Заняття № 8 закони гостинності

Будь уважним до гостя — хай він навіть твій воріг.

Навіть лісорубу з сокирою дерево не відмовляє у затінку

Індійська мудрість

1. Робота з афоризмом

Діти записують індійський вислів з епіграфа до уроку, а потім придумують три найголовніші закони гостинності. Із дитячих робіт складається загальний список законів гостин­ності.

2. Робота за індійською народною казкою «ДВА ДЕРЕВА»

Одного разу, коли мудрець Нарада після подорожі на землю по­вернувся на небо і з'явився перед богом Вишну, той сказав йому:

— Нараде! Ти, здається, обійшов землю. Чи все там гаразд? Чи подають заможні милостиню? Чи поклоняються мені бідняки?

Посміхнувся Нарада і відповів:

• Повелителю мій! Ти, вочевидь, вважаєш, що люди думають точнісінько так, як ти, небожитель. Якщо ти чоловік богині багатства, то тобі здається, що кожна багата людина подаватиме милостиню. Та задля чого я тобі кажу це? Все одно ти не повіриш моїм словам. Краще сам побувай на землі.

Вишну подумав: «Що ж, можливо, і насправді подивитися, як живуть люди на землі?» Вирішивши, Вишну сказав Нараді:

• Я згоден. Я готовий спуститися на землю, однак тобі доведеться піти зі мною. Мені буде самотньо без тебе.

Вони обоє змінили свою зовнішність і зійшли на землю. Дісталися вони до міста та підійшли до великого будинку. Двері були зачинені. Нарада голосно закричав:

• Ей! Чи є тут хто-небудь?! Ми подорожні! Нам треба перено­чувати!

Ніхто не відповів. Вони прислухалися. У будинку були люди, хтось за дверима промовив:

• Відчиниш — так і годувати доведеться!

Двері залишилися зачиненими.

Обидва попрямували до іншого будинку. Там двері були відчинені. Зупинившись, Вишну і Нарада сказали:

• Ми прямуємо до священного міста і хотіли б у вас переночу­вати.

Почувши це, господар будинку розгнівався і грюкнув дверима. Вишну це не сподобалося. У двох будинках підряд їм відмовили в притулку! Всевишнього почали допікати сумніви: «Невже ж люди забули одвічне правило: "Гість — бог нашого дому"?» — думав він.

Вони обійшли ще чотири будинки, однак на ночівлю ніде їм влаштуватися не пощастило. Усюди їм казали:

• Такі міцні хлопці! Йшли б ліпше працювати!

• Ми не просимо милостині,— відповідав Вишну,— Нам потрібно трішки перепочити.

Однак їх ніхто навіть не слухав. Нарешті Вишну і Нарада підійшли до зовсім бідної халупи. Почали вони кликати господаря. Вийшов старий, бачить — стоять двоє подорожніх.

• Заходьте, заходьте! — сказав він,— Здалеку, вочевидь, ідете. Мій дім — ваш дім. Ви встигли саме до обіду. Яка ж це радість!

Вишну і Нарада зайшли зі старим до хатини. Тут панувала бід­ність. Побачивши гостей, дружина старого принесла води — омити їм ноги, солом'яні килимки розіслала.

Вишну і Нарада вимили руки, омили ноги і всілися на килимки. Старий почав запитувати, хто такі будуть, звідки прийшли та куди прямують. Тут старенька принесла огірків.

• Стомилися ви, либонь,— промовила вона,— Поїжте! Ось свіжий рис. Огірки у нас свої.

Вишну запитав:

• Дідусю! Скільки у тебе дітей? Невже нікому допомогти вам на старості років?

• Немає у нас дітей,— відповів старий.— А рідних у бідняків не буває. Та ми, слава богу, не горюємо. Тільки б бути нам разом — ось про що просимо Всевишнього, тому що ми одне для одного підтримка.

Вишну і Нарада почали їсти огірки. Та варто було взяти один шматочок, як на його місці з'являвся інший. Старий закляк від по­диву. Що за диво! Помітила стара небачену дивину, поважно склала руки та й каже:

• Яке щастя випало нам, біднякам! У нашій хаті — і такі чудо­творці! Вибачайте, коли ми щось не так зробили.

Вишну посміхнувся і сказав:

• Матінко! Ваша сердечна гостинність припала нам до душі. Ми добре у вас відпочили. Ми раді, що ви щасливі, хоча у вас немає ні дітей, ні рідних. Волею Всевишнього вам не доведеться потерпати у злиднях. Прощавайте!

І Вишну з Нарадою вийшли з хати. Старий зі старою пішли їх проводжати. І ось велика дивина відкрилася їхнім очам: на березі ріки вони побачили красивий храм. Старий зі старою озирнулися, а від гостей і сліду не стало. Поклонилися старі й мовили:

• О Всевишній! Ти удостоїв бідняків своїми відвідинами. Наш дім віднині священний. Єдине у нас бажання — служити тобі. Ти збудував храм, і більше нам нічого не потрібно, зроби лише, щоб ми померли разом.

Тієї ж миті з неба почувся голос:

• Якщо ви віддано служитимете мені, то ні в чому не матимете нестатків. Після смерті ви станете деревами і прикриватимете подо­рожніх своїм затінком.

Старий зі старою до скону днів своїх молилися богові Вишну. І після їхньої смерті виросли перед храмом два розлогих дерева. І по­дорожуючі й досі знаходять відпочинок у їхньому затінку.