Заняття № 20 секрети майстерності

Треба любити те, що робиш,

і тоді праця — навіть найгрубіша —

піднімається до творчості

Максим Горький

1. Робота з цитатою

Обговоріть цитату Максима Горького, а потім розкажіть про будь-яку роботу, яку ви виконали з любов'ю.

2. Робота за башкирською народною казкою «ЗОЛОТІ РУКИ»

У давні часи жив у степах багатий бай. І була в нього дочка - красуня. Коли вона виходила у степ, то гаснули зірки в небі, струмки замовкали, тому що яскравіше зірок були її очі, червоніші за маки її ніжні щоки, дзвінкіше співу струмків її співучий голос. Звали дів­чину Мефтук. Дуже любив і беріг батько свою Мефтук і виконував будь-яке її бажання.

• За кого ж ти хочеш вийти заміж, моя красуне? — запитав він її якось.

• Батьку, я вийду тільки за ту людину, яка буде і найбагатшою, і найбіднішою на світі,— сказала Мефтук.

Подумав старий бай, похитав головою:

• Хитру загадку ти мені задала. Де ж я знайду тобі такого на­реченого?

• А ти не шукай,— відповіла дівчина,— тільки дай повідом­лення — наречені зберуться самі.

І оголосив старий бай, що віддасть він свою дочку, красуню Мефтук, заміж за того, хто доведе, що він найбагатший і водночас найбідніший на світі. І день призначив, коли всі наречені повинні були з'явитися до його двору.

День цей настав. З ранку служниці юрбилися навколо нареченої, вдягаючи і прикрашаючи її. Одна заплітала її чорні коси і перевивала їх перлами, інша готувала золотий парчевий халат, третя відбирала перли і дорогоцінні каблучки, щоб прикрасити ними шию і тонкі пальці Мефтук.

І всі служниці говорили про наречених, які тим часом збиралися надворі.

• Один привів із собою сотню верблюдів,— розповідала перша,— і всі вони навантажені тюками з коштовними товарами.

• Інший привів із собою тисячу добре озброєних воїнів,— го­ворила інша.

• А треті несуть скриньки з діамантами, перлами і смарагдами,— говорили інші служниці,— Напевно, їхні багатства незліченні.

• Чи готова ти, дочко? — запитав старий бай,— Наречені зібра­лися і чекають тебе.

• Готова, батьку,— відповіла дівчина і, сяючи, мов сонце, красою і гарним вбранням, вийшла до наречених.

Усі вони низько поклонилися красуні Мефтук і її батьку. Старий бай сів на парчову лаву, посадив дочку поруч із собою і голосно сказав:

• Моя дочка Мефтук бажає вийти заміж за того, хто буде найбіднішою і найбагатшою людиною на світі. Розкажіть нам про себе.

І вийшли наперед кілька багато зодягнених людей. За ними слу­ги вели навантажених товарами верблюдів і несли тюки з дорогими тканинами і посудом.

• Ми любимо тебе, красуне, і хочемо з тобою одружитися,— відповіли юнаки, кланяючись ще раз,— вибирай, хто з нас тобі до серця.

• Ви всі дуже багаті? — запитала Мефтук.

• Так, красуне, ми — багатії.

• Чому ж ви думаєте, що ви, крім того, і найбідніші люди на світі?

• Тому, що в нас немає головного скарбу на землі — твоєї руки і твого серця,—пояснили юнаки.

Засміялася Мефтук:

• Ні, це не те, чого я хотіла. Я не піду за жодного з вас.

І виступило вперед кілька славних воїнів. За ними юрбилося їхнє військо.

Ми не надто багаті, Мефтук,— сказали вони,— але за допо­могою наших солдатів можемо стати найбагатшими людьми на світі, якщо завоюємо чужі землі.

• А що ви можете зробити самі, без ваших воїнів? — запитала Мефтук.

• Без наших солдатів ми нічого не можемо,— відповіли воїни.

• Тоді ви не ті, за кого я можу вийти заміж,— сказала нарече­на.

І вийшли перед нею наречені, що тримали в руках скриньки з коштовностями.

• Поглянь, Мефтук,— сказали вони,— у цих скриньках — не­зліченні скарби. Але ми віддамо їх тобі — і станемо найостаннішими бідняками на світі.

• Отже, ви будете спочатку багатими, а потім бідними, але ж не водночас тими й іншими,— сказала дівчина.— Ви теж не ті, кого я чекала.

І раптом виступив уперед красивий юнак у грубому вбранні бід­няка. Низько вклонився він красуні.

• Що, і ти хочеш запропонувати свою руку моїй дочці? — запи­тав його глумливо бай.— Що ти бідний, це ми бачимо. А де ж твоє багатство?

• Моє багатство завжди при мені,— весело відповів юнак і вийняв з кишені голку, молоток і ополоник,— Я — гарний кравець і можу зшити вбрання набагато краще того, котре зараз на тобі. Я — гарний коваль і можу вмить підкувати всіх коней у твоїх табунах. Я і кухар, тож можу зготувати такий обід, якого не їв ще жоден володар у світі. Без верблюдів, без товарів, без воїнів я можу заробити стільки, що буду багатший кожного з цих наречених, тому що моє багатство — у моїх руках і в моєму вмінні.

• От, нарешті, прийшов справжній наречений,— вигукнула Меф­тук,— У нього золоті руки.

І вийшла заміж за ремісника.