4.Вправа «Шляхи передачі віл»

Учасників групи ділять на дві підгрупи. Учням роздають заздалегідь підготовлені картки, на яких зазначені як шляхи якими передається ВІЛ так і шляхи якими ВІЛ не передається (для обох команд картки одинакові). Наприклад : рукостискання, обійми, статеві зносини, плавання в басейні, переливання крові.

Вам необхідно розділити картки на дві частини: одна, де зазначені шляхи передачі ВІЛ, інша – через які шляхи ВІЛ не передається. На виконання завдання вам дається 7-10 хвилин.

Далі виконане завдання обговорюється у групі. Учасники діляться своїми думками, щодо шляхів передачі ВІЛ, обговорюються правильні та неправильні вибори учнів.

5.Вправа «Автограф»

Учасникам роздаються папірці двох кольорів (наприклад, рожевого та зеленого кольору).На одному робиться ледь помітна позначка (крапка, галочка або хрестик).

За одну хвилину кожен з вас має зібрати на своєму папірці якнайбільше автографів інших учасників.

Після того, як учні зібрали автографи, їм пропонується пошукати на своєму папірці позначку. Той, хто відшукав, умовно вважається носієм захворювання невпинного сміху. Запитується хто з учасників отримав автограф носія цієї інфекції. Їх також вважається «інфіковано».

Запитується, хто з «інфікованих» учнів мав зелений папірець. Їм пощастило, вони вміло захищалися від інфекції і тому не захворіли.

Висновок: Так само швидко та стрімко поширюється ВІЛ інфекція, і якщо люди не будуть озброєні про неї знаннями, якщо не будуть вміло від неї захищатися, вони будуть ризикувати інфікуватися нею.

6.Інформаційне повідомлення «Жити поруч»

Уяви: як би ти поводився, коли б дізнався, що близька тобі людина інфікована ВІЛ?

Це нелегке запитання постає нині перед багатьма людьми. Трагізм ситуації полягає в тому, що не можна повернути все, як було раніше. ВІЛ – інфікована людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина, наділена такими самими почуттями, бажаннями, надіями, що й здорові люди. Тому основна допомога хворому полягає у психологічній підтримці. Як правило, люди, дізнавшись, що вони ВІЛ інфіковані, відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчути себе не самотніми у боротьбі зі страшною недугою.

Люди по різному ставляться до того, що в них виявили ВІЛ інфекцію. Ось наприклад як це було з одним юнаком. Два роки тому в Андрія виявили ВІЛ. Спочатку Андрій навіть не міг усвідомити, що ЦЕ означає для нього, такого здорового та життєрадісного юнака. Потім, з усвідомленням проблеми, в Андрія виникла ціла гамма почуттів: страх, пригніченість, безвихідь від перебування на одинці зі смертельною хворобою. Тільки тоді з'ясувалося, хто його справжні друзі. Дехто відвернувся від Андрія, розірвав з ним всякі стосунки. Але більшість товаришів або навіть просто знайомих підтримали Андрія, оточили його увагою й піклуванням. Поступово хлопець перестав відчувати самотність, по новому почав дивитися на життя, став особливо цінувати кожний прожитий день.

Слід пам'ятати, що будь-яка людина може інфікуватися вірусом імунодефіциту. На ризик інфікування ВІЛ/СНІД не впливають ні статева належність, ні сексуальні вподобання, ні спосіб життя, ні соціальний статус чи раса. Ніхто з нас неубезпечений від ураження ВІЛ інфекції, і тільки від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров'я.