ПДВ — 12 або 40 днів.
У разі бартерних операцій база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни зазначених операцій, але не нижча за звичайну ціну.
Якщо витрати на сплату ПДВ не підтверджені податковою або митною декларацією, то включати їх у податковий кредит не дозволяється.