Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Прогр розвитку ціннісної сфери дітей стар. дошк...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
548.35 Кб
Скачать

6. Творче завдання «Наполеглива праця»

Діти по черзі говорять, чого б вони хотіли до­сягти у своєму житті. Усе назване дітьми записується на дошці. Потім педагог разом із дітьми обговорює, скільки років наполегливої праці знадобиться для досягнення тієї чи іншої мети.

7. Колективне малювання «Гора життя»

Поділіть дітей на групи. Кожна група малює на великому аркуші ватману гору життя людини. По­просіть дітей зобразити на цій горі у вигляді різних образів усе, чого людина може досягти у житті напо­легливою працею.

(Наприклад: квіти — це друзі людини; дерева — різні чесноти та вміння; ріки та струмки — достаток тощо). За ма­люнками своїх друзів діти розповідають, як наполеглива людина досягає вершини гори життя.

Заняття № 18 наполегливість і талант

Немає на світі такого пагорба,

вершини якого наполегливість

зрештою не досягн.

Чарльз Діккенс

1. Творча робота «Як мені допоможе наполегливість»

Діти записують цитату з епіграфа до уроку. На­пишіть, як наполегливість може допомогти вам у майбутньому створити щасливу сім'ю чи оволодіти цікавою професією.

2. Робота за народною китайською казкою «валун»

Багато років тому трапилося в одній полонині лихо: повновода ріка, що давала життя полям, пересохла. Засохли трави і дерева, і на селянських полях нічого не росло. Тільки вітер переганяв із місця на місце хмари пилу і піску. Селяни ледве зводили кінці з кінцями. Багато родин зібрали свій скарб і залишили долину. Тільки старий Хань не міг залишити землю своїх предків, свою батьківщину. Він залишився в долині та від зорі до зорі працював на полі.

І от одного разу настала особливо жорстока засуха. Минали тиж­ні, а дощу все не було. Пішов якось старий Хань на гору за хмизом. Стежина була крута, а сонце палило нещадно. Стомився старий і ви­рішив відпочити. Сів на великий валун і раптом помітив, що з-під нього тягнеться рисова стеблинка — міцна, із зеленими листочками, а на стеблинці вже колосок із дозрілими зернятками.

Чому вона так добре росте? — замислився старий. Не один десяток років прожив старий на світі, а такої великої стеблинки рису ніколи не бачив.

Перепочив старий Хань, нарубав хмизу, зв'язав в'язанки, пові­сив на коромисло і повернувся додому. А ранком узяв він молоток, зубило, піднявся знову на гору і почав відколювати з валуна шматок за шматком. Іскри вилітали з-під зубила, але справа йшла повільно, руки мліли, зубило затупилося. Повернувся старий додому, зібрав непотрібний залізний мотлох, переплавив його, наробив багато зубил і молотків. Але не довелося йому піднятися на гору, звалила хвороба. Покликав Хань трьох синів і показав ослаблою рукою на зубила і молотки:

  • Ви повинні піти на гору. Знайдете там великий гладкий валун. Відколюйте його доти, поки можна буде зрушити з місця.

Коли старий Хань умер, узяли сини зубила, молотки і пішли на гору. Йшов-йшов старший брат, піт виступив на чолі, от і сказав він:

  • Утомився я. Далі не піду!

Довго піднімалися плаєм два брати. Знайшли валун і взялися до роботи. Але незабаром зрозуміли: багато сил потрібно витратити, щоб роздрібнити камінь.

  • Нам це не під силу. Хочеш — відколюй, а я не буду,— сказав середній брат і пішов додому.

Багато років відколював молодший брат валун. Уже сивина по­сріблила голову, а сколов він лише половину валуна. Покликав він тоді трьох своїх синів і сказав:

  • Усе життя трудився я, щоб розбити валун. Ваш дід сказав, що під ним лежить скарб. Половину каменю я відколов, інше повинні доробити ви.

Незабаром він умер. Узяли сини зубила і молотки і пішли на гору. Але так само, як брати батька, старший і середній сини не ви­тримали випробування. Залишився молодший син. Як і батько, він щодня піднімався на гору і сколював валун. Не заважали йому ні вітер, ні холод, ні дощ.

Минули роки. Валун зменшився настільки, що його могла зру­шити одна людина. І от піднатужився молодший брат і зрушив валун із місця.

Заглянув молодший син у яму і побачив там кам'яну плиту. Під­няв її — побігла вода, побігла по канавах, напоїла стомлену спрагою землю. Зацвіло все навкруги, відступила засуха. Дякували люди мо­лодшому синові за відритий ним скарб.