3. Гра «Склади картинку»

Варіант 1: Пропоную дітям скласти піктограму «Сором» розрізану на декілька части (сильним діткам розрізану піктограму на 6 частин, слабшим на 4) і назвати почуття яке на ньому зображено.

Варіант2 : Сильним діткам - без зразка, слабким зі зразком.

4.Гра «Право-ліво»

Лисенятко зібрався в гості до Білочки. Коли він подзвонив йому по телефону, той йому пояснив як до нього дійти. Однак Лисенятко чомусь

не потрапив до Білочки, а потрапив до Ведмедя, який торгує морозивом: «Йдеш прямо, звертаєш направо, доходиш до двох беріз, звертаєш наліво, потім йдеш до парасольки де продають морозиво, потім повертаєш направо – це й буде мій будинок. Я тебе чекатиму.»

Завдання для дітей:

• знайти й розмалювати будиночок Білочки;

• показати де збився зі шляху Лисенятко;

• пояснити, як Лисеня може дібратися від дома Ведмедика до дома свого друга.

5.Гра «Лисенятко швидко йде»

Іграшка Лисичка передається швидко по колу тільки коли грає музика. Як тільки музика припиняється – іграшка залишається у дитини яка її тримає . Напрямок руху міняється.

(варіант 2. Діти можуть стояти в рядок. Передавати поверх голови, або нахилившись один одному.)

6. Всім, всім, всім до побачення! Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова, рухаючи руками вверх-вниз.

Заняття № 9

1. Привітання. Вправа «Дзвіночок»

Пропоную привітатися один з одним за допомогою дзвіночка. По колу звертаємося до сусіда з права : «Оленка, добрий день!» , дзвонимо дзвіночком і передаємо дзвоник.

2.Казка «Домашнє завдання»

Послухайте продовження нашої казочки.

Вовчик повернувся з Дня народження Зайчика. Він знаходився під враженням ігор, музики, сміху з друзями та ніяк не міг зосередитися на домашньому завданні по математиці. Він декілька раз перечитав умову задачки та нічого не міг зрозуміти.

Завдання такі важкі, що в них ніхто й не розбереться!- вигукнув Вовченя.

Тато відірвавшись від читання «Лісової газети» запитав сина:

• Що трапилося?

• Ось дивися які важкі завдання нам задали. Тато, трішечки помисливши, записав Вовчику розв’язання задачки.

• Тато, ти так швидко з нею впорався. Тато поважно й гордо віддав підручник і зошит , а сам сів далі читати газету. Вовчик швиденько все переписав і перейшов до наступного завдання. Але у нього знову нічого не виходило.

• Що ж мені робити? Йду я знову до тата.

• Що в тебе знову не виходить?

• Угу ,- проворкотів Вовченя.

• Добре давай подивлюся. І знову завдання було виконано татом.

• Татусю, дякую, ти мені так допоміг!- стрибав від щастя Вовчик.

• А можна я піду погратися з друзями?

• Склади портфель та й йди.

• Добре!Я швидко! І через декілька хвилин Вовчик бігав з друзями у дворі.

Наступного дня у школі діти звіряють відповіді в завданнях. Вовчик з гордістю показував всім свій зошит з математики.

Вчитель Їжачок перевірив завдання та й похвалив вовчика за кмітливість.

Вовчику було приємно і чомусь трішечки соромно.

• А зараз ми виконаємо такі задачки разом і Вовчик нам допоможе біля дошки.

• Вовчик відчув страх, тільки він один знав, що з цими задачками йому не впоратися, він не пам’ятав татусевого розв’язування.

• Я...я не пам’ятаю, як розв’язувати,- прошепотів Вовчик.

• Але ж ти вдома впорався з таким завданням, думаю ти й тут впораєшся зараз, - підбадьорював учня Їжачок.

• Мені тато допоміг виконати домашнє завдання,- признався Вовчик.

• Невже все завдання виконав твій тато?- здивувався вчитель.

• Так...

• Передай своєму татові, що він чудово знає математику. Але якщо він буде за тебе виконувати завдання, то залишишся недосвідченим. Насправді, домашні завдання навчають самостійно мислити. А така

• допомога тата заважає розвиватися їхній дитині.

• Я дуже хотів, щоб мене похвалили, сумно пояснив Вовчик.

• А тобі приємно від такої похвали? Це ж твій тато працював, а не ти.

• Так, мені було дуже соромно. А коли сказали йти до дошки, я дуже налякався ,мені стало навіть моторошно.

• Вовчику ти помилився, але твоя помилка навчила нас зрозуміти, що радість та почуття задоволення ми отримуємо від своєї праці та своїх перемог! В школі подеколи вчитися важко, але головне щоб кожен учень зміг впоратися зі своїми труднощами самостійно.

-А якщо я не зможу зробити домашнє завдання, то в школу можна приходити з невиконаним завданням?- поцікавилася Білочка.

- Якщо ви довго думали й не зрозуміли як розв’язати завдання, тоді перед уроком скажіть про це мені. І ми разом спробуємо в цьому розібратися.

- А якщо я ніколи не навчуся розв’язувати задачі, постійно буду приходити з невивченими уроками? – захвилювався Вовчик.

- Тоді на уроці або після уроків я спробую тобі пояснити, щоб ти все зрозумів. Коли учень старається, у нього обов’язково все виходить. А якщо він лінується, не хоче працювати, то й допомагати йому навряд хтось захоче.

Вовченя опустило очі і твердо сказало:

-Я буду старатися!

- Ось і добре! Продовжимо урок Ведмежа допоможе нам розв’язати задачу. Якщо ти впораєшся, то отримаєш 12 балів. Це найкраща оцінка в школі. Про оцінки в школі ви дізнаєтеся на наступному занятті.

Після прослуховування казочки ділимося враженнями.

3.Вправа «Килимок»

Діткам необхідно провести лінії від килимків до латочок, які до них підходять.

4.Вправа «Лисенятко й листочки»

Діти домальовують листочки, щоб всі були однакові.

5. Вправа «Четвертий зайвий»

У кожному ряді діти визначають зайвий предмет пояснюючи свій вибір.

6.Гра «Добра тваринка»

Заняття 10.

1.Привітання. Гра «М’ячик»

Давайте привітаємося за допомогою цього м’ячика. Я передам його тому з ким зустрінуся очками, кивну голівкою у знак привітання і покочу м’ячик по підлозі до тої дитинки з якою привіталася. Так само будете робити і ви.

2.Казка «Шкільні оцінки»

Послухайте продовження нашої казочки.

Вчитель на перерві роздав учням щоденники. У Ведмежатка з математики стояла дванадцять. Всі учні з здивуванням її розглядали

• Цифра як цифра що в неї таке?- не розумів Лисенятко

• Є в неї якась магічна сила. Дивлюся й захоплююся!- сказав Ведмежатко.

• Це тому, що тобі її поклали за хорошу відповідь. Тому ти й відчуваєш радість! – міркував Зайченя.

А Білочка добавила тепер всі будуть знати який ти в нас розумний. А твоя мама як зрадіє!Я би теж хотіла отримати 12.

- Обов’язково отримаєш!- з впевненістю сказав вчитель.

Пропоную пограти в гру «Добре й погано»

• Це ми знову про поведінку будемо говорити? –поцікавився Вовчик.

• Ні не про поведінку, вірніше не тільки про поведінку,- продовжував вчитель. В цій грі кожен з вас покаже своє відношення до того, про що я буду говорити. Показувати будемо мімікою, тобто виразом свого обличчя. Якщо ви до цього добре відноситися , то на обличчі у вас буде радісна посмішка. АВ якщо погано, тоді похмуро стисніть брови.

• А якщо мені байдуже і я ніяк до цього не відношуся?- запитало Лисенятко.

• Тоді твоє обличчя буде без виразу, байдужим, - пояснив вчитель.

• Приготувалися?

• Вчитель Їжачок по черзі називав заняття, їжу, захоплення, іграшки, а учні мімікою показували своє відношення.

• Діти ви помітили, які ми всі різні і в нас бувають різні оцінки до одної й тої речі, але бувають і однакові. Кожен з вас роздумував та й аналізував. Ви оцінювали все що я називав.

• Я дуже люблю їсти морквинку та й яблучка, тому мімікою я показав своє позитивне ставлення до цього,- посміхаючись сказав Зайченя.

• А я хотів спочатку показати своє добре відношення до такого заняття, як кричати, але потім згадав, що мене за це мама насварила, й передумав, - поділився своїми думками Вовчик.

• А я думаю. Що наші батьки за допомогою своїх оцінок допомагають зрозуміти, що добре, а що погано,- зробив висновок Зайченя.

• Так я коли дивлюся на маму, відразу розумію я правильно роблю чи ні,- сказав Ведмежатко.

• А я коли був маленький, -з гадав Лисенятко,- іноді балувався і тато мені жестами показував, що б я перестав.

• А моя мама,- продовжувала Білочка своє відношення до моєї поведінки висловлювала голосом, тобто інтонацією. Коли вона зі мною розмовляє

• я відразу знаю вона сердиться чи радіє.

• Ви правильно помітили, що ваші батьки показують своє відношення мімікою, жестами, інтонацією й словами. Так ми розуміємо один одного. Коли вчаться чомусь новому, щоб йти вірним шляхом, спостерігають за оцінками оточуючих.

• А як же у школі? Які в школі оцінки?- цікавилися звірята.

• Я коли відповідаю - дивлюся на вчителя та свого сусіда Вовчика, - зізналася Білочка. Якщо все вірно вони кивають головою.

• Але Вовчик теж іноді може помилятися, він теж вчиться, тому дивитися краще на вчителя, порадив Ведмежа.

• А я коли чую від вчителя слова «добре», «молодець» від вчителя, відразу розумію. Що добре справився,- розповів про себе Вовчик.

• За урок вчитель показує своє відношення до успіхів та невдач кожного учня. Оцінка підтверджує результат засвоєння знань та умінь,- пояснив вчитель. Вона допомагає учню, вчителю, батькам оцінити успішність школяра.

• Якщо ви отримали 12, 11, 10 –все дуже добре, так тримати. Якщо 9,8 – добре, але можна краще. Якщо 5,6,7 – необхідно братися за навчання. 4, 3 –це сигнал біди, працюй сам та звертайся за допомогою.

• Ви зрозуміли що таке оцінка?- поцікавився вчитель. Сподіваюся будете намагатися отримувати тільки 9,10,11,12!

Пам’ятайте ми вчимося і тут головне старанність.

Після прослуховування казочки ділимося враженнями.

3. Гра «Парні картинки»

Використовуються картинки з дитячого лото. Група дітей ділиться попалам. Кожна дитина отримує карточку. По черзі діти описують предмет намальований на ній, нікому не показуючи. Діти з іншої команди мають відгадати, якщо відгадують дві карточки виставляються поруч. Гра повторюється з іншою групою.

4.Вправа «Продовж в певній послідовності»

Діти домальовують зберігаючи закономірність.

5.Всім, всім, всім до побачення! Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова, рухаючи руками вверх-вниз.

Заняття №11

1. Привітання. «Дзвіночок»

Пропоную привітатися один з одним за допомогою дзвіночка. По колу звертаємося до сусіда з права : «Оленка, добрий день!» , дзвонимо дзвіночком і передаємо дзвоник.

2. Казка «Списування»

Ведмежатко прийшов у школу в доброму настрої, готовий до нових випробувань.

На уроці вчитель запропонував діткам написати твір про лісові пригоди. Всі відразу взялися за справу. Ведмежатко пригадав як він познайомився з дикими бджілками й вирішив це описати . Лисеня описував лісове озеро з чудовими квітами й свої відчуття від плавання в ньому. Вовчик пригадав, як він збирав ягоди на компот, а потім по дорозі все сам з’їв. Білочка пригадала свій перший похід за грибами, як вона не розбираючись у грибах набрала одних мухоморів. А Зайченя не зміг нічого пригадати й придумати. Всі учні вже закінчували писати, тільки у Зайченя зошит був чистим.

• Я теж хочу отримати добру оцінку зо твір, але сьогодні зовсім не думається. Ведмежатко, можна я спишу твоє оповідання, буцімто ми разом ходили з тобою за медом,- звернувся Зайченя до свого сусіда.

• Добре, списуй,- дозволив Ведмедик.

• А на іншому уроці я у тебе списувати буду.

• Домовилися!- зрадів Зайченя й швидко переписав все оповідання Ведмежатка у свій зошит.

• Прошу всіх здати свої зошити на перевірку,- попросив вчитель. Урок закінчено.

• На перерві звірята розповідали один одному свої пригоди.

Розпочався урок. Всі з нетерпінням чекали оцінок за твір.

- Ваші твори показали мені, що ви багато чому навчилися. Кожен з вас зрозуміло й грамотно висловлював свою думку, помилок майже немає. Тому і оцінки дуже добрі.

Молодці!- похвалив учнів вчитель.

Діти з задоволенням розглядали свої зошити, милувалися своїми оцінками.

• А у нас з Ведмежатком якась незрозуміла оцінка стоїть, що вона позначає ми не знаємо,- звернувся до вчителя Зайченя.

• Це якась 9 поділена на два. Що це?- запитав Ведмедик.

• Просто вам за роботу поставлена одна оцінка на двох.

• Але так не буває! Таких оцінок не буває!- розізлився Зайченя.

• Звичайно, як і немає однакових оповідань. Навіть якби ви ходили по мед разом ви б описували одну й ту саму ситуацію по різному, думки й відчуття відрізнялися б,- пояснив вчитель.

• А що нам тепер робити?- запитали розчаровані зайченя та Ведмедик.

• Хтось з вас постарався , а хтось покористувався працею друга. Тому я пропоную попрацювати ледарю по-справжньому, щоб отримати справжню оцінку, спокійно запропонував вчитель.

• Я не ледар, образився Зайченя. Просто мені сьогодні важко думається і Ведмежатко мені допоміг.

• Невже це допомога? Це ведмежа послуга. Тобі від такої допомоги ніякої користі не буде, тільки шкода. Ти ж так ніколи не навчишся писати твори.

• А мені Ведмежатка дуже шкода, - тихо сказав Лисенятко.

• Він старався писав , а сам постраждав. Не треба було Зайчикові таку послугу робити.

• Давайте перестанемо сперечатися й дамо можливість винуватцям самим виправити це становище,- запропонував вчитель.

• Якщо Зайченя завтра принесе свій твір, то Ведмежатко отримає свою 9.

• Я все зрозумів,- погодився Зайченя.

• І я все зрозумів,- сказав Ведмежа.

• Думаю, що багато хто з вас сьогодні зрозуміли, що списування приносить більше шкоди, ніж користі!- зробив підсумок вчитель.

• Ось яка вона буває ця ведмежа послуга.

• А що тепер так і будете мене сварити?- запитав ображено Ведмежатко.

• Я ж хотів як краще.

• Ведмежатко, ми тебе дуже любимо. Ти дійсно вмієш допомагати,- заспокоїла його Білочка. Але невдалу допомогу ми завжди будемо називати «ведмежа послуга», добре тільки ти не ображайся.

• Добре,- сказав Ведмежа потираючи собі потилицю лапою.

Після прослуховування казочки ділимося враженнями.

4.Вправа «Продовж в певній послідовності»

Діти домальовують малюнок зберігаючи послідовність.

5. Вправа «Знайди тінь метелика»

5. Вправа «Всім, всім , всім до побачення!»

Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова: « Кожне слово, кожен погляд має значення. Всім, всім, всім до побачення!», при цьому рухаючи руками вверх-вниз.

Заняття № 12

1. Привітання. «Пір’ячко»

Я торкнуся свого сусіда справа пір’ячком і прошепочу : «Я рада тебе бачити!» і так по колу.

2. Казка «Підказка»

Дні пролітали швидко і наші учні дорослішали, вчилися писати, рахувати вчилися виправляти не тільки свої шкільні помилки, але й помилки в поведінці.

За вікном вітер зривав останню листву, перші пухнасті сніжинки кружляли над оголеним лісом. В класі було тепло й тихо. Учні розглядали гербарій з сухих листочків та повторювали їхні назви. Погляд Вовчика зупинився на великій сніжинці, яка приклеїлася до вікна, опираючись поривчастому вітру. Але сніжинка не хотіла улітати. До неї приклеювалися її подруги, утворюючи справжній сніговий ком на вікні. Вовчик загледівся на цей чарівний витвір й не відразу почув питання вчителя, а відчув, що Білочка штовхає його в бік. Піднявшись з-за парти, він розгубився, не знаючи,що ж необхідно робити.

• Ми сьогодні познайомилися з новим видом куща, який не зустрічається в нашому лісі, але його часто саджають в парках як «живий паркан» Мені б хотілося,- сказав вчитель,- щоб ти ще раз сказав його назву.

Вовчику раптом стало дуже жарко, він намагався згадати відомі йому назви кущів, однак «живий паркан» він ще не зустрічав.

В класі була тиша. Вовчик просячи поглядом звернувся до сусідки по допомогу. Білочка тихо пошепки підказала «Барбарис»

- Борис! – голосно й впевнено відповів Вовчик. Всі учні розсміялися.

- Тихіше, діти , він зараз згадає,- заспокоював всіх вчитель.

Вовчик напружив всі свої слухові здібності, щоб почути назву, і знову з проханням подивився на Білочку.

Вона тихо повторила : «Барбарис»

• Барбара,- вже менш впевнено сказав Вовчик.

• Грохот сміху роздався на весь клас після слів Вовчика. Деякі діти , навіть, сльози витирали від сміху.

• У Вовчика теж з’явилися сльози, але не від радості.

• Борис та Барбара –це ім’я. А назва куща «барбарис», серйозно розпочав свою розмову вчитель, щоб допомогти Вовчику. На цьому кущі ростуть ягоди, з яких можна варити варення. Яке ти любиш варення?

• Суничне,- ледве проговорив Вовчик.

• А я люблю вишневе варення,- сказала Білочка.

• Чому ти зараз не просиш підказки у Білочки?

• Любиме варення я й сам знаю,- сумно відповів Вовчик.

• Якщо хтось забув, відволікся, не почув, нехай сам прямо про це говорить. З підказкою бувають самі смішні й неприємні для учнів історії,- звернувся вчитель до всього класу.

• Вовчику, як ти себе почуваєш в цій ситуації?

• Погано, що й згадувати не хочеться, мені здавалося ,що я від сорому провалююся під землю й закипаю як чайник від перегріву, поділився своїми переживаннями Вовчик.

• Про що ти думав що не чув ні пояснення, ні назви?- поцікавився вчитель.

• Я розглядав сніжинку на вікні й придумав про неї казочку. Одного разу мандрувала смілива сніжинка й заглядала в вікна. Їй було цікаво, що відбувається в домах. Коли знаходила щось цікаве, відразу кликала своїх подруг. Разом з подругами вони спілкувалися, ділилися враженнями, відпочивали перед новою дорогою.

Вовчик помітив, що всі його друзі уважно слухають казку.

• Ось про що я думав,- відповів Вовчик.

• А зараз яке почуття було у тебе коли ти розповідав?

• Мені було приємно, що я вільно розповідаю про свої думки і що весь клас розуміє мене, сказав Вовчик.

• Ось ти ще раз підтвердив, що можна обійтися й без підказки, підмітив Їжачок. Казка у тебе вийшла дуже цікава. Але про відпочинок треба вже й нам подумати не тільки сніжинкам. Наступає час канікул. Зимові канікули не такі довгі, як літні. Літні аж три місяці, але важливо не їх довжина, а те як ви їх проведете. На канікулах ви зможете й висипатися, й гратися. Зустрічатися з друзями та багато чого іншого. А потім знову у школу. До нових знань.

Обговорення казочки.

4. Вправа «Рибка»

Діткам необхідно назвати з яких геометричних фігур зроблена рибка.

5.Вправа «Нагодуй тварин»

Діткам пропонуємо допомогти Вовчику нагодувати тваринок.

6. Вправа «Запам’ятай»

Зорова пам’ять

7.Вправа «Всім, всім , всім до побачення!»

Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова: « Кожне слово, кожен погляд має значення. Всім, всім, всім до побачення!», при цьому рухаючи руками вверх-вниз.

Заняття 13

1.Привітання. Вправа «Наші помічники»

Вітаємося колінками, плечиками, .....

2.Казка «Хвости»

Послухайте продовження казочки.

В «Лісовій школі» вчилися різні звірята: Білочка, Зайченя, Вовчик, Лисенятко, Ведмежатко, Мишеня, Єнот, Кішечка та інші тваринки та птахи. Звірі допомагали один одному, у кожного щось виходило краще ніж у іншого: Ведмежатко був самим сильним, тому що, коли потрібно було щось підняти або пересунути, на допомогу звали його. У Лисеня краще всіх виходили логічні задачки, і він допомагав іншим виконувати математику. Білочка краще всіх витирала дошку. Всі звірята були дружніми, хоча сперечання у них виникали, але швидко наступало примирення. Кожен намагався зрозуміти й прийняти іншого таким, яким він є. До зими декотрі звірі міняли свої шубки. Білочка теж поміняла й ніяк не могла намилуватися своїм новим вбранням, а особливо пухнастим хвостиком. На перерві звірята грали в чехарду, й Зайченя випадково наступив Білочці на хвіст. Білочка так розплакалася,а зайченя вибачався тремтячим голосом:

-Я не хотів, вибач мене, будь ласка.

-Ні не вибачу!- з образою відповіла Білочка.

-Але чому?- налякався Зайченя.

-Тому що ти це зробила навмисно! Так,так. Ти...заздриш мені. У тебе ж немає такого гарного пухнастого хвостика!

-Це неправда!- закричало Зайченя. –Я не заздрю, і мені дуже подобається мій хвостик

- Але у Білочки й у мене хвіст краще, ніж у тебе, Зайченя. Признайся в цьому! – вмішався Лисеня.

- Зайцю не потрібен довгий хвіст, намагався переконати всіх Ведмежа.

- А в тебе теж, Ведмежа, хвіст не вдався!

Почався справжнє сперечання.

Всі звірята захищали тільки свої хвости. Вони кричали, намагалися переконати один одного. Але продзвенів дзвоник на урок... Увійшов вчитель. Подивився на учнів, помітив, що відбувся якийсь конфлікт.

• що трапилося? – запитав вчитель - і чому пересіли на інші місця?

• Я не буду сидіти з Зайцем, тому що у нього хвіст маленький, - сказала Білочка.

• І я не буду сидіти з Вовчиком, тому що він ображає мій хвостик, - сказало Ведмежа.

• Так Вас посварили хвости?- здивувався Їжачок.

• Ми не дружимо з безхвостими!

• У нас, що з сьогоднішнього дня в школі вчаться «хвостаті» та «безхвості»?- запитав Їжачок. Але ви неправильно розділилися.-Чому?- захвилювалися звірята.

• Вам потрібно було ділитися на великих та маленьких, на хижаків, по кольору очей, хутра та враховувати інші параметри. Їжачок уважно дивився кожному учню в очі. Він бачив там сором, образу, сум. Як ви гадаєте після такого розділу у вас залишіться багато друзів? Ви будете самотні . Всі звірята мовчали.

Шкільний день продовжувався. Були уроки, перерви. Але Білочка тепер не грала з Зайченям, а Ведмежатко вже не допомагав «хвостатим». Додому хвостаті та безхвості пішли різними дорогами.

Вовченя пішов зі школи пізніше всіх. Він йшов не спіша, насолоджуючись сонечком, запахом рослин, квітів...

Пройшовши пів дороги він почув якийсь дивний звук. Схожий на лай псів. Звук наближувався дуже швидко і Вовченя побачило зграю злих псів. Він кинувся тікати. Вони майже наздоганяли його, але Вовченя зробило ривок й опинилося вдома за дверима. Він врятований! «невже я живий?»- подумав Вовчик. –Голова, лапи цілі. А хвіст? Де мій хвіст? Як я буду без хвоста? Ридаючи, Вовченя уявляло собі, як у школі всі будуть над ним сміятися.

Як же бути? З ким мені тепер дружити? З ким сяду за парту?- з цими думками Вовченя заснув...

Запропонувати дітям завершити казочку. Чим вона може закінчитися?

Наступив ранок. Вовченя повільно наближувався до школи.

-Йди до нас! –позвав друга Лисеня. Опустив очі Вовченя сіло біля безхвостих звіряток.

-Що з Вовчиком? Чому він так себе поводить?

Вовчик все розказав своїм однокласникам. Спочатку всі уявили собі цю картину, а потім почали обнімати друга.

-Ти живий! Ти разом з нами! А все решта немає значення.

- Невже лиш біда може вам показати, що важливіше всього на світі?- питав всіх вчитель. Ми хочемо знову всі дружити та допомагати один одному.

Як добре, що ми всі такі різні, що є чому навчитися один у одного,- подумали звірята, разом граючи та приймаючи всіх такими, які вони є.

3. Малювання «Про хлопчиків та дівчат»

Пофантазуйте та намалюйте хлопчиків та дівчат у вигляді цукерок, іграшок, якихось предметів. Подаруйте комусь свої роботи.

4.Вправа «Що невірно?»

Діти розглядають малюнки й кажуть що намальовано невірно.

5.Вправа «Звірі у будиночках»

Діти запам’ятовують малюнок, потім відтворюють на зразку.

6. Гра «Добра тваринка»

Заняття 14.

1. Привітання. Вправа «Добрий ранок»

Візьміть своїх сусідів за руки й разом скажемо: «Добрий ранок!» пошепки, зіваючи, звичайним голосом, гучно.

2.Казка «Ябеда»

Послухайте які нові пригоди чекають наших першокласників.

Чарівна пухнаста Киця з’явилася в класі вранці. Її великі зелені очі зачаровували глибиною й красою. Особлива чистота, охайність відслідковувалися в усій зовнішності нової учениці. Кожному учню хотілося посидіти з такою красунею, доторкнутися до її гарного бантика, але всіх зупиняв її неприємний голос: «Відійди, Вовчик, ти помнеш мені платтячко! А ти, Зайченя, не дивися на мене своїми розкосими очима, я це не люблю! Немає чого на мене так дихати, Лисенятко, а то мені зовсім погано може стати!»

• Я бачу ви вже познайомилися?- запитав вчитель Їжачок.

• Так, познайомилися,- задумливо відповідали діти.

• Сподіваюсь, ви її не образили?- запитав вчитель, побачивши незадоволене обличчя Кішечки.

• Це ще хто кого образив,- прошепотів Зайченя.

• Звичайно образили,- раптом вирвалося у кішечки. Вони брудними руками торкалися мого бантика.

• Я сподіваюся, Кішечка, якщо тобі це не подобається наші учні не будуть більше цього робити,- зупинив своїми словами потік емоцій Вовчика вчитель. Вовчик зрозумів, що краще зараз з Кицею не з’ясовувати відносини.

Під час уроку сусіди Киці намагалися пошепки вирішити задачку. Вона цього терпіти не стала й голосно на весь клас сказала:

• Мені заважає своїми розмовами Заєць та Єнот!

• Ми ж по справі,- виправдовувалися звірята.

• Тим паче, сказала Киця.

• По класу пронеслася хвиля незадоволення.

• Такої вереди у нас в школі ще не було!- вирвалося у Білочки.

• Попрошу всіх бути більш стриманішими,- попросив вчитель. У нас дуже серйозна тема. Учні слухняно продовжили працювати.

• На перерві Киця залишилася сама ніхто не хотів до неї, навіть, наближатися, розмовляти з нею чи гратися. Вчитель підійшов до новенької й запитав:

• Як тобі у нас?

• Погано, зі сльозами на очах відповіла Кішечка.

• Мені тут ніхто не подобається.

• Я розумію, що прийти в колектив, в якому всі вже встигли познайомитися, подружитися непросто, але у нас дітки добрі, заспокоював вчитель.

• Щось я не помітила, що вони добрі.

• А тим часом діти між собою обговорювали вчинок новенької, називаючи її вже не ласкаво Киця. А неприємним словом «ябеда» Коли Киця почула як ї називають, вона ще більше розридалася.

• Так їй і треба!- крикнув розсерджений Заєць. Хай не задається.

• А вона і не задається, втрутився в розмову вчитель. Їй погано у нас, тому що вона звикла до одних правил спілкування, а у нас інші. Ось вона і відстоює свої правила у такий спосіб. Ха, теж мені хороший спосіб! Ми до неї з увагою ласкою, а вона ябеднячиє,- продовжував злитися Вовчик.

• Не спіши осуджувати її, намагайся краще розуміти, що зайва увага теж декому не подобається,- пояснював вчитель. Вірогідно Киця виховується в строгій сім»ї, своїм ябедництвом вона уточнює свої знання.

• Як це?- поцікавилася Білочка.

• Ну, наприклад, говорячи про балакучих сусідів, вона чекала моєї реакції підбадьорювання. Насправді, розмовляти та заважати на уроці неможна. Пам’ятаєте правило?- запитав вчитель. Давайте допоможемо їй знайти вірний шлях в спілкуванні з нами, запропонував вчитель.

• Цікаво, що нам необхідно робити?- уточнювали діти.

• Коли Киця по звичці буде повчати або жалітися, ваша задача спокійним голосом, з ласкавою посмішкою відповісти їй з подякою, що вона це помітила. І запропонувати знайти шлях це виправити.

• Так вона зрадіє і буде далі повчати нас всіх!- буркотіла Білочка.

• А давайте все ж спробуємо! Добра сила посмішки всім відома.

• Підходячи до заплаканої Кішечки Вовчик запропонував їй ніжно з посмішкою погратися. У відповідь він почув:

• Я з таким лахматим не граю!

• Допоможи мені стати таким охайним як ти!- продовжував Вовчик.

• Добре я спробую. А у тебе є гребінець?

• Так!- зрадів Вовчик.

• А чому ти дружиш з Білочкою?- запитала Кішечка, старанно розчісувала Киця нового друга.

• Вона весела така!- не задумуючись, відповів Вовчик.

• А мені здається вона грубою й легковажною.

• А ти скажи сама їй, що тобі не подобається. Тільки не забувай про одну таємницю.

• Яку? Ніжна посмішка, відповів Вовчик, щиро посміхаючись новенькій. У відповідь Кішечка йому теж посміхнулася.

• Ви бачили , Вовчик все ж справився з цим новим методом спілкування!- сказала Білочка.

Після прослуховування казочки ділимося враженнями.

3. Вправа «Склади картинку»

Діти складають піктограму «Пихатість» (піктограма розрізана на 4-6 частин)

Передамо це почуття мімікою. Виразні рухи – голова трішки відкинута назад, губи перекривлені.

4.Вправа «Що зайве?»

Знайти у кожному ряду зайвий предмет.

5.Вправа «Порахуй всіх тварин»

6.Вправа «Зроби всіх рибок схожими»

Необхідно домалювати деталі рибкам

7. Вправа «Компліменти»

Діти по колу говорять один одному комплімент.

Заняття 15.

1. Привітання. Гра «М’ячик»

Давайте привітаємося за допомогою цього м’ячика. Я передам його тому з ким зустрінуся очками, кивну голівкою у знак привітання і покочу м’ячик по підлозі до тої дитинки з якою привіталася. Так само будете робити і ви.

2. Казка « Бійка»

«Скільки мені прийшлося пережити неприємностей,- міркував Вовчик. Ця пригода з хвостом, посварився з молодшим братом, тато насварив, мама покарала. І за що? Тільки зате , що побився з братом, щоб не брав мої речі.

• Вовчику, йдемо гратися в футбол!- покликав друга Лисеня.

• Почали друзі грати в футбол, але Вовчик почав програвати, розсердився він на друга та й давай його тумаками пригощати. Лисеня захищався з усієї сили, та й Вовчика теж гарно розмалював кулаками. Добре що поруч проходив вчитель. Побачив бійку, та й крикнув:

• Що за півні?

Почули хлопці голос вчителя, перестали битися, стоять, брудні, заплакані й злі один на одного. А вчитель говорить:

• Хто бійку затіяв?, не буду виясняти, знаю, що кожен по своєму розповідати буде. А от що робити щоб злість прогнати, розкажу вам та й навчу.

Повів вчитель хуліганів до школи, допоміг вмитися, рани зеленкою обробив. Ніби заспокоїлися трохи Вовченя з Лисенятком, але все одно один на одного дивляться сердито, кулаки стискають.

• Є в мене «сердита подушка», лежить у шафі, свого часу чекає. Мені її якось Чаклунка подарувала ще рік назад. Вона, мабуть, їй більше не потрібна була, подобрішала чаклунка можливо. Так ось, у кого злинки з’являються, той в цю подушку їх і вибиває.

• Як це?- недовірливо питалися дітки.

• Зараз покажу! Хто перший хоче від своїх злинок звільнитися?- запитав Їжачок.

• Давайте я спробую, - обережно підійшов до подушки Вовченя.

• Чим ти дрався, кулаками? От і кулаками зі всієї сили бий подушку та викрикуй «ха». Тоді всі злинки й вискочать!- пояснив вчитель Їжачок.

• Зрозуміло? Тоді я тільки даю сигнал, відразу починай. Вчитель дав сигнал і тут таке почалося. Вовчик б’є подушку, Лисеня його підбадьорює. На весь ліс такий галас піднявся.

• Вовчик закінчив і вчитель його питає:

• Як твої злинки в подушці поживають, що роблять?

• Тихо сидять!- ледве віддихавшись, відповів Вовченя.

• Тепер тобі Лисенятко пора свої злинки залишити в подушці. І Лисеня почав бити кулаками подушку. Закінчивши промовив:

• Мої всі тихо в подушці сидять.

• А можна і нам спробувати?- запитало Зайченя з Білочкою.

• Звичайно можна, але по черзі. Коли всі учні прогнали свої злинки вчитель покликав їх до себе й сказав:

• По різним причинам з’являються злинки. Накопичуються, але тепер ми

• знаємо таємницю, як їх можна прогнати. Ця подушка завжди буде допомагати, ваші злинки збирати.

Після прослуховування казочки можна перевірити разом з дітьми ефективність цього методу, дати можливість звільнитися від агресії кожній дитині.

3. Вправа «Продовж в певній послідовності»

Діти домальовують малюнок зберігаючи послідовність.

4.Вправа «Знайди схожий»

5.Вправа «Підбери інструмент»

Діткам необхідно підібрати інструмент для кожного виду діяльності.

6. Гра «Роздувайся пузир»

Діти стоять в колі тримаючись за руки і говорять такі слова: «Роздувайся пузир, роздувайся великий! Та не лопайся!» Діти розширюють коло. Команда: «Лопнув пузир!» Діти проговорюють звук –ш, й звужують коло.

Заняття 16.