Розділ 6. Ризики та оцінювання ризиків інвестиційної діяльності та власне бачення виникнення останньої кризи в Україні на фоні світової кризи і пропозиції щодо виходу з неї.

Інвестиційний ризик уявляє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов'язаний з умовами даного проекту.

Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику:

• політичний ризик;

• загальноекономічний ризик;

• правовий ризик;

• технічний ризик;

• ризик учасників проекту;

• фінансовий ризик;

• маркетинговий ризик;

• екологічний ризик.

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помітками планування та організації конкретних проектів.

Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та поміток широкого спектру сторін інвестування, як-от пов'язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, несплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку , часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.

Нарешті, ризик учасників проекту може бути пов'язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів.

Крім того виділяють ще три групи, залежно від сфери вкладення капіталу:

• інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу та невиробничу сфери економіки;

• інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;

• кредитні ризики.

Перша з вищезгаданих груп ризиків уявляє собою сукупність всіх тих ризиків, які діють на фірму під час проведення нею господарської діяльності, за винятком тієї її частини, яка пов'язана з діяльністю на фінансовому ринку.

Інвестиційні ризики, пов'язані з діяльністю на фінансовому ринку, у свою чергу поділяють на три групи:

ризики втраченого зиску; ризики зниження доходності; відсоткові ризики.

Кредитні ризики тісно пов'язані з відсотковими, причини їхнього виникнення здебільшого однакові. Головна відмінність між цими двома групами ризиків зниження доходності полягає в тому, що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, а кредитні - з позицій позичальника.

Можна виділити такі основні причини виникнення ризиків:

• зовнішньоекономічні (можливість ембарго, закриття кордонів тощо);

• несприятливий політичний клімат у країні та регіоні;

• недостатньо повна і неточна інформація, яка застосовується під час впровадження проекту;

• нестабільність кон'юнктури ринку;

• ймовірність виробничо-технологічних ризиків (аварії, брак тощо);

• непередбачуваність дій учасників.

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується декілька методів:

• метод експертних оцінок;

• ймовірнісно-статистичний метод;

• метод розрахунку терміну окупності проекту;

• метод аналогій;

• метод відсоткової ставки з поправкою на ризик;

• метод критичних значень та ін.

Чим менший ступінь ризику інвестиційного проекту, тим він є привабливішим для інвестора, оскільки інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або призводять, іноді, навіть до збитків. Саме тому інвестори в умовах економічної невизначеності, в яких змушені діяти, обов'язково повинні враховувати вплив інвестиційних ризиків на підприємницьку діяльність. [12]

Економічна криза - це фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження вироб¬ничих потужностей, зростання безробіття та ін.». Криза має циклічний характер і виявляється в надвиробництві товарів і капіталу, тобто виготовляють більшу кількість товарів, ніж ту, яку може спожити суспільство. У цілому кризи глибоко руйнують усе народне господарство та наочно свідчать про силу саморегулювального механізму ринкової економіки.

Світова фінансова криза виникла у США як наслідок розвалу ринку нерухомості та фінансового ринку в цілому. Пізніше криза поширилась по всьому світу, кардинально вплинувши при цьому й на вітчизняний фінансовий ринок. Основними її причинами вчені економісти вважають:

- надмірну експансивну грошову політику Федеральної резервної системи США;

- наявність дисбалансу у світовій економіці (значний профіцит у зовнішній торгівлі Китаю та суттєвий торгівельний дефіцит у США тощо;

- недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках;

- недосконалість регулювання фінансових ринків і на міжнародному, і на національному рівнях.

Основними причинами фінансової кризи в Україні була залежність фондового ринку від інвестицій нерезидентів, занадто велика зовнішня заборгованість суб’єктів економічної діяльності, низький рі¬вень ліквідності банківських установ.

Як зазначено в офіційному державному документі «Україна - Меморандум про економічну та фінансову політику», «Україна зазнала тяжкого удару від глобальної кризи, опинившись в одній із найскрутніших ситуацій рецесії в Європі. Скорочення темпів економіки стало відбитком різкого погіршення зовнішньої кон’юнктури, що спричинило значне скорочення експорту, відтік капіталу, різке знецінення гривні та ажіотажний відтік депозитів з банківської системи. Вплив цих зовнішніх шоків був помножений на вже існуючі проблеми в економіці та фінансовій сфері - зокрема, залежність від імпорту енергоносіїв, слабку диверсифікацію експорту та широко поширену доларизацію паси¬вів приватного сектору. Хоча завдяки суттєвому скороченню внутрішнього попиту дефіцит поточ¬ного рахунку різко скоротився до 1 відсотка ВВП, більш слабкі потоки прямих іноземних інвестицій та значні відтоки капіталу, спричинені низьким рів¬нем довіри, призвели до суттєвого дефіциту платіжного балансу і зниження чистих міжнародних резервів». [13]

Сьогодні світова фінансова криза впливає на економіку України через:

1. Циклічне уповільнення світової економіки, що загалом може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку та призвести до зни-ження надходжень державного бюджету, девальвації гривні, зменшення заробітної плати тощо.

2. Стрибки цін на товари на світових ринках, ви-кликані нестабільністю фінансових і валютних рин-ків. У разі їх значного падіння виникне проблема скорочення торгівельного балансу, що значно послабить позицію України на міжнародних ринках.

3. Обвал котирувань на світових фондових ринках спричинив різке і вагоме падіння акцій вітчизняних компаній.

4. Паніка на фінансових ринках і банкрутство ве-ликих інвестиційних банків загрожують труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняних банків та корпорацій.

Основними рисами сучасного економічного становища України є:

• значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;

• відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;

• паливно-енергетична залежність від Росії;

• надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;

• криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кла-нами найприбутковіших секторів економіки України;

• «відірваність» України від світової економіки.

Протягом 2007-2010 рр. більш як половина провідних країн світу перебувають у стані фінансово- економічної кризи. Й Україна - у тому числі, про що свідчать її основні макроекономічні показники (ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, торгівельне сальдо, стан гривні, політична нестабільність і соціальна нерівність населення). Проте особливу увагу варто звернути саме на зменшення виробництва, оскільки цей фактор є ключовим при розв’язанні проблем, отриманих унаслідок кризи.

Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв’язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис-тематичною незбалансованістю доходів і видатків бюджету, невпинним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо.

Поширення негативних тенденцій у світовій економіці, падіння попиту та цін на світових товарних ринках зачепило також Україну і вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки.

Глибока українська криза, яка ускладнюєть¬ся впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми при-чинами, котрі виходять за межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широких верств населення.

Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні по-силено підтримувалася політика, спрямована на під-вищення грошових доходів населення, що не врахо-вувала показників зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного забезпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання). У 2010 році, по-рівняно з 2000-м, доходи населення зросли в п’ять разів, водночас як виробництво товарів народного споживання - тільки удвічі.