Розділ 5. Інвестиційне оцінювання на практиці в Україні і за кордоном, в тому числі складання кошторисів інвестиційних проектів.

Оцінювання – це дослідження та оцінка нових програм і проектів, це результати, про ті чи інші програми, їх аналіз, який проводиться при порівнянні певних показників. За допомогою оцінювання відбувається вдосконалення програм, методів, засобів, які виконуються у різних країнах світу, а також можна дати оцінку про проект на підставі різних показників та вимірювань.

Визначають оцінювання за такими п’тьма елементами :

Перший - систематична оцінка, яка свідчить про науково-дослідну природу процедур оцінювання, це означає, що не зважаючи на дослідження, будучи воно якісним чи кількісним, воно повинно узгоджуватися з формальними правилами, які властиві сфері досліджень соціальних наук.

Другий і третій елементи визначають, куди саме спрямоване дослідження: на процеси чи результати програм чи проектів, чи відповідають вони планам, наскільки тощо.

Четвертий елемент визначає стандарти (норми і нормативи), згідно з якими здійснюються порівняння, воно полягає в зборі даних .

П’ятий елемент - визначає мету, а щоб досягнути її , проводиться оцінювання. [9]

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (привабливості) інвестування.

Оцінка інвестицій - це процедура порівняння результатів і витрат проекту на підставі стандартних фінансових критеріїв.

Кожну оцінку треба починати з чіткого визначення, що саме повинна дати інвестиція. Виявлення проблеми, яка буде вирішена за допомогою даного інвестиційного проекту, і визначення можливих альтернатив інвестиції є вирішальним моментом для правильного аналізу.

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, ступінь яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна оцінка ефективності проекту для народного господарства в для галузі, групи підприємств, регіону тощо. Від виду оцінки ефективності реалізуються певні методи аналізу.

Для формування сприятливого інвестиційного клімату в економічній практиці пропонується застосовувати такі методологічні положення: інвестиційний клімат має забезпечувати баланс інтересів всіх учасників інвестиційної діяльності та бути стабільним і досить гнучким; для різних інвестицій необхідний відповідний режим їх стимулювання; інвестиції покликані забезпечувати впровадження у виробництво інноваційних факторів розвитку; інвестиції повинні бути чітко збалансовані з процесами відтворення робочої сили шляхом створення необхідної кількості ефективно функціонуючих робочих місць; інвестиційна діяльність не повинна порушувати комплексні властивості економічної стійкості та безпеки господарських систем, а також екологічних умов регіонів та економіки в цілому.

Крім того можна виділити основні методи, що визначають інвестиційне середовище:

а) інституціональні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, український менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура;

б) економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва;

в) соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва. [10]

Інвестиційне проектування це розробка комплексу технічної документації, що містить техніко- економічне обґрунтовування (креслення, записки пояснень, бізнес інвестиційного проекту та інші матеріали, необхідні для здійснення проекту). Його невід'ємною частиною є розробка кошторису, що визначає вартість інвестиційного проекту.

При визначенні кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, споруджень, об'єктів, їхніх частин і видів робіт складається кошторисна документація, що складається з локальних кошторисів, локальних кошторисних розрахунків, об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків, кошторисних розрахунків, на окремі види витрат, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва і т.д. Кошторисна документація складається у визначеній послідовності, з поступовим переходом від дрібних до більш великих елементів будівництва, що представляє собою вид робіт (витрат) - об'єкт-пусковий комплекс-черга будівництво-будівництво (будівництво) у цілому.

При складанні кошторисної документації рекомендується використовувати кошторисно- нормативну (нормативно-інформаційну) базу. Локальні кошториси (локальні кошторисні розрахунки) складаються по робочих кресленнях на окремі види будівельних і монтажних робіт з форм, що рекомендуються. У них визначається кошторисна вартість конструктивних елементів і видів робіт. Обсяги будівельних і монтажних робіт беруться з відомостей обсягів робіт або визначаються по робочих кресленнях. Обчислення обсягів робіт виробляється по схемах, що дозволяє легко простежити хід розрахунків, послідовність їхнього виконання і формули підрахунків.

У локальних кошторисних розрахунках (кошторисах) може вироблятися угруповання даних у розділ по окремих конструктивних елементах будинку (спорудження), видам робіт і пристроїв, що враховує специфічні особливості окремих видів будівництва.

Порядок угруповання регламентується виробничо-галузевими і територіальними нормативними документами.

Вартість у складі локальних кошторисних розрахунків (кошторисів) складається з прямих витрат, накладних витрат і кошторисного прибутку.

При визначенні кошторисної вартості ресурсним методом складається локальний ресурсний кошторисний розрахунок (локальний кошторис).

У локальному ресурсному кошторисному розрахунку виділяються наступні ресурсні показники: трудомісткість робіт (у людино-годинах) для визначення основної заробітної плати робітників, що виконують будівельні роботи й обслуговують будівельні машини; час використання будівельних машин (у машино-часах); витрата матеріалів, виробів і конструкцій (у прийнятих фізичних одиницях виміру: мз, М2, т, п. м. і ін) і витрата ресурсів, на транспортування матеріалів, виробів і конструкцій. Вартість ресурсів при цьому визначається по поточних або прогнозованих цінах.

В об'єктному кошторисному розрахунку (кошторису) построчно й у підсумку приводяться показники одиничної вартості на і м обсягу, і м площі будинків і споруджень, і м довжини мереж і т.д. Також за підсумком приблизно показуються поворотні суми, що є підсумком поворотних сум, визначених у всіх стосовним до цього об'єкта локальних кошторисах.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва складається на основі об'єктних і локальних кошторисів, а також кошторисних розрахунків на додаткові витрати в базисно- поточному або базисно-прогнозному рівні цін і є основним документом, що визначає вартість будівництва підприємств, будинків і споруджень. [11]