
- •Програма розвиваючих занять з профілактики шкільної дезадаптації «Пригоди майбутніх першокласників»
- •Пояснювальна записка
- •Список використаної літератури
- •Проблеми адаптації дітей до школи
- •Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації
- •Тематичне планування програми
- •1. Привітання, Гра „Знайомство"
- •2. Гра „Потяг"
- •3. Казка „Створювання „Лісової школи"
- •Заняття № 2
- •Заняття № 3
- •Вправа «Допоможи зайчатам зустрітися»
- •Гра «Склади картинку»
- •Заняття № 4
- •3. Вправа «Правила на заняттях»
- •3. Гра «Докажи слівце»
- •Гра «Склади картинку»
- •4.Гра «Право-ліво»
- •5.Гра «Лисенятко швидко йде»
- •Привітання. Вправа «Дзвіночок»
- •2.Казка «Домашнє завдання»
- •1. Привітання. Вправа «я радий тебе бачити!»
- •2.Казка «Образа»
1. Привітання. Вправа «я радий тебе бачити!»
Сьогодні привітаємося один з одним кажучи такі слова: «Михайлик, я дуже рада тебе бачити!»
2.Казка «Образа»
Послухайте продовження нашої казочки.
Киця подружилася з усіма дітками в класі. Більше всього їй подобалося гратися з Зайченям та Білочкою. Хоча насправді вона ще продовжувала ображатися подеколи. Не розуміла вона жартів Білочки. Скаже Білочка щось веселе й смішне, а Кішечці все здається що це про неї жарти. Надується вона , відвернеться від друзів і мовчить.
Що трапилося? Чому ти мовчиш, Киця? – цікавляться друзі. Але Кішечка мовчить, нічого не відповідає, так може день мовчати, другий, доки самій не набридне. Якщо навіть заговорить, все одно нічого не пояснить, причини не відкриває.
Самі здогадайтеся, чому мене образили!- говорить Кішечка тихо.
Думають Зайченя з Білочкою, гадають, перед Кішечкою вибачаються, чим її образили так і не розуміють. Набридло їм Кішечку без кінця умовляти і вирішили без неї грати. А Кішечка ще більше надулася, розпушилася від образи й сидить, мовчить саменька.
Хто тебе образив, Кішечка?
Білочка з Зайченям!- відповідала вона.
Вони зі мною не грають.
Як же з нею гратися, якщо не зрозуміло на що вона ображається й мовчить?- незадоволено сказала Білочка.
Краще б сказала, що їй не подобається, ми б намагалися цього не робити,- зауважив Зайченя. Але Киця відвернулася, нічого не відповівши. Підійшов до неї маленький Єнот: «Коли я був маленьким, часто ображався на всіх і моя мама розповіла мені цікаву казочку.
Жив в одному місці купець, у південній країні, де сонце жарить, де багато піску. Була там велика пустеля. Часто мандрував купець, свій товар продавав, диковинки скуповував. Купив він якось лоша струнке й швидке, та й віслюка веселого для своєї коханої доньки. Прибув він додому, лоша і віслюка в стайню завів, смачного зерна дав. І розпочали віслюк з лоша таку розмову.
- Що ти за звір - не лоша і не заєць? Тебе господар з жалості купив, а мною все місце любуватися буде!- сказав лоша віслюку.
- Ні він мене купив для своєї доньки, тому що я веселий і добрий, і зріст у мене для неї зручний, безпечний,- відповів віслюк. А самому насправді від слів лоша так сумно стало, думки невеселі в голову прийшли.
Зранку вивів хазяїн лоша зі стайні, всі так і ахнули:
- Який гарний, стрункий, спритний, молодий!
Вивела дівчинка віслюка, почувся сміх гостей:
Що це за лоша таке вухасте? Такої смішної ще не бачили!
А дівчинка гладить його по спинці:
Якщо хтось сміється, так їм просто весело; порадій за них. Я знаю,що
ти в мене самий добрий, веселий на всьому світі. Покатай мене будь ласка!
Але віслюк образився й стоїть як вкопаний. Стала дівчинка ще більше його вмовляти, гладить його, лагідні слова говорить, він все одно стоїть, ображається, з місця не рухається. Всі побачили який віслюк впертий і ще більше почали з нього сміятися. Дівчинка дуже розстроїлася й пішла до подруг. А купець став думати, що ж йому робити з віслюком. І придумав раз він не хоче доньку його возити, то буде воду возити. З тої пори говорять: «На ображених воду возять!»
Але все могло бути по іншому,- мислила Кішечка. Катав би собі дівчинку, веселився. А так і друга загубив, і себе наказав.
Я дуже рад. Що ти все зрозуміла, Кішечка! – закінчив казочку Єнот.
Дійсно, піду до своїх друзів, вони мене зачекалися!- посміхнулася Кішечка.
Після прослуховування діти діляться враженнями.
Вправа «Настрій»
Дітям потрібно вибрати клоунів починаючи з самого сумного до самого веселого.
4.Вправа «Зайва тваринка»
Діткам необхідно знайти зайву тваринку в кожному ряді.
Вправа «Домалюй»
Діти домальовують малюнок.
Гра «Будь уважним»
Діти рухаються вільно по кімнаті , почувши один хлопок стають на одній нозі як чапля. Два хлопки – як жабка. Три хлопки – вільно рухаються по кімнаті.
Вправа «Всім, всім , всім до побачення!»
Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова: « Кожне слово, кожен погляд має значення. Всім, всім, всім до побачення!», при цьому рухаючи руками вверх-вниз.
Заняття 17
1.Привітання. Вправа «Наші помічники»
Вітаємося колінками, плечиками, .....
2.Казка «Хвости»
Послухайте продовження казочки.
В «Лісовій школі» вчилися різні звірята: Білочка, Зайченя, Вовчик, Лисенятко, Ведмежатко, Мишеня, Єнот, Кішечка та інші тваринки та птахи. Звірі допомагали один одному, у кожного щось виходило краще ніж у іншого: Ведмежатко був самим сильним, тому що, коли потрібно було щось підняти або пересунути, на допомогу звали його. У Лисеня краще всіх виходили логічні задачки, і він допомагав іншим виконувати математику. Білочка краще всіх витирала дошку. Всі звірята були дружніми, хоча сперечання у них виникали, але швидко наступало примирення. Кожен намагався зрозуміти й прийняти іншого таким, яким він є. До зими декотрі звірі міняли свої шубки. Білочка теж поміняла й ніяк не могла намилуватися своїм новим вбранням, а особливо пухнастим хвостиком. На перерві звірята грали в чехарду, й Зайченя випадково наступив Білочці на хвіст. Білочка так розплакалася,а зайченя вибачався тремтячим голосом:
-Я не хотів, вибач мене, будь ласка.
- Ні не вибачу!- з образою відповіла Білочка.
- Але чому?- налякався Зайченя.
- Тому що ти це зробила навмисно! Так,так. Ти...заздриш мені. У тебе ж немає такого гарного пухнастого хвостика!
- Це неправда!- закричало Зайченя. –Я не заздрю, і мені дуже подобається мій хвостик
- Але у Білочки й у мене хвіст краще, ніж у тебе, Зайченя. Признайся в цьому! – вмішався Лисеня.
- Зайцю не потрібен довгий хвіст, намагався переконати всіх Ведмежа.
- А в тебе теж, Ведмежа, хвіст не вдався!
Почався справжнє сперечання.
Всі звірята захищали тільки свої хвости. Вони кричали, намагалися переконати один одного. Але продзвенів дзвоник на урок... Увійшов вчитель. Подивився на учнів, помітив, що відбувся якийсь конфлікт.
Що трапилося? – запитав вчитель - і чому пересіли на інші місця?
Я не буду сидіти з Зайцем, тому що у нього хвіст маленький, - сказала Білочка.
І я не буду сидіти з Вовчиком, тому що він ображає мій хвостик, - сказало Ведмежа.
Так Вас посварили хвости?- здивувався Їжачок.
Ми не дружимо з безхвостими!
У нас, що з сьогоднішнього дня в школі вчаться «хвостаті» та «безхвості»?- запитав Їжачок. Але ви неправильно розділилися.-Чому?- захвилювалися звірята.
Вам потрібно було ділитися на великих та маленьких, на хижаків, по кольору очей, хутра та враховувати інші параметри. Їжачок уважно дивився кожному учню в очі. Він бачив там сором, образу, сум. Як ви гадаєте після такого розділу у вас залишіться багато друзів? Ви будете
самотні . Всі звірята мовчали.
Шкільний день продовжувався. Були уроки, перерви. Але Білочка тепер не грала з Зайченям, а Ведмежатко вже не допомагав «хвостатим». Додому хвостаті та безхвості пішли різними дорогами.
Вовченя пішов зі школи пізніше всіх. Він йшов не спокійно, насолоджуючись сонечком, запахом рослин, квітів...
Пройшовши пів дороги він почув якийсь дивний звук. Схожий на лай псів. Звук наближувався дуже швидко і Вовченя побачило зграю злих псів. Він кинувся тікати. Вони майже наздоганяли його, але Вовченя зробило ривок й опинилося вдома за дверима. Він врятований! «невже я живий?»- подумав Вовчик. –Голова, лапи цілі. А хвіст? Де мій хвіст? Як я буду без хвоста? Ридаючи, Вовченя уявляло собі, як у школі всі будуть над ним сміятися.
Як же бути? З ким мені тепер дружити? З ким сяду за парту?- з цими думками Вовченя заснув...
Запропонувати дітям завершити казочку. Чим вона може закінчитися?
Наступив ранок. Вовченя повільно наближувався до школи.
-Йди до нас! –позвав друга Лисеня. Опустив очі Вовченя сіло біля бнзхвостих звіряток.
-Що з Вовчиком? Чому він так себе поводить?
Вовчик все розказав своїм однокласникам. Спочатку всі уявили собі цю картину, а потім почали обнімати друга.
-Ти живий! Ти разом з нами! А все решта немає значення.
- Невже лиш біда може вам показати, що важливіше всього на світі?- питав всіх вчитель. Ми хочемо знову всі дружити та допомагати один одному.
Як добре, що ми всі такі різні, що є чому навчитися один у одного,- подумали звірята, разом граючи та приймаючи всіх такими, які вони є.
3. Малювання «Про хлопчиків та дівчат»
Пофантазуйте та намалюйте хлопчиків та дівчат у вигляді цукерок, іграшок, якихось предметів. Подаруйте комусь свої роботи.
4.Вправа «Що невірно?»
Діти розглядають малюнки й кажуть що намальовано невірно.
5.Вправа «Звірі у будиночках»
Діти запам’ятовують малюнок, потім відтворюють на іншому зразку те,що запам’ятали.
6. Гра «Добра тваринка»
Заняття 18.
1. Привітання. «Пір’ячко»
Я торкнуся свого сусіда справа пір’ячком і прошепочу : «Я рада тебе бачити!» і так по колу.
2. Казка «Грубі слова»
Послухайте продовження нашої казочки в «Лісовій школі»
У класі стояла тиша, учні перевіряли помилки в зошиті і раптом у когось з учнів вирвалося грубе слово. Від хвилювань та напруження, що зробив помилку, хтось не стримався й висварився на весь клас. Всі учні дивилися на вчителя й чекали його реакції. Ніхто не хотів признаватися та вчитель цього не вимагав. Він спокійно попроси закінчити перевірку і готувався до нового уроку. Перерва пройшла дуже напружено, проблему потрібно було вирішувати негайно. Коли продзвенів дзвоник на урок, діти чекали від вчителя покарання та зауваження, але він спокійно сказав, що сьогоднішній урок називається «У школі клоунів»
Спочатку пограємо в таку гру «Посваримося овочами та фруктами» вчитель поділив дітей парами дав сигнал і діти сварилися словами. Спочатку дітки думали, що вчитель шуткує. Почали пошепки, а потім все гучніше й гучніше обзивали один одного «капустою, морквою, перцем...» Торкатися руками один одного не дозволялося – гра відразу припинялася. Правил треба було дотримуватися. Після гри дітки похвалили один одного з ласкавою інтонацією квіточками: трояндами, тюльпанами, дзвониками. Потім почали грати в «Школу клоунів» Вибирався по бажанню клоун, який повинен був розвеселити весь клас. І Мишенятко захотів випробувати свої сили. Він почав корчити гримаси, але чомусь в класі мало хто сміявся. І всі вирішили, що йому ще необхідно вчитися на клоуна. Потім вийшов Лисенятко, розповів всім історію, над нею довго сміялися. Потім клоунами був Вовчик та Білочка.
- Ми з вами побули в школі клоунів, пора повертатися в клас. Коли ми втомлюємося, веселий сміх повертає нам сили. Менше хочеться говорити грубих слів після таких ігор. Давайте подеколи згадувати про ці ігри, проганяти образи, радувати один одного.
Після прослуховування діти діляться враженнями.
3. Вправа «Знайди всі овочі для Зайченя»
Знайди овочі і обведи їх по контуру.
Гра «Посваримося овочами»
Поділити дітей парами. Діти сваряться овочами, торкатися один одного не дозволяється, грубі слова говорити не можна.
Вправа «Лісова пошта»
Діти підраховують скільки конвертів зображено на малюнку.
Вправа « Метелики»
Зроби всіх метеликів однаковими.
Вправа «Всім, всім , всім до побачення!»
Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова: « Кожне слово, кожен погляд має значення. Всім, всім, всім до побачення!», при цьому рухаючи руками вверх-вниз
Заняття 19
Вправа «Привітання»
Діти вільно рухаються по кімнаті і вітаються з тим хто зустрічається на їхньому шляху. Якщо почують один хлопок – за руки; два хлопка –плечиками;
Три хлопка – спинками; Розмовляти не можна.
Казка «Дружна країна»
Послухайте продовження казочки.
В «Лісові школі» всі відчули прихід весни. Вітерець приніс в клас перші весняні аромати. Пахло квітами та весною. Сонячні зайчики стрибали в зошитах, відволікаючи учнів від занять.
Ведмежатко прокинувся після зимової сплячки і знову прийшов до школи. На перерві йому все хотілося розім’ятися, поборотися, повалятися. А звірята боялися його тяжкої лапи. Але хотілося погратися. І тут Ведмежатко не розрахував свою силу і боляче вдарив Вовчика. Вовчику було боляче , але він не заплакав, та тільки потирав бік лапою. Ведмежатко бачив , що Вовчику боляче, але він не підійшов і не вибачився, а продовжував гру ніби нічого не відбулося. Раптом впала Білочка, її теж штовхнув Ведмежатко. Білочка почала сваритися.
Ти знову скандалиш Білочка,- пробубнів Ведмедик.
Я не скандалю, я хочу, щоб ти вибачився і більше не штовхався. Мені боляче!
Теж мені пані ніжність, я ось Вовчика вдарив він навіть не охнув, справжній чоловічий характер. А дівчата всі капризулі й плакси!
Що?- почали сперечатися дівчатка.
А ви хлопці злі й тупі., тільки двійки отримуєте та й у футбол ганяєте. Піднявся галас. Скільки несправедливих і образливих слів вони встигли наговорити один одному. Дівчата швидко придумували призвістка хлопцям, хлопці злилися і рвалися в бій, але тільки стискували кулаки й бурмотіли.
«Ну ми вам ще покажемо!»
Хлопчики більше не гралися з дівчатками. Навіть якщо Зайченятку хотілося стрибати з Білочкою через скакалку, хто-небудь з хлопчиків йому кричав: «ти що дівчинка?», і Зайченя сумно повертався до «чоловічих» розваг.
Школярам вчитель дав завдання підготувати концерт для батьків.
Нехай дівчата працюють, раз вони такі розумні,- бубонів Ведмежатко.
Дівчата не відмовилися й підготували виставу «Казка про країну Тиждень»
«В одній країні жили собі сім маленьких чарівників. Вони були дуже добрими. Ці чарівники – хлопчики й дівчатка: Понеділок, Вівторок, Середа, Четвер, П’ятниця, Субота, Неділя. Вони допомагали один одному, Разом відпочивали, веселилися. Хлопчики й дівчатка там ніколи не сварилися. В сперечаннях вони могли загубити свою чарівну силу, і тоді би країна вся загинула б. Щоб зберегти свою країну, друзі були дуже уважні один до одного, вміли домовлятися й пояснювати, поважали себе та інших, не проясняли хто з них кращий. Який Тиждень може бути без дівчат: Середи, П’ятниці,Суботи, Неділі та без хлопчиків: Понеділка,
Вівторка, Четверга. Всі вони були важливими й потрібними в цій чарівній країні»
Батькам та вчителям казочка дуже сподобалася. Хлопчикам теж було цікаво, але ще й сумно. Сумно тому, що не навчилися вони домовлятися й дружити, як дівчатка й хлопчики в цій країні.
Після вистави ведмежа, Лисенятко, Вовчик й інші хлопчики підійшли до дівчат та подякували їм за виставу. А Білочка запропонувала:
Давайте придумаємо ще казочку і всі разом покажемо її батькам.
Давайте!– зраділи хлопчики. І вони всі разом почали готувати нову виставу.
Обговорення казочки.
3.Вправа «Килимок»
Необхідно домалювати другу половину килимочка.
4.Рухлива гра «Згадай ім’я своїх друзів»
Дитина робить 5 кроків називаючи ім’я друзів не зупиняючись.
5.Вправа «Знайди зайве»
Необхідно знайти зайвий предмет у кожному ряді.
Гра «Дружній паровоз»
Діти беруться за руки і рухаються через перешкоди не розмикаючи рук.
Заняття 20
Підсумкове заняття.
1.Створення своєї казочки.
Програвання ролей.
2.Колективний малюнок «Лісова школа»
Діти малюють за бажанням
3.Пригощення гостинцями та вручення дипломів.