Ліси о. Тасманія
Найяскравіші фрагменти колосального стародавнього дощового лісу зустрічаються на Тасманії, більш чверті території якої залишається все ще незайманою.
Близько 250 мільйонів років тому Тасманія разом з рештою Австралією, Новою Зеландією, Антарктидою, Південною Америкою, Африкою та Індією входила до колосальний південний континент Гондвану. Великий континент займав більше половини земної кулі, і значну частину його покривав дощовий ліс помірного поясу. Великий його ділянка, визнаний природною спадщиною, займає площу 10813 кв.км. і включає в себе чотири національні парки, два державних заповідника, два природоохоронні зони і державні ліси. Істинно незаймана природа стає все більш рідкісним явищем, тому що величезні простори дощового лісу являють собою унікальні та безцінні природні ресурси, які потрібно цінувати і берегти.
Ці дикі місця тягнуться від узбережжя до серця Тасманії, піднімаючись на 1615 м. над рівнем моря. У прибережній смузі дощового ліси помірного поясу представлені і вічнозелені і листопадні дерева. У цьому вологому і м'якому кліматі прекрасно розвиваються, досягаючи колосальної висоти багато видів дерев. Вони дають деревину надзвичайно високої якості, цінується по всьому світу, від чого над ними постійно нависає загроза надмірної комерційної вирубки.
Дощовий ліс Тасманії різко контрастують з дощовими лісами тропіків тим, що тут росте дуже небагато видів дерев - рідко більше восьми, хоча і спостерігається буйно розрісся підлісок і епіфіти, такі як мохи, папороті та лишайники, що борються між собою за життєвий простір. З дерев характерні південний бук, який разом з атротаксісом остистих (до цих пір збереглися окремі древні особи, чий вік перевищує 2000 років) і атротаксісом кипарисовим являє собою справжній релікт покривали Гондвану лісів. У деяких місцях зарості евкаліпта, найвищого рослини в світі, утворюють лісовий полог на висоті 90 м. У вищих областях борються за виживання рослини альпійського пояса, дерева там низькорослі і вузлуваті через холод і вітрів.
Розділ 2 тваринний світ австралії
Тваринний світ Австралії та прилеглих великих і малих островів дуже різноманітний.
Природа створила Австралію нібито величезний заповідник. Фауна материка вирізняється високим ендемізмом і глибокою давністю. Тут збереглися тварини, дуже близькі до тих, що заселяли Землю в далекі часи. У палеозої і мезозої, коли Австралія мала сухопутні зв’язки з Південно-Східною Азією, тваринний світ її не був таким своєрідним. Відомо, наприклад, що в пермі і тріасі в Австралії жили представники рептилій північної півкулі. Сумчасті, нині типові тільки для Австралійської області, прийшли в Австралію задовго до початку четвертинного періоду.
Відокремлення Австралії від Південно-Східної Азії, що відбулося в неогені – на початку четвертинного періоду, виключило можливість проникнення на материк вищих ссавців, у тому числі хижих, які знищили сумчастих в інших місцях земної кулі.
Сумчастих ссавців в Австралії і на найближчих до неї островах близько 180 видів. Малята в сумчастих тварин народжуються недорозвиненими й безпорадними. Свій розвиток вони закінчують у складці шкіри, яка утворює на животі самиці кишеню, або сумку. У найбільшої сумчастої тварини – великого кенгуру – маля народжується завбільшки з волоський горіх, сліпим і лише з зачатками ніг. У тілі матері воно розвивається один місяць, а у сумці – близько 8 місяців. Обрісши шерстю, маля на розвинених, міцних ногах може виходити з сумки й бігати біля матері.
Однак воно ще деякий час ховається в сумку, хоч вже ледве вміщується там. Від небезпеки кенгуру рятується втечею, несучи в сумці маля. Коли великий кенгуру біжить спокійно, він робить стрибки завдовжки 3 м, а в переслідуваннні – до 10 м. Кількість кенгуру в Австралії зменшується. Їх винищують заради цінної шкури.
Рис.2.1. Кенгуру з малям
У тропічних лісах Австралії і Нової Гвінеї водяться деревні кенгуру. Вони добре лазять по деревах. Довгі пальці на передніх ногах дають їм змогу триматися за гілки й хапатися за гілки й хапати плоди.
Кускуси, які живуть у лісах, дещо схожі на нашу білку. Серед них один вид має назву – кузулиса. Це дуже важлива хутрова тварина Австралії. Щороку добувають близько мільйона шкурок цих звірят.
Рис. 2.2. Кускус
Живе в Австралії сумчастий мурашкоїд (рис.2.3) завбільшки з білку. У самок цієї тварини сумка нерозвинена, і малята висять, присмоктавшись до сосків матері.
Рис. 2. 3. Сумчастий мурашкоїд
Вомбат – незграбний звір, який нагадує бабака або маленького ведмедя, живе в тропічних лісах південної Австралії. Вобат – нічна тварина, він риє в землі глибокі нори, де й оселюється.
Рис. 2.4. Вомат
Коала веде деревний спосіб життя, водячись в евкаліптових лісах східної Австралії. Коала вкритий густою і м’якою шерстю. Хутро вобмата і коали називають у хутровій торгівлі хутром „австралійського ведмедя”. Як і всі сумчасті, коала з’являється на світ надзвичайно маленьким: довжина маляти близько двох сантиметрів, вага – 5 грамів.
Рис.2.5. Коала
Однак воно відразу може без сторонньої допомоги перебратися в мамину сумку, де п’ять-шість місяців підряд безперервно ссе молоко. На кінець цього часу воно вже досягає сімнадцяти-вісімнадцяти сантиметрів і починає виглядати з сумки. Підрісши ще – воно вилазить і висить у матері на спині. Але тільки від року коала повністю стає самостійним. Приручити коалу, як приручають собаку або кішку, не можна, але коали, яких тримають у неволі у численних приватних звіринцях, дуже прихильні до людей.
Серед різних видів кажанів особливої уваги варті великі крилани, або летючі собаки. Крилани є також у тропічних областях Африки та Азії. Летючі собаки люблять м’які плоди. Шкода, якої вони завдають садівництву Південного Уельсу (штат Австралії) оцінюється тисячами фунтів стерлінгів. Живуть летючі собаки зграями.
Рис. 2.6. Великий крилан
Дикий собака Австралії динго, як гадають, здичавілий свійський собака. Він попав на материк до появи там європейців. Динго заподіює шкоди вівчарству й свійській птиці.
Рис.2.7. Дикий собака динго
Кріль був привезений до Австралії до Австралії з Європи і розмножився у великій кількості. Він став бичем вівчарства: кролячі нори псують великі пасовища.
Рис. 2.8. Кріль
В Австралії, Новій Гвінеї й Тасманії живуть цікаві тварини – качконіс і єхидна.
Качконіс – невеликий звір, близько 60 см завдовжки, вкритий густою бурою шерстю, з перетинками на лапах і качиним дзьобом. Качконіс живе в норах по берегах річок; самка відкладає там два яйця. Малята, вилупившись з яєць, живляться молоком матері. У самки замість сосків на череві є отвори молочної залози, і молоко, виділяючись з них, збирається в заглибині на череві, звідки малята злизують його. Качконіс живиться дрібними тваринами – молюсками й рачками.
Рис.2.9. Качконіс
Єхидна водиться в сухих місцях Австралії, Тасманії та на Новій Гвінеї. Тіло її вкрите грубою шерстю, а на спині – голками. Маленька головка витягнута й утворює щось подібне до дзьоба. Єхидна особливо охоче поїдає мурашок. Самка відкладає одне яйце й ховає його в сумку на черевці. Маля живиться молоком матері, яке виділяється з отворів молочних залоз, що відкриваються всередину сумки.
Рис. 2.10. Єхидна
У сухих місцях північної Австралії живе велика плащоносна ящірка. Складки шкіри, зібрані на її шиї, утворюють комір. Ящірка швидко бігає на задніх ногах.
Рис. 2.11. Плащоносна ящірка
Біля берегів північної Австралії живуть крокодили, у ріках – двоякодихаюча риба цератод, або рогозуб, споріднена з африканським протоптерусом.
Рис. 2.12. Крокодил
Світ птахів Австралії має своїх дуже цікавих представників. Серед них – австралійські страуси ему та каузар з голою шиєю і головою, яскраво забарвлені в гарні голубий, жовтий і червоний кольори. Голову каузара вкриває виріст у вигляді шолома.
В Австралії дуже багато різних видів папуг. Дуже красиві какаду – білі або рожеві, з яскравими чубчиками на голові; вони живуть у дуплах дерев і на скелях.
Рис.2.13. Какаду
Хвилясті маленькі папуги тримаються величезними зграями, як наші горобці. Вони налітають на посіви й завдають шкоди місцевому сільському господарству.
У лісах Нової Гвінеї водиться великий темно-синій вінценосний голуб. На голові в нього велике гарне віяло з пір’я.
У лісах Нової Гвінеї та Австралії трапляється гігантський зимородок-реготун завбільшки з ворону; його крик скидається на людський сміх.
Цікаві смітні кури, поширені в Австралії та на Новій Гвінеї. Ці птахи згрібають листя в купи заввишки до 1 м і діаметром до 5 м. У купу загниваючого листя самка відкладає яйця, і в них розвиваються пташенята. Вони вилуплюються з яєць з розвиненим пір’ям на крилах і відразу починають літати й бігати.
Рис.2.14. Смітна курка
В Австралії водяться чорний лебідь і райські птахи з надзвичайно красивим оперенням. Останні живуть ще на Новій Гвінеї та на деяких островах поблизу Австралії. Краса оперення цих птахів завжди приваблювала людей. Довгий час птахів винищували заради пір’я. Вони йшли на прикрашання капелюхів, їх збирали аматори-колекціонери та музеї всього світу. В результаті хижацького полювання деякі види цих напрочуд гарних птахів зникли.
Рис. 2.15. Чорний лебідь
З райськими птахами споріднені невеликі, завбільшки з дрозда, альтанкові птахи. Вони влаштовують з гілок курінці або альтанки і прикрашають їх пір’ям папуг, черепашками слимаків та побілілими на повітрі кістками. Залітаючи в будинки, птахи крадуть блискучі речі і розкладають їх біля своїх альтанок. Ці споруди є місцем для шлюбних ігор і зустрічей птахів.
Ківі – мешканець островів Нової Зеландії – належить до нелітаючих птахів. На зріст він з курку, вкритий темним волосоподібним пір’ям. Ніздрі в нього на самому кінці дзьоба, що не властиво птахам.
Рис. 2.16. Ківі
У Новій Зеландії в норах морських птахів буревісників живе плазун гатерія. Вона схожа на ящірку. Учені-зоологи виділили гатерію в особливий ряд і часто називають її живою викопною твариною. Своєю анатомічною будовою вона схожа на рептилії, які вимерли дуже давно.