8. Чи потрібен Україні пдв (економічний аспект)?
Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.
Непрямі податки, перш за все, призначені для переміщення податкового тягаря на кінцевого споживача. Саме тому, ПДВ досить часто називають “податком на споживання”.
Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.
В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість»
З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%;
з 1 січня 2014 року розмір ПДВ повинен стати - 17%.
ПДВ — найзначніший за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Надходження від його сплати у 2010 році сформували 58,6% всіх податкових надходжень.
На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу.
Введення податку на додану вартість було зумовлено необхідністю отримання додаткових стабільних надходжень до державного бюджету для відновлення економік після Другої Світової війни.
Другий етап становлення ПДВ розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті введеному в дію з 1 жовтня 1997 року,
Функціїї пдв:
Фіскальна (оподаткування) (полягає в мобілізації надходжень шляхом справляння даного податку від громадян до бюджету. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності – він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує)
Розподільча (до бюджету вилучається частина доходів від високорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери економіки)
регулювальна
стимулююча (проявляється в зовнішньоекономічній діяльності, шляхом застосування нульової ставки ПДВ на експортну продукцію. Використання цієї функції сприяє закріпленню та розширенню присутності підприємств України на світовому ринку)
Існує дві можливих ставки оподаткування:
звичайна (20 відсотків)
нульова (нуль відсотків)
Платники ПДВ - юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності та мають індивідуальний податковий номер.
Платником податку є особа, яка:
здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється платником податку;
імпортує товари обсягах, що підлягають оподаткуванню;
імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України,
будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку;
здійснює операції з реалізації конфіскованого майна;
уповноважена вносити консолідований (объедененный) податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому КабМіном;
поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальної комп'ютерних мереж;
Не є платниками ПДВ філії (відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.), оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.
Надання послуг зі страхування;
Виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
Випуск, розміщення і продаж цінних паперів;
Передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.
Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних місяців.
Об'єктом оподаткування є:
продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами);
завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України.
Основні переваги ПДВ:
Виконує роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу;
може бути використаний в антиінфляційних процессах;
є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України;
зручний для фірм, оскільки гармонізує податкову, фінансову і бухгалтерську звітність;
прискорює витіснення з ринку слабких виробників;
є одним з головних елементів регулювання економіки країни та важелем впливу на зміну ринкової кон’юнктури (учаники ринкових відносин, складова ринку);
забезпечує економічну нейтральність (не вносить викривлень в систему економічних стимулів суб'єктів господарювання);
має широку базу оподаткування;
регулює розмір заробітної плати і ціни;
позитивно впливає на процеси нагромадження, оскільки менше зачіпає прибуток, який є одним з головних джерел акумуляції (накопичення) капіталу.