7. Поняття та види суміжних прав
Щоб донести свій твір до широкої аудиторії, автору часто необхідне сприяння посередників (музикантів, продюсерів, видавців), які, використовуючи свої професійні якості, можуть представити твір у формі, найбільш цікавій і доступній для сприйняття. Саме тому в багатьох країнах було запроваджено новий правовий інститут — «суміжні права».
Термін «суміжні права» вживається у країнах романо-германської системи права. Водночас країни англосаксонської системи права цим терміном не користуються, оскільки вони замінюють його більш загальним поняттям «монопольне використання» прав, що належать артистам-виконавцям, організаціям мовлення тощо.
Словосполучення «суміжні права-» означає те, що ці права перебувають поруч із авторськими правами, водночас суміжні права вторинні стосовно авторських прав. Вони виникають, як правило, коли автор передає своє право на виконання виконавцеві свого твору, а виробник фонограми, організація ефірного або кабельного мовлення отримують свої права від виконавця та автора записаного на фонограмі або переданого в ефір кабелем твору.
Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України, Законів України «Про авторське право і суміжні права»; «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм » та інших. Окрім того, на міжнародному рівні діють: Міжнародна конвенція (Римська конвенція) про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961), Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971), Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974), Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) про використання і фонограми (1996), Угода Світової організації торгівлі (СОТ) про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТШР8)(1994).
Національне законодавство України визначає суміжними правами права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення. При цьому зазначається, що «охорона суміжних прав повинна здійснюватися без завдання шкоди охороні творів авторським правом». Подібні положення стосовно суміжних прав визначені в нормах Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, де вказано, що «держави, які домовляються, мають на меті захистити права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Охорона, надана Конвенцією, не завдає жодної шкоди охороні авторських прав на літературні та художні твори. Відповідно, жодне з положень цієї Конвенції не може бути розтлумачене як таке, що шкодить цій охороні».
О.А. Підопригора визначає суміжні права як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення, пов'язані з використанням творів літератури та мистецтва. В.Д. Базилевич вважає, що суміжні права — це об'єднані в єдиний інститут з авторським правом, нерозривно пов'язані з ним, близькі або похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності авторів, які створюють твори, котрі можуть бути виконані, записані, включені в передачу ефірного чи кабельного мовлення.
У суб'єктивному значенні суміжні права — це права виконавців на створені їх творчою працею виконання творів, а також права виробників фонограм, відеограм, організацій телерадіомовлення на фонограми, відеограми, передачі мовлення відповідно, а також інших осіб, які набули майнові права на об'єкти суміжних прав у порядку, визначеному законодавством.
В об'єктивному значенні суміжні права є сукупністю норм права інтелектуальної власності, що регулюють відносини з охорони виконань, фонограм, відеограм, передач організацій мовлення, встановленню режиму їх використання, наділення виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, а
також інших осіб комплексом особистих немайнових та/або майнових прав і захисту цих прав.
Отже, особливістю цих прав є те, що вони ґрунтуються на використанні об'єктів авторського права. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання вже оприлюднених творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор — музику до цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів (користувачів) лише певним виконавцем — співаком. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні. Це не просто використання чужого твору, а його реалізація, якою може бути інтерпретація, подання тощо.